32. Головні критерії інвестиційної привабливості країн

В умовах глобалізації економічний розвиток будь-якої країни тісно пов’язаний з підвищенням її інвестиційної привабливості для іноземних інвесторів.

При прийнятті інвестиційного рішення про розміщення виробництва в тій чи іншій країні іноземний інвестор, насамперед оцінює її потенційний інвестиційний ринок. Визначення інвестиційної привабливості країни належить до числа складних завдань, розв’язання яких ґрунтується на застосуванні різних підходів.

Важливим чинником залучення міжнародних інвестицій є імідж країни на міжнародній арені, її позиція у провідних рейтингових ранжуваннях, досвід інших інвесторів ведення діяльності у країні тощо.

Аналіз найвідоміших підходів до оцінки інвестиційної привабливості країни показує, що міжнародні організації та агентства, які складають рейтинги країн, як основні параметри використовують макроекономічні показники, а саме:

• динаміку приросту і структуру ВВП

• стан платіжного балансу країни

• стан фінансового ринку

• обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргу.

Мета таких досліджень - оцінка політичного, економічного і соціального стану країни. Серед різних міжнародних методик оцінки інвестиційної привабливості варто виділити оцінки Групи Світового банку, Всесвітнього економічного форуму, рейтингових агенцій  Standard & Poors, Moody’s, Європейської Бізнес Асоціації та інші. Одним із впливових міжнародних рейтингів є оцінювання інвестиційної привабливості країн, розроблене Конференцією ООН з торгівлі і розвитку, яке складається з рейтингів країн за показниками індексу залучення прямих іноземних інвестицій та індексу потенціалу залучення прямих іноземних інвестицій.

На інвестиційну привабливість будь-якої країни значно впливає не лише загальний стан її економіки, а й умови ведення бізнесу, зокрема ступінь втручання держави та рівень корупції. У вирішенні питання вкладення коштів іноземними інвесторами в Україну саме ці фактори є визначальними. 

Важливе значення мають показники суверенного рейтингу України, що визначаються міжнародними рейтинговими агенціями. При визначенні рівня суверенного рейтингу, агентствами проводиться глибокий аналіз стану бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної системи і фінансового ринку, боргової політики, рівня трансформаційних перетворень, внутрішньополітичних чинників, геополітичної ситуації в регіоні і ключових подій, які можуть вплинути на рівень кредитоспроможності в майбутньому.

На рішення інвестора щодо обрання країни-реципієнта інвестицій впливає ціла низка факторів, які у загальній сукупності формують інвестиційну привабливість та конкурентноспроможність тієї чи іншої країни у боротьбі за інвестиції.

33. Концепція зміни вартості грошей у часі. Майбутня вартість грошей. Дійсна (сучасна) вартість грошей. Елементи теорії відсотків.

Вартість грошової одиниці сьогодні відрізняється від вартості грошової одиниці, яка буде отримана в майбутньому. Основними причинами зміни вартості грошей в часі є: інфляція (через неї гроші втрачають свою купівельну спроможність), ризики чи невпевненість в майбутньому(маючи на руах грошову одиницю сьогодні, ми не впевнені в тому, що будемо мати її через рік), схильність до ліквідності, втрачений прибуток(гроші, які є в готівці, крім простого зберігання, могли би бути використані іншим чином із можливістю отримати прибуток). Під час розміщення капіталу в інвестиційні проекти, цінні папери, нерухомість, комерційні банки тощо важливо правильно запланувати вчасне повернення вкладеної суми та одержання очікуваного економічного ефекту. Тут має місце теорія переоцінки грошей або концепція зміни вартості грошей у часі, яка грунтується на тому, що під дією різних факторів вартість грошей з плином часу змінюється з урахуванням норми прибутку на грошовому ринку, в ролі якої виступає норма позичкового процента.

В даному разі позичковий процент - це сума доходів від використання грошей на грошовому ринку. Враховуючи, що процес інвестування тривалий у часі, в інвестиційній практиці часто необхідно порівнювати вартість грошей на початку їхнього інвестування з вартістю грошей при їхньому поверненні у вигляді майбутнього прибутку, амортизаційних відрахувань тощо. Принцип вартості грошей у часі базується на тому, що сьогодні грошова одиниця коштує більше, ніж у майбутньому. Ключову роль при трансформації вартості коштів у часі, тобто порівнюючи вартість грошових коштів при їхньому інвестуванні і поверненні, відіграють два основних поняття: майбутня вартість грошей і їх дійсна (теперішня, поточна) вартість.

Одну й ту ж саму суму грошей можна розглядати з двох позицій:

-майбутньої вартості грошей;

-теперішньої вартості грошей.

Майбутня вартість грошей - це сума, в яку перетворюються інвестовані в даний момент грошові кошти через певний період часу з урахуванням певної ставки процента.

Визначення майбутньої вартості грошей пов'язане з процесом нарощування цієї вартості. Нарощування - це поетапне збільшення суми вкладу шляхом приєднання до первісного його розміру суми процента (процентних платежів). Ця сума розраховується за так званою процентною ставкою.

Майбутні грошові потоки можуть бути таких видів:

- одиничний грошовий потік - сума, що виплачується одноразово;

- ануїтет - рівномірні грошові потоки, що регулярно надходять (платежі за закладними, преміальні внески по страхуванню, купонні або процентні виплати по облігаціях, орендні платежі тощо).

Теперішня (поточна, сучасна) вартість грошей - це сума майбутніх грошових надходжень, зведених з урахуванням певної процентної ставки, до теперішнього (поточного) періоду.

Визначення теперішньої вартості грошей пов'язане з процесом дисконтування цієї вартості, що є операцією, зворотною до нарощування при обумовленому кінцевому розмірі грошових коштів. У цьому разі сума процента відраховується від кінцевої суми (майбутньої вартості) грошових коштів. Така ситуація виникає в тих випадках, коли необхідно визначити, скільки коштів потрібно інвестувати сьогодні для того, щоб через певний проміжок часу отримати заздалегідь обумовлену їх суму.

Визначення вартості грошей у часі необхідне, щоб підсумовувати грошові потоки, які надходять у різні періоди часу.

Кількість грошей, позичених (позика) або вкладених (інвестованих) називається капіталом (початковою вартістю). Через обумовлений період часу особа, яка користується грошима (позичальник) повинна повернути капітал і прибуток з капіталу. Прибуток з капіталу підраховується у вигляді процентів від основної суми. Ця величина називається ставкою процента, а метод підрахування прибутку - методом простих відсотків (процентів).

Прості відсотки - це метод нарахування з теперішньої вартості вкладу в кінці одного періоду платежу, зумовленого умовами інвестування (місяць, квартал, тощо); це метод розрахунку доходу кредитора, який він отримує від позичальника за надані в борг гроші. Вони нараховуються на ту саму суму позикового капіталу протягом усього терміну погашення позики.

Для визначення вартості грошових потоків, що генерують довгострокові фінансові інструменти, застосовують техніку складних відсотків.

Складний відсоток - це сума прибутку, яка утворюється в результаті інвестування за умови, що сума нарахованого відсотка (простого) не виплачується після кожного періоду, а додається до суми основного внеску і в наступному періоді платежу сама дає прибуток.

Такий метод підрахування прибутку в майбутньому періоді називається компаундингом, або розрахунком майбутньої вартості. Кожний крок цього процесу називається компаундом (нарахуванням), а результат нарахування - складними відсотками. Існують два методи нарахування складних відсотків: де-курсивний і антисипативний.

Декурсивний (наступний) спосіб передбачає нарахування відсотків наприкінці кожного тимчасового інтервалу нарахування. Величина відсотків визначається виходячи з величини капіталу, що використовується.

Антисипативний (попередній) спосіб передбачає нарахування відсотків на початку кожного тимчасового інтервалу. У світовій практиці значне поширення одержав декурсивний спосіб нарахування відсотків.