13. Проаналізуйте особливості технології виробництва сталі з використанням надпотужних дсп.

1. Завалка.

Основна задача цього періоду – швидка й правильна завалка печі брухтом. Її здійснюють зверху, через склепіння, за допомогою завалочних бадей. Ємність бадді приблизно дорівнює об’єму печи.

Шихту загружають в один або кілько прийомів (з однією, або кількома підвалками), що визначається насипною щільністю шихтових матеріалів. Тривалість загрузки однієї бадді, при відлагодженної схемі загрузки, складає 1,5-3 хвил. Щільна завалка шихти забезпечується оптимальним співвідношенням різних видів брухту. При цьому частка великовагового брухту в завалці не повинна перевищувати 30%. Увесь великоваговий брухт треба завантажувати в завалку. Як правило технологічними інструкціями забороняється виконувати підвалку такого брухту.

2. Період плавлення.

Завдання сталевара полягає в тім, щоб провести період плавлення швидко і найбільше повно видалити фосфор. У цей період велику частину часу піч працює з максимально припустимою потужністю. Для того щоб попередити підпал своду електричними дугами великої довжини, перші 5-10 хв плавку ведуть на середній ступіні напруги. Коли під електродами утворяться колодязі, трансформатор переключають на найвищу ступінь напруги і тоді вся енергія електричних дуг витрачається на плавлення шихти.

Для прискорення плавлення брухту використовують паливо-кисневі пальники. Вони позволяють значно зменшити витрату електроенергії і тривалість плавки.

Електроди рухаються вниз поки дуги не торкнуться рідкого металу на подині, після чого опускання припиняється, дуги горять спокійно.

Наприкінці плавлення для його прискорення великі шматки шихти, що лежать на укосах подини, підрізають киснем. Закінчення розплавлювання шихти визначається промацуванням подини залізним гребком: при повному розплавлюванні він вільно переміщається по подині. У такому випадку беруть пробу металу для аналізу на вміст вуглецю, фосфору, марганцю, нікелю, хрому і міді.

3.Окислювальний період.

Після розплавлення всієї шихти метал має недостатню температуру високий вміст вуглецю, сірки, підвищений вміст газів та неметалевих включень. Метою окислювального періоду можна назвати доведення вмісту вуглецю та температури до меж, які необхідні для нормального проведення відновлювального періоду, зниження вмісту газів та неметалевих включень. Кількість шлаку окислювального періоду становить близько 2-3 %. – [1]

4. Окислення заліза та вихід придатного металу.

Окислення заліза впродовж плавки залежить від ємності печі, якості скрапу, питомої потужності трансформатору, витрат газоподібного кисню на продувку ванни. Зі збільшенням ємності печі окислення зростає завдяки підвищенню потужності електричних дуг (зростає окислення та випаровування в дугах) і погіршенню якості шихти (зниження щільності і зростання окисленості лому). Для традиційної технології без продування ванни киснем або низькій інтенсивності продувки (до 25 м³/т) окислення заліза ванни можна прийняти відповідно до даних, які наведені в табл.2.9: -

5. Випуск плавки.

Випуск плавки в ківш з ДСП виконується для подальшої її обробки на ПК. На випуску в ківш дають молотий феросіліцій. Таким чином легування кремнієм відбувається за рахунок суміші, яку присаджують з метою розкислення шлаку, і яка містить молотий феросіліцій. Коефіцієнт засвоення кремнію металевою ванною 50-70%. При виплавлянні кременистих марок сталі метал легують кусковим 45-75%. Також в цей період дають феромарганець. йогокоефіцієнт засвоєння становить 90%. – [6]

6. Обробка на печі-ковші.

Мета цього періоду - усередження хімічного складу плавки завдяки продуванню металу аргоном, присаджування феросплавів виконується з урахуванням охолоджувального ефекту. Щоб не припустити значного зниження температури, витрата аргону в момент присадки феросплавів збільшується.

Десульфурація сплаву. Проведения відновлювального періоду зазвичай переноситься до ПК. Метою відновлювального періоду е виделення кисню та сірки, легування металлу та доводка хімічного складу та температури металу.