39.Кількісна оцінка ризиків інвестиційного проекту.

Процес управління ризиками передбачає етапи:

-ідентифікація ризиків;

-оцінка ризику;

-вибір методу і інструментів управління ризиком;

-фінансування ризику;

-оцінка результатів.

Ризик – це ймовірність визначеного рівня втрат інвестором своїх ресурсів або недоотримання доходів, або появу додаткових витрат при реалізації проекту.

Кількісний аналіз ризиків інвестиційного проекту спирається на методи теорії ймовірностей, що обумовлено ймовірносним характером невизначеності та ризиків.

Для здійснення кількісної оцінки економічного ризику підприємець повинен керуватись двома категоріями:

1) Величиною очікуваних втрат спричинених конкретним рішенням.

2) Ймовірністю настання цих втрат.

Ризик має місце тоді, коли кожному значенню NPV (чиста приведена вартість) відповідає певна ймовірність p: ∑р = 1.

Для оцінювання ймовірності може застосовуватись один із двох методів: 1) Суб’єктивний метод оцінки ймовірності.

2) Об’єктивний метод (обробка статистичних даних).

Система кількісних оцінок ризику в абсолютному виразі складається з таких: - У випадку, коли рішення є альтернативним, тобто можливі лише два наслідки його реалізації, показники ризику розраховуються за такою залежністю: R = Xн * Рн,

де Хн – величина збитків у разі настання негативного наслідку рішення, Рн – ймовірність настання негативного наслідку.

• У випадку, якщо рішення мають декілька (безліч) наслідків реалізації, використовують показники:

1. Математичне сподівання представляє собою суму добутків можливих варіантів цієї величини на їх імовірність: M(NPV) = (від n до I = 1) ∑ NPVi pi

2.Дисперсія:σ² (NPV)= (від n до I = 1) ∑(NPVi - M(NPV))² pi

3.Середнє квадратичне відхилення – корінь квадратний з дисперсії σ (NPV)=корінь з σ² (NPV)

4.Коефіцієнт варіації : СV = σ(NPV)/ M(NPV) *100%

CV: 0-10 % - ризик невеликий 10-25 %- помырний понад 25 %-високий.

40.Стратегії та методи управління ризиками.

Управління ризиками - це сукупність методів, прийомів і заходів, що дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходів до їхнього зменшення. Стратегія управління ризиком - це мистецтво управління діяльністю підприємством у невизначеній господарській ситуації, засноване на прогнозуванні ризику і прийомах його зниження. Управління ризиками, в тому числі інноваційними, являє собою комплексну систему, яка базується на результатах  оцінки ризику, техніко-технологічному і загально статистичному аналізі потенціалу  та середовища функціонування підприємства, економіко-математичних способах  і  прогнозах розвитку підприємства, рекламних, маркетингових та  інших  дослідженнях. Управління ризиком включає розробку і реалізацію економічно обґрунтованих для даного підприємства рекомендацій та заходів, спрямованих на зменшення стартового рівня ризику до прийнятного фінального рівня. Управління ризиками передбачає здійснення ряду дій, які можна розглядати як елементи єдиного процесу, що включає ідентифікацію ризику, його аналіз, вибір стратегії впливу на ризик, а також контроль і моніторинг ризикових позицій.

Існують такі способи управління ризиком: погодитись на ризик, контролювати ризик, передавати ризик іншим, уникати ризику.

Щодо методів управління ризиком, то їх є чимало. Серед них виділимо такі:

-Страхування і хеджування

Страхування— вид забезпечення та захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб при настанні певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються зі страхових внесків, які сплачуються ними (страхових премій). Це один з методів управління ризиками.

Хеджування – метод страхування цінового ризику за угодами на біржі (товарній, фондовій). Механізм хеджування ризиків полягає в здійсненні зустрічних операцій з купівлі-продажу активів (фінансових інструментів). Основні фінансові інструменти хеджування ризиків:

Форвардний контракт - Інструмент хеджування ризиків, один з видів ф’ючерсних контрактів, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на певних умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладання подібного форвардного контракту

Ф’ючерс-Інструмент хеджування ризиків, який полягає в укладанні контракту, що засвідчує зобов’язання з купівлі (продажу) відповідної кількості базового активу (цінних паперів, товарів, валютних цінностей) у встановлений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією ціни активу під час укладання контракту; розрізняють товарні ф’ючерси та фінансові

Опціон-Інструмент хеджування ризиків, стандартний контракт, що дає його власнику право (але не зобов’язання) купити або продати цінні папери, товари або валютні цінності за визначеною ціною протягом встановленого періоду

Своп-Інструмент хеджування ризиків, зміст якого полягає у здійсненні обмінної операції, за якої контракт на придбання (продаж) певної кількості цінних паперів, товарів, коштів або фінансових інструментів супроводжується контрактом на зворотний їх продаж (придбання) на певну дату в майбутньому

-Диверсифікація- один зі способів мінімізації ризиків, який полягає в розподілі ризиків шляхом розширення об’єктів капіталовкладень, асортименту товарів і послуг, фінансових інструментів тощо.

-Використання різного роду гарантій і гарантів

-Створення резервів – ці резерви ідуть на покриття ризиків

-Лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум затрат, продажу, кредиту і т.ін.За такими видами діяльності і господарських операцій, що можуть постійно виходити за встановлені межі припустимого ризику, цей ризик лімітується шляхом установлення відповідних економічних і фінансових нормативів. Система таких нормативів, що забезпечують лімітування економічних ризиків, може включати:•          максимальний обсяг комерційної операції по закупівлі товарів, що укладається з одним контрагентом;•          максимальний розмір сукупних запасів товарів на підприємстві (запасів поточного поповнення, сезонно-го збереження, цільового призначення);•          максимальний розмір споживчого кредиту, наданого одному покупцю (у рамках диференційованих груп по-купців чи груп товарів);•          мінімальний розмір оборотних активів у висо-коліквідній формі (з виділенням їхньої суми у вигляді готових коштів платежу);•          граничний розмір використання позикових коштів в обороті (чи їхня частка в загальній сумі використовува-ного капіталу).

-Еккаунтинг – функціональна сфера бізнесу, зв`язана зі збором, обра-боткой, классифицированием, аналізом й оформленням різних видів фи нансовой інформації. Крім того , ЭККАУНТИНГ пов`язаний з аудиторством, тобтоконтролем за правильністю ведення ЭККАУНТИНГА. Основна мета - бухгал терская проводка угод й операцій, складання фінансових документів , серед яких виділяються звіти про доходи й балансовий рахунок , бюджетныесметы, звіти про готівки й т.д. Ці документи становлять як за прош лые періоди, що необхідно для звітів і перевірки фінансового стану фірми, так й як проекти на майбутнє, що необхідно для перевірки правильності задумів підприємця в який - або сфері діяльності.