Фактори середовища непрямої дії (макросередовища)

1. Ек.фактори. (рівень і темпи інфляції; зростання та спад виробництва; коливання курсу національної валюти щодо валют інших країн; оподаткування; умови одержання кредиту і відсоткова банківська ставка; рівень динаміки цін, розподіл прибутків і попит покупців; платоспроможність контрагентів)

2. Політичні фактори. (політична стабільність у державі, регіональні політичні інтереси, міжнаціональні та міжконфесійні відносини тощо)

3. Соціокультурні фактори. Формуються в межах конкретного суспільства і відображають погляди, цінності та норми поведінки людей, що впливає на прийняття ними управлінських рішень.

4. Демографічні фактори. (структура населення за віковими, національними, кваліфікаційними ознаками, рівнем освіти, доходів, споживацькими перевагами тощо, їх аналіз дає змогу визначити, чи достатній освітній та кваліфікаційний рівень населення регіону для позитивного сприйняття продукції чи послуг фірми; як діяльність підприємства вплине на рівень зайнятості населення регіону.

5. Науково-техн.фактори. (відкриття, винаходи, що зумовлю.зміну уявлень про найкр.спос.вик.певного ресурсу, вигот.продукції, задов..потреб тощо).

6. Екологічні фактори. ( викиди у середовище забруднюючих та отруйних речовин; рівень фізичного (електромагнітного, радіаційного, теплового) впливу на середовище; надійність і соціально-екологічна безпека виробничих систем та великих технологічних утворень (гідротехнічних споруд, газо- і нафтопроводів, тунелів тощо); кількість і якість продукції, що виготовляється, її безпечність і утилізаційна (корисна) придатність; стан природного серед., в якому перебуває підприємство (до і після реалізації запланованої стратегії розвитку), і розміри можливих незворотних негативних наслідків тощо.Отже, виокремлення і ранжирування чинників непрямої дії допомагає менеджерам приймати виважені рішення у процесі планування діяльності підприємства.

16.Місія, цілі та культура орг.-ї. Місія компанії визначає її статус, декларує принципи її функціонування, заяви, дійсні наміри її керівників. Це найбільш загальна мета підприємства, що виражає причину її існування. Вона висловлює спрямованість організації в майбутнє, показуючи, на що будуть направлятися зусилля і які цінності будуть при цьому пріоритетними. Вимоги до написання формулювання місії: лаконічність, правильність, реальність.

Формулювання місії повинно охоплювати слідуюче: - завдання фірми з точки зору її основних послуг та виробів, її основних ринків та технологій (тобто, якою підприємницькою діяльністю займається фірма); - зовнішнє середовище стосовно до фірми, яке визначає робочі принципи фірми; - культура організації; якого типу робочий клімат існує всередині фірми; який тип людей він приваблює.

Місія компанії визначає її статус, декларує принципи її Структура місії: 1. клієнти (для задоволення кокого кола споживачів сущ-ет орг-ія), 2. що надаються товари та послуги, 3. області діяльності на ринку (географія бізнесу), 4. технології (відношення фірми до недренію передових технологій), 5. філософія та етика ведення бізнесу, система цінностей,6. концепція управління, 7. зобов'язання перед раб-ми, турбота про них, цінність раб-ка для підприємства, 8. турботи про суспільний обличчі і регіоні, де ведете бізнес.

Цілі - це конкретний стан окремих характеристик організації, досягнення яких є для неї бажаним і на досягнення яких спрямована її діяльність. Бувають: Довгострокові цілі - мають горизонт планування, приблизно рівний трьом рокам, інколи більше - для передових у технічному відношенні фірм. Короткострокові цілі в більшості випадків представляють один з планів організації, який потрібно завершити в межах року. Середньострокові цілі мають горизонт планування від одного до трьох років. Довгострокові цілі зазвичай мають досить широкі рамки. Організація формулює їх у першу чергу. Потім виробляються середньо-і короткострокові цілі для забезпечення довгострокових цілей. Звичайно, чим ближче горизонт планування мети, тим вже її рамки. Встановлення цілей передбачає проходження 4-х обов'язкових фаз: 1.Виявлення і аналіз тенденцій, які спостерігаються в навколишньому середовищі. 2. Встановлення загальних для організації целей.3. Побудова та ієрархія цілей. 3.Встановлення індивідуальних цілей.

Культура організації - філософія, ідеологія, цінності, вірування, допущення, очікування, підходи і норми, колективні членами організації. Вона визначається наступними ознаками: 1.характер поведінки людей під час їх взаємних контактів і зазвичай використовується мова; 2.норми, колективні робочими групами у всій організації; 3.домінуючі в організації цінностей, таких як якість продукту або лідерство в цінах; 4.філософію, направляючу політику організації відносно службовців і покупців; 5.правила, які повинен засвоїти новачок, щоб бути прийнятим у її члени; 6. настрій або клімат, створений в організації фізичним розміщенням виробництв та у спосіб спілкування її членів з покупцями або іншими особами поза організації.

17.Життєвий цикл орг.-ї та його стадії.

Організація, як і людина, проходить усі стадії у своєму розв.: від нар. до припинення існування. Тривале існування притаманне небагатьом організаціям і свідчить про можл.пристос.до змінного серед.. Тому життєвий цикл орган.містить такі самі етапи, як і в людини: від народження до старіння. Ця таблиця наочно хар.всі осн.аспекти діяльн.організації на різних етапах життєвого циклу.

Народження організації пов'язане з задоволенням потреб нового споживача, зайняттям вільної ринкової ніші. Цьому періоду притаманні такі риси, як віра в успіх, готовність ризикувати, величезна працездатність, невелика кількість працівників.

Дитинство — надзвичайно загрозливий період. Головна загроза пов'язана з невідповідністю зростання організації порівняно зі зміною управлінського потенціалу, який значно відстає. Внаслідок недосвідченості й некомпетентності менеджерів у дитинстві руйнується багато організацій. Тому головна ціль на цьому етапі — поєднувати досягнення короткострокових успіхів та бурхливого зростання, з одного боку, з утриманням курсу на виживання, з іншого.

Юність — період переходу від комплексного менеджменту, що здійснювався невеликою компактною командою однодумців-засновників, до диференційованого менеджменту з використанням простих форм планування, прогнозування, маркетингу. Розрахунки та обґрунтовані пропозиції фахівців приходять на зміну інтуїтивним ризикованим рішенням. У команді керівників виникають суперечності через появу нових членів колективу з вузькоспеціалізованими знаннями. У цей період бажано здійснювати керівництво організацією засновником.

Зрілість організації виявляється у проникненні в нові сфери діяльності, розширенні й диференціації. Саме в цей період з'являється бюрократія, оскільки виникає потреба в систематизації інформації та формалізації прийняття рішень. Розвиток організації відбувається через збалансування зростання та досягнення стійкої структури і чіткого управління. Керівництво стає чимраз більше задоволеним логічністю й організованістю менеджменту. На стадії остаточної зрілості втрачається інтерес до адаптації, оновлення, децентралізації.

До влади поступово приходять досвідчені адміністратори. Талановитих спеціалістів заступають більш слухняні. Народжується самовдоволення.

Якщо на етапі ранньої зрілості організація стає помітною для конкурентів, а на проміжній зрілості з нею ведуть боротьбу, то за остаточної зрілості ця боротьба досягає найвищої гостроти. Якщо не вжити відповідних заходів, то організація починає втрачати свої позиції на ринку і відбувається перехід до етапу старіння.

Старіння пов'язане з пануванням бюрократії, наявністю громіздких структур, величезним апаратом управління, ігноруванням нових ідей. Організація стоїть на грані банкрутства.

Відродження — це стадія, коли до керівництва приходить нова команда менеджерів, погляди і можливості яких дають змогу здійснити програми вн.перебудови компанії.