- •1.Поняття правосуддя в цивільних справах. Поняття цивільної процесуальної форми. Види цивільного судочинства.
- •2. Поняття цивільного процесу. Стадії цивільного процесу.
- •3. Поняття та система принципів цивільного процесу.
- •4. Принцип гласності та відкритості судового розгляду.
- •8. Цивільні процесуальні правовідносини (поняття, елементи).
- •9. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин.
- •10. Склад суду. Підстави для відводу суддів.
- •11. Особи, які беруть участь у справі, їх процесуальні права та обов'язки.
- •12. Поняття сторін в цивільному процесі. Права та обов'язки сторін.
- •13. Співучасть в цивільному процесі. Процесуальні права та обов'язки співучасників. Необхідна та факультативна співучасть.
- •14. Неналежний відповідач та порядок його заміни. Відмінність заміни осіб в порядку заміни неналежного відповідача належним від заміни у порядку правонаступництва.
- •15. Процесуальне правонаступництво. Порядок вступу до процесу правонаступника та його правове становище.
- •16. Треті особи в цивільному процесі (поняття та підстави їх участі). Відміна третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, від первісних позивачів та співпозивачів.
- •17. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору. Відміна третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, від первісних позивачів та співпозивачів.
- •19. Свідок як суб’єкт цивільного процесу. Особи, які не підлягають допиту як свідки. Показання свідків, порядок їх дослідження.
- •20. Правове становище спеціаліста у цивільному процесі. Експерт у цивільному процесі.
- •21. Підстави і форми участі прокурора в цивільних справах. Процесуальне становище прокурора у цивільному судочинстві.
- •22. Участь в цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, їх процесуальні права та обов'язки.
- •23. Форми участі органів державної влади у цивільному судочинстві.
- •25. Підстави та види судового представництва. Повноваження представника у суді.
- •26. Добровільне представництво у суді.
- •27. Поняття та види судових витрат.
- •28. Порядок обчислення судового збору. Ціна позову.
- •29. Розподіл судових витрат між сторонами.
- •30. Поняття і види підвідомчості.
- •31. Поняття та види підсудності.
- •32. Територіальна підсудність цивільних справ.
- •33. Фіксування судового процесу. Зміст журналу судового засідання.
- •34. Поняття доказування у цивільному процесі. Пояснення сторін і третіх осіб як засіб доказування.
- •36. Належність і допустимість доказів.
- •37. Обставини, що не підлягають доказуванню.
- •38. Предмет і межі доказування.
- •39. Речові докази, порядок їх дослідження. Порядок огляду речових доказів за їх місцезнаходженням.
- •40. Забезпечення доказів. Підстави і порядок забезпечення доказів.
- •41. Поняття та види процесуальних строків, їх обчислення.
- •42. Продовження та поновлення процесуальних строків.
- •43. Стадії наказного провадження.
- •1. Відкриття наказного провадження.
- •2. Стадія видачі (відмови у видачі) судового наказу.
- •4. Стадія скасування судового наказу.
- •44. Поняття та підстави видачі судового наказу.
- •45. Право на позов. Порядок пред'явлення позову.
- •46. Позовна заява, її реквізити. Залишення позовної заяви без руху.
- •47. Підстави для відмови у відкритті провадження у справі. Правові наслідки відмови у відкритті провадження у справі.
- •48. Матеріально-правові і процесуальні наслідки відкриття цивільної справи. Повернення позовної заяви, її правові наслідки.
- •49. Повернення позовної заяви, її правові наслідки.
- •50. Зміст і порядок попереднього судового засідання.
- •51. Судове засідання. Порядок судового засідання.
- •52. Заходи процесуального примусу.
- •53. Підстави і наслідки зупинення провадження в справі.
- •54. Поняття позову та його елементи.
- •55. Види позовів.
- •56. Право на судовий захист відповідача.
- •57. Види та порядок забезпечення позову.
- •58. Умови та порядок заочного розгляду справи. Розгляд заяви про перегляд заочного рішення.
- •59. Закінчення справи без винесення судового рішення.
- •60. Відмова від позову, його визнання. Процесуальний порядок прийняття відмови від позову і визнання позову
- •61. Мирова угода сторін. Стаття 175. Мирова угода сторін
- •62. Засоби усунення недоліків рішення судом, який його постановив.
- •63. Підстави і наслідки відкладення розгляду справи. Перерви в її розгляді.
- •64. Поняття і види судових постанов.
- •65. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення.
- •66. Додаткове рішення.
- •67. Зміст судового рішення як процесуального документа.
- •68. Судові дебати. Порядок постановлення і проголошення судового рішення. Стаття 193. Судові дебати
- •69. Законна сила судового рішення. Об'єктивні та суб'єктивні межі законної сили судового рішення.
- •70. Види ухвал суду першої інстанції
- •71. Право апеляційного оскарження та порядок його здійснення. Форма і зміст заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
- •72. Порядок розгляду справи апеляційним судом.
- •73. Повноваження апеляційного суду.
- •74. Ухвали, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
- •76. Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
- •77. Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
- •78. Підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку та відхилення апеляційної скарги.
- •79. Розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
- •80. Розгляд судом справ про усиновлення.
- •81. Розгляд заяви про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.
- •82. Характеристика провадження у зв'язку з винятковими обставинами.
- •83. Характеристика касаційного провадження
- •84. Право касаційного оскарження. Форма і зміст касаційної скарги. Порядок подання касаційної скарги.
- •85. Межі розгляду справи судами апеляційної і касаційної інстанції.
- •86. Повноваження суду касаційної інстанції.
- •87. Характеристика провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами.
- •88. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах.
- •89. Негайне виконання судового рішення.
- •90. Визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні.
23. Форми участі органів державної влади у цивільному судочинстві.
Для отримання загальної характеристики участі ООЗП в цивільних справах необхідно визначити фактори, що об’єднують цю категорію учасників процесу. Перш за все важливо відзначити особливу роль, що відіграють ці учасники цивільного процесу. Їх мета - через захист прав та свобод інших осіб забезпечити також дотримання державних, громадських, суспільних інтересів. У літературі методом цивільного процесу називають імперативно-диспозитивний [0, 23]. Принцип диспозитивності виявляється у вільному виборі учасниками цивільного процесу власних дій у межах диспозиції норм цивільно-процесуального права. У той же час, відповідно до ст. 19 Конституції, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до цього конституційного припису, більшість ООЗП (омбудсмен, прокуратура, органи державної влади та місцевого самоврядування) не лише мають право, а у певних випадках зобов’язані діяти у процесі відповідно до імперативних правових норм.
Нормативно-правовою підставою участі ООЗП у цивільних справах є передусім ст.45 ЦПК, відповідно до якої:
"1. У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.
2. Прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.
3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі в справі або взяти участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у цивільному процесі для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне."
Як видно із аналізу норм вищенаведеної статті, вона встановлює суб’єктний склад ООЗП, форму та підстави їх участі, мету. Підстави лише окреслюються бланкетним посиланням на "випадки, встановлені законом". Натомість, мета участі визначена - захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів. Отже, ООЗП у цивільному процесі мають особливу, притаманну лише цим учасникам процесу, мету - захист державних чи суспільних інтересів. Така категорія як законний інтерес визначається у теорії права як: передбачена змістом норм або принципів об’єктивного права і гарантована державою юридична дозволеність, що виявляється в намаганні користуватися соціальним благом, звертатися за захистом до компетентних органів держави, щоб здійснити свій інтерес, що не суперечить вимогам права [0, 121]. Можна зробити висновок, що особливістю суспільного інтересу, на відміну від інтересу індивідуального є прагнення всіх або більшої частини суспільства користуватися соціальним благом.
Отже, до загальної характеристики участі ООЗП у цивільному процесі, входить їх особлива мета - захист інтересів держави, суспільства, громади та окремих осіб. Слід відзначити, що через участь у захисті фізичних осіб також реалізується соціальна функція держави, визначена у ст.3 Конституції: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави". Оскільки норми Конституції є нормами прямої дії, то вищенаведена стаття також є підставою участі ООЗП в цивільних справах для "забезпечення прав і свобод людини".
Окрім визначення спільних ознак ООЗП, слід також вказати на відмінності від інших учасників процесу. Відповідно до ч.1 ст.26 ЦПК, у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. По-перше, ООЗП не є сторонами у процесі, хоча мають подібні процесуальні права та обов’язки. На відміну від сторін, що мають власну матеріально-правову зацікавленість у результатах судового розгляду, ООЗП такої зацікавленості не мають і захищають державні, суспільні, громадські інтереси. По-друге, ООЗП не є третіми сторонами у процесі. У літературі третіми особами називають суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену у суді справу для захисту власних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, наділені матеріально-правовою заінтересованістю, яка, як правило, суперечить інтересам позивача та (або) відповідача [0, 62]. Таким чином, відмінність ООЗП і третіх сторін така ж як і з сторонами - відсутність особистої зацікавленості у справі. По-третє, ООЗП не відносяться до категорії процесуальних представників. Відповідно до ч.1 ст.38 ЦПК, сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника. Можна вказати на ряд відмінностей між ООЗП і процесуальними представниками. Цивільне процесуальне представництво - це такі юридичні відносини, за якими одна сторона - представник - виконує на підставі наданого йому повноваження процесуальні дії в інтересах особи, яку представляє, внаслідок чого в останньої виникають права та обов’язки [0, 30]. ООЗП на відміну від процесуальних представників діють незалежно від осіб, права та інтереси яких вони захищають. Для цього їм непотрібно отримувати підтвердження власних повноважень, їх повноваження надаються безпосередньо законом. Іноді вказується на подібність інститутів процесуальної участі ООЗП і законних представників [0, 150-151]. Однак, ці інститути не тотожні, оскільки законні представники у своїй процесуальній діяльності, як правило, повністю заміщують осіб, яких вони представляють, натомість, ООЗП та їх "підзахисні" можуть діяти незалежно одні від інших. У той же час, відповідно до ч.3 ст.46 ЦПК, якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, суд залишає заяву без розгляду. Слід відзначити і різний характер заінтересованості у справі законних представників і ООЗП. У перших - вона носить родинний (моральний) характер (батьки захищають дітей, опікуни - підопічних), другі - захищають інтереси всього суспільства, державні інтереси тощо.
Суб’єктний склад ООЗП визначає ч.1 ст.45 ЦПК: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи. Якщо відносно участі омбудсмена та прокурора у справі, ЦПК дає конкретну вказівку на ці органи, то стосовно інших ООЗП використовується узагальнення у множині: "органи", "особи". При цьому застосоване бланкетне посилання "у випадках, встановлених законом". Це означає, що участь конкретних, а не будь-яких державних, муніципальних органів, фізичних/юридичних осіб має бути урегульована у інших законах чи підзаконних актах. Серед державних органів, що виступають у процесі у якості ООЗП, можна назвати органи опіки та піклування, державні податкові інспекції, фінансові органи місцевої державної адміністрації, органи Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації, Державний комітет України із земельних ресурсів, Державний комітет України з нагляду за охороною праці тощо. Місцеве самоврядування представляють, зокрема, такі органи як: бюро технічної інвентаризації, житлово-комунальні організації, відділи захисту прав споживачів при органах місцевого самоврядування. Серед юридичних осіб, що мають право захищати права і законні інтереси інших осіб у цивільних справах, можна відзначити профспілки та громадські організації. Їх повноваження встановлюють галузеві нормативно-правові акти, такі як, наприклад, Кодекс законів про працю, закони "Про об’єднання громадян".
Нормативні підстави участі таких органів та осіб у справі, розглядаються у наступному розділі курсової роботи.
2. Підстави і форми участі органів та осіб, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, в суді першої інстанції
Аналізуючи підстави і форми участі ООЗП у судовому процесі першої інстанції, слід сказати на взаємозв’язок цих двох категорій. Очевидно, що процесуальні форми, у яких певні органи і особи беруть участь у справі, визначаються нормативними підставами - певними вказівками у нормативно-правових актах. Таким чином, ці категорії є нерозривно пов’язаними між собою, тому мають розглядатися у єдиному контексті.