17.Природно-ресурсний потенціал, його суть та структура.

Природно–ресурсний потенціал розглядається як  сукупність усіх можливостей, засобів запасів, джерел, щоє і можуть бути  мобілізовані і використані для досягнення певної мети. Ресурси визначають як  запаси, цінність, можливосьі, засоби. Відбиває споживчу варітість ресурсів, їх  кориснсть для сус-ва. ПРП є одним з важливих факторів РПС і включає вже вивчені  елементи природного середовища:= Природні ресурси, тобто ті елементи природного середови-ща, які безпосередньо  беруть участь у матеріальному в-ві і в невиробничій діяльності,   тіла і сили  природи ,кяі на певному рівні розвитку ПС і вивченості можуть бути використані  для задоволення потреб людського сус-ва у формі безпосередньої участі у  матеріальній діяльності;  =  Природні умови, тобто елементи природного середовища, що не беруть  безпосередньої участі в сусп. в-ві, тіла і сили природи,які при певному рівні  розвитку ПС і вивченості мо-жуть бути використані для задоволення потреб  людського су-ва у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності.  Природні  ресурси поділяються:1 Промислові (ті,  які вже розвідані на глибині до 1300 м і достовірно вивчені);1 Балансові ( всі  проимсловізапаси+ті, які розвідані на  глибині до 1800м і менш конкретні);1 Геологічні (  промилові+балансові+ті, які приблизно оцінені);1 Прогнозні запаси (ті, які  визначені в залежності від гео-логічної будови земної кори).  Економічна оцінка визначається тими  сукупностями, які несе людина в зв’язку з використанням цих ресурсів при анлізі  та оцінці враховуються:  загальні запаси; якість; глибина  залягання;необхідні  затрати для збагачення;транспортні  витрати для поставки до; споживача.

господарства і поява безробітних. За останні роки  що-річно вивільнялося з різних галузей народного господарсва близько 200—273  тис. чоловік. Причому майже половина з них працювали у різних галузях  промисловості. З інших га-лузей економіки значне вивільнення відбувається  натран-спорті і зв'язку, у торгівлі і  громадському харчуванні, будів-ництві, науці і науковому обслуговуванні та в  освіті.  Одночасне з вивільненням працівників має місце і певний рівень попиту на  робочу силу. За останні роки цей попит не перевищував 36 тис. чоловік. Майже  третина цього попиту припадає на галузі промисловості.Нині рівень  зайня-тості трудових ресурсів України досягає 72%, або майже 23 млн. чоловік.  Нижче цього середнього рівня зайнятість тру-дових ресурсів в Автономній  Республіці Крим, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Одеській та  Чернівецькій обл. Найвищий рівень зайнятості трудових ресурсів характерний для  Київської, Сумської, Полтавської, Кіровоградської та Чер-нігівської областей.Певна частина працездатного населення України офіційно зареєстрована як  безробітні. Нині в Україні зареєстровано близько 1 млн. безробітних.  Рівень безробіття є досить диференційованим по окре-мих регіонах України.  Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для західних  областей республіки — Волинської, Житомирської, Закарпатської,  Івано-Франківсь-кої, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття  склалися в Одеській облі, м. Києві та Севастополі.  Враховуючи демографічну ситуацію, яка склалася в різних  регіонах України, можна передбачити, що при ниніш-ньому рівні створення нових  робочих місць у західних обл. і природному прирості населення рівень безробіття  в майбут-ньому набуде в цьому регіоні ще більшої гостроти.  Впровадження ринкових механізмів господарювання вимагає  від держави, регіональних органів управління завчасної розробки та реалізації  соціальних гарантій у сфері зайня-тості населення працездатного віку. Тим  більше, що значна частина населення зараз перебуває в умовах вимушеної  непо-вної зайнятості. Лише чисельність працюючих в режимі не-повного робочого  тижня (дня) перевищує 2 млн. чоловік.