50.Тваринництво України, його значення, галузева стр-ра

Тваринництво  не тільки постачає населенню ви­сокоякісні продукти харчування, цінну сировину  для легкої, харчової та фармацевтичної промисловості, а й є цінним джерелом  органічних добрив.У галузевій структурі тваринництва основну роль  відіграють скотарство, свинарство, птахівництво та вівчарство. Менше зна-чення  робочого конярства, хутрового звірівництва, бджільництва, ставкового рибництва,  шовківництва тощо.  Скотарство в усіх  природно-кліматичних зонах України є про-відною галуззю і має молочно-м'ясну  спеціалізацію. Поголів'я ве-ликої рогатої худоби на початку 1996 р. становило  17,7 млн голів.  Свинарство набуло  переважного розвитку в ра­йонах інтенсив-ного землеробства, зокрема картоп­лярства.  промислової переро-бки сільськогосподар­ської сировини, фуражного зернового  госпо-дарства. Поголів'я свиней в Україні становить 13,1 млн голів. У  гос-подарствах Полісся і Лісостепу свинарство має м'ясо-сальну, а у Степу —  сальну спеціалізацію.  Птахівництво — одна з найвисокопродуктивні­ших галузей тва-ринництва, що постачає  населенню м'ясо і яйця, а легкій проми-словості — пух та пір'я. Це найбільш  механізована та автоматизо-вана га­лузь тваринництва, що дає змогу  впроваджувати промисло-ву технологію, яка істотно впливає на те­риторіальну  організацію цієї галузі. У розміщенні птахівництва чітко простежується  тенден-ція до на­ближення його до споживача будівництвом птахо­фабрик навколо  великих міст. Виробництво яєць у 1995 р. становило понад 9,4 млрд шт. за рік.  Вівчарство — найменш інтенсивна галузь тва­ринництва, що грунтується  переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним витрачан­ням  концентрованих кормів. В Україні виро-щується майже 4,1 млн голів овець і кіз  (у 1995 р.). У степо­вих областях вівчарство має тонкорунну і напівтон­корунну  спеціаліза-цію, в лісостепових, поліських та гірських — м'ясо-вовняну.  Не втратила свого значення і така галузь, як ко­нярство.  Пого-лів'я коней становить в Україні ме­нше, ніж 1 млн.  інтенсивне кліткове звірівництво найбільш  поширене в лісос-тепових областях, зокрема в захі­дних.  Бджільництво сконцентроване в Степу, Лісо­степу і Карпатах.  Ставкове рибництво має найвищу продуктив­ність у лісостепо-вих та карпатських областях.  Певного розвитку набуло шовківництво (розве­дення  тутових і дубових шовкопрядів) в основному у степових і частково в  лісосте-повихобластях.  На  розміщ тваринництва впливають природні умови, ресурси кормовиробництва і  природні кор­мові угіддя. Здебільшого розміщення і спеціалізація тваринництва  зумовлені потребами населення, а та­кож транспортабельністю продуктів. Водночас  окремі галузі тваринництва прив'язані до м'ясної, м'ясо-молочної, цукрової,  спиртової, крохмале-пато­кової промисловості.

51.Цукробуряковий комплекс України, передумови розвитку, принципи і регіональні особливості розміщення .

Основна технічна культура України —  цукровий буряк. Це одна з найцінніших культур нашого землеробства. Україна —  сві­товий виробник бурякового цукру, який за обсягами його вироб­ництва  поступається лише Франції. Саме від реалізації буряково­го цукру наша країна  традиційно отримує значний прибуток, який становить близько 70% від реалізації  всіх продовольчих товарів.Цукровий буряк — теплолюбива  культура, яка потребує бага­то сонячних днів і багато води. У зв'язку з цим її  можна вирощу­вати в районах, де кількість атмосферних опадів не менше ніж 500  мм за вегетаційний період, а також в районах зрошувального землеробства, її  вегетаційний період становить 125—160 днів, сума активних температур —  2200—2800 . Цукровий буряк дуже вибагливий до родючості грунтів. Кращі врожаї  отримують на чорноземах, перегнійно-карбонатних суглинкових грунтах. Ви­рощування  цукрових буряків — трудомістке виробництво. Тому при розміщенні посівів  цукрових буряків, крім природних умов, враховуються і економічні: наявність  трудових ресурсів, перероб­них підприємств та транспортна забезпеченість. Такі  умови є в Лісостеповій зоні України. Все це пояснює концентрацію посівів  цукрових буряків саме в цій зоні, особливо в її правобережній час­тині  (Вінницька, Черкаська, Київська, Хмельницька, Тернопіль­ська, Чернівецька,  Львівська, Рівненська, Волинська, Житомир­ська області), а також в лівобережній  (Полтавська, Сумська, Хар­ківська, Чернігівська області). В Лісостепу  сконцентровано 80% посівів цукрових буряків України. Ця зона дає майже 70%  всього валового збору цієї культури. Невеликі площі посівів є в північ­ному  степу та на півдні Полісся.  Для виробництва 1 т цукру потрібно  9—10 т цукрових буря­ків. Перевезення сировини залізницею на 1 км у 6—7 разів  обхо­диться дорожче, ніж перевезення відповідної кількості цукру. Враховуючи  низьку транспортабельність цієї сировини, а також те, що вона швидко псується,  підприємства з переробки цукрових буряків — цукрові заводи розміщуються поблизу  цукробуряко­вих плантацій. Цукрові заводи разом з сировинними базами ста­новлять  елементарні агропромислові утворення.