- •1.Поняття і сутність менеджменту. Організація як об’єкт управління.
- •2.Виникнення науки про менеджмент та напрямки еволюції упр/думки.
- •6.Соціальна філософія менеджменту Мері Фоллет.
- •10. Перспективи менеджменту: можливе та ймовірне.
- •11. Система менеджменту організацій.
- •3) Всі організації здійснюють горизонтальний і вертикальний поділ праці. Якщо навіть дві людини працюють спільно для досягнення єдиної мети, вони повинні поділити роботу між собою.
- •13. Організація як відкрита система. Принципи системного підходу до організації управління.
- •15.Зовнішнє та внутрішнє середовище організації
- •Фактори середовища непрямої дії (макросередовища)
- •18.Організаційна культура: формування, фактори формування, підтримка та зміни.
- •19. Загальна характеристика и класифікація функцій менеджменту.
- •20. Поняття організаційної структури управління виробництвом та фактори, що її визначають.
- •21. Організаційні структури, принципи їхньої побудови.
- •22.Типи організаційних структур.
- •23. Вплив ситуаційних чинників на проектування організації. Головні форми проектування організацій.
- •24.Типи організацій щодо взаємодії з людиною: корпоративна та індивідуалістська організації.
- •25.Розвиток організаційних структур управління виробництвом в сучасних умовах господарювання.
- •26.Принципи формування організаційних структур управління виробництвом.
- •28.Процес формування структури управління. Проблеми пов'язані з невідповідністю структури управління операційним або виробничим процесам організації.
- •29.Особливості концепції адаптивних стратегій організації Раймонда Майлса та Чарльза Сноу.
- •32. Девід Сільверман і антисистемна концепція організацій.
- •33. Гірт Хофстеде і концепція ділової культури організацій.
- •34.Ігор Ансофф і теорія організаційного потенціалу.
- •35.Методи моніторингу зовн середовища організації та оцінка економічної ефективн моніторингу.
- •36.Світові тенденції глобалізації та їхній вплив на вітчизняні організації.
- •37.Види планування та їх взаємозв'язок. Складові процесу стратегічного планування.
- •38.Змістовні теорії мотивації.
- •39.Контроль як загальна функція менеджменту.
- •40.Процесійні теорії мотивації.
- •41.Елтон Мейо і теорія людських відносин.
- •42.Едгар Шейн і системна модель організаційної мотивації.
- •43. Особливості концепції «любові і страху» Амітая Етціоні.
- •44.Мотиваційна теорія підтримки бажаної поведінки.
- •46.Види управлінського контролю
- •48. Поведінкові аспекти контролю.
- •49.Умови ефективного та наслідки неефективного котролю.
- •50.Поняття контролінгу. Основні функції контролінгу. Елементи контролінгу, їх взаємодія.
- •51.Методологія планування. Організаційні рівні планування.
- •52.Стратегічне планування, мета і принципи сп. Види стратегій.
- •53.Тактичне планування, основні задачі і прийоми.
- •54.Оперативное планирование, мета, задачи, методы.
- •55. Перешкоди на шляху планування. Плани, програми і прогнози в системі планування діяльності організації.
- •56.Система стратегiчних, тактичних, оперативних планiв.
- •57.Моделі стратегічного планування Модель стратегічного планування на основі «стратегічної прогалини»
- •59. Місце планування у формуванні стратегічних рішень.
- •60.Процес формування стратегічногоплану.Основні етапи.
- •62. Сутність та значення інформації
- •63. Класифікація інформації. Носії інформації.
- •64.Комунікаційний процес. Форми комунікацій в організаціях.
- •65. Використаня інформаційних технологій в управлінні організацією
- •66 Система комунікацій як основний інструмент сучасного менеджера.
- •67 Основні види та форми спілкування менеджерів.
- •69.Неформальні комунікації в організації
- •70. Управлінські рішення, та вимоги, що до них подаються.
- •71. Класифікація управлінських рішень
- •72. Етапи процесу прийняття раціональних рішень. Фактори, що впливають на процес прийняття рішень.
- •73. Підходи до оптимізації управлінських рішень.
- •74. Адміністративна модель прийняття управлінських рішень.
- •75.Поведінкові аспекти ухвалення рішення.
- •76. Групове ухвалення рішень в організаціях.
- •77.Розробка та ухвалення управлінських рішень в ситуаціях визначеності, ризику і невизначеності.
- •78.Джеймс Марч і антираціональна концепція ухвалення рішень.
- •80.Японський досвід стратегічних рішень методом “ринги се”.
- •82. Поняття про моделі і методи прийняття управлінських рішень.
- •83.Необхідність моделювання. Моделювання як складова наукового підходу до прийняття рішень
- •84 Прогнозування результатів прийняття рішень
- •85.Типи моделей: фізична, аналогова, математична.
- •87.Шляхи подолання основних бар'єрів моделювання.
- •88. Современные методы и модели принятия рациональных и стратегических управленческих решений.
- •91. Поняття балансу влади. Класифікація форм влади.
- •92. Підходи до вивчення лідерства
- •93. Модель управлінської сітки Блейка і Маутона
- •97. Ситуаційні стилі керівництва “Шлях – ціль” Мітчела і Хауса.
- •99. Поняття керівництва і лідерства в менеджменті: подібність і відмінності
- •100. Підхід до керівництва на засадах попарних вертикальних зв`язків Гріна.
- •101. Подходы к управлению в. Терещенко
- •102. Формальне і неформальне лідерство.
- •103. Поняття про стилі керівництва. Автократичні, ліберальні і демократичні керівники.
- •104. Вплив на діяльність організації стилю керівництва окремих керівників в масштабах всієї організації та окремих підрозділів.
- •106. Поняття кар’єри та сфери її реалізації.
- •107. Модель ситуационного лидерства Стинсона-Джонсона
- •108. Концепція атрибутивного лідерства (причинно-наслідковий підхід до вивчення лідерства).
- •109. Концепція перетворюючого лідерства або лідерство для змін
- •110. Конфлікти у сучасному менеджменті: моделі та концепції
- •111. Структура (цикл) конфлікту та основні форми поведінки у конфліктній ситуації.
- •112. Рівні конфлікту в організації та їх джерела. Стадії конфлікту: виникнення, передконфліктне становище, назрівання, розростання та хід, остаточний результат.
- •113. Структурні методи вирішення конфліктів.
- •114. Поняття стресу. Причини стресу.
- •115. Рекомендації керівника щодо підвищення продуктивності праці та зниження стресу.
- •116. Сучасні підходи до управління конфліктними ситуаціями.
- •117. Поява опору у вигляді страйку, саботажу та інших методів. Прояви невдоволення колективу.
- •118. Управління опором
- •119. Практика передових компаній світу в управлінні конфліктами та опором.
- •120. Поняття і сутність методів управління організаціями
- •121. Класифікація методів управління
- •122. Тенденции развития экономики от управленческой к предпринимательской
- •123. Значення новаторства, інноваційних процесів
- •124. Управління в умовах різних культур
- •125. Технократизм і формалізм організаційної управлінської структури.
- •126. Вплив бюрократії та корупції на ефективність управління.
- •127. Підходи до оцінки ефективності управління.
- •128. Напрямки підвищення ефективності управлінської праці.
- •130. Організаційні зміни
- •131. Види ефективності.
- •133.Характеристика школи наукового управління, школи “фордизму” й класичної (адміністративної) школи управління.
- •1. Поняття і сутність менеджменту. Організація як об’єкт управління.
67 Основні види та форми спілкування менеджерів.
Протягом робочого дня менеджеру, звичайно, доводиться взаємодіяти з різними людьми і використовувати для цього спілкування як розмовне, так і письмове.
Форми розмовного спілкування можуть бути різними — як індивідуальні, так і колективні.
Серед індивідуальних форм найбільш уживаними є ділова бесіда та розмова по телефону.
Бесіда — це форма спілкування з метою обміну думками, інформацією, почуттями тощо. У бесіді може брати участь різна кількість співрозмовників. Існують різні види бесід. Якщо за основу класифікації взяти мету спілкування та зміст бесіди, то можна виокремити бесіди ритуальні, глибинно-особистісні та ділові. Залежно від кількості учасників бесіди поділяють на індивідуальні та групові. Індивідуальна бесіда — це діалог двох співучасників, які є значущими один для одного і прагнуть (обоє або один) до досягнення певної мети. Під діловою бесідою розуміють спілкування між співрозмовниками, які мають необхідні повноваження для встановлення ділових взаємин, вирішення ділових проблем або вироблення конструктивного підходу до них. Тобто предметом ділових бесід є, як правило, конкретна справа.
Перевагу бесіди як форми взаємної комунікації зумовлюють насамперед:
• можливість диференційованого підходу до предмета обговорення з урахуванням поглядів, думок інших з метою прийняття оптимального рішення;
• швидкість реагування на висловлювання співрозмовника з урахуванням внесених ним зауважень і пропозицій;
• підвищення компетентності співрозмовників за рахунок обміну думками;
• усвідомлення єдності позицій у вирішенні проблеми;
• відчуття власної значущості при вирішенні проблеми, отриманні результату.
Виходячи з аналізу літератури та практичного досвіду менеджерам можна запропонувати такі правила підготовки до бесіди:
• обрати найбільш вдалі момент і місце для проведення бесіди і тільки після цього домовлятися про зустріч;
• з'ясувати все про співрозмовника, зокрема, його ставлення до ініціатора бесіди, та про рівень його моральної культури;
• зібрати і систематизувати змістовну інформацію, необхідну для розмови;
• визначити мету, стратегію та тактику проведення бесіди, скласти план розмови, виділити базові слова, ключові речення;
• уявити собі позицію співрозмовника з цього питання та можливий перебіг бесіди, передбачити нюанси, які можуть вплинути на її результат;
• створити відповідну атмосферу довіри, щоб привернути до себе співрозмовника.
До колективних форм спілкування належать: нарада, збори, конференція, переговори, презентація та ін.
Дослідники виділяють два підходи до переговорів:
а) конфронтаційний, який має суб'єкт-об'єктний характер, — це протистояння сторін, їхня впевненість у тому, що треба здобути перемогу будь-якою ціною, а відмова від неї — це поразка;
б) партнерський, який має суб'єкт-суб'єктний характер, — це спільний аналіз проблеми, в результаті якого учасники шукають найкращі, найбільш повні варіанти вирішення проблеми, що якнайбільше відповідали б взаємним інтересам.
68. Методы распространения информации о деятельности организации. Распространение информации - процесс предоставления информации, имеющейся в информационно-поисковой системе, потребителям информации. Рассмотрение данного вопроса целесообразно начать с источников, от которых информация начинает свое шествие. В наш век высоких технологий перед трейдером открывается широкий диапазон таких источников. Это и глобальные службы новостей, экономические аналитические отчеты, мнения и выступления экспертов, общение с другими участниками рынка. Другое дело, что дефицит времени на ее поиск склоняет любого трейдера к нескольким основным источникам, которые каждый выбирает сам для себя, выявляя наиболее важные по его мнению и отсеивая ненужные. Заметим, что приоритеты подобного выбора различны у трейдеров и журналистов – журналистам важен рейтинговый материал для скандальных и привлекающих внимание репортажей, трейдерам – с точки зрения потенциального влияния новостей на конъюнктуру рынка. Чтобы узнать больше об обработке информации из новостей участниками, в рамках «Европейского опроса» трейдеров валютного рынка и финансовых журналистов спрашивали об их наиболее важных источниках информации. В то время как трейдеры оценивали важность различных источников информации для своих торговых решений, журналисты оценивали важность источников информации для своих репортажей.
Выявленный исследованиями фактор важности информации – ее скорость – наиболее полно реализуется в телеграфных службах и онлайн-агентствах новостей, где поступление свежих сведений о том, что происходит в мире, идет в режиме реального времени. Зачастую время принятия решения сокращается до нескольких минут. К таким выводам ведут справочные данныее заключения сделок среднестатистическим трейдером – в среднем от 2 минут между сделками в активные торговые периоды, и от 15 минут – в спокойные. Пиковые всплески активности рынка имеют еще более высокие показатели частоты операций.
Ценность личного контакта трейдеров – предоставление не менее оперативной информации, причем в максимально обработанном виде. Общение с другими участниками рынка способно предоставить трейдеру развернутые свежие данные о финансовых потоках и динамике рынка. Значимость печатных средств для текущего анализа рынка чрезвычайно мала в силу их неоперативности. Однако периодическое ознакомление с печатными изданиями на досуге поможет трейдеру научиться лучше понимать и чувствовать движение рынка. Телевидение – это уже совершенно другой уровень представления информации. Специализированные финансовые каналы часто транслируют прямые эфиры выступлений, отчетов министров, политиков и экспертов разных стран, и, в отличие от письменного представления, мы можем видеть эмоции и чувства выступающего, что имеет для профессиональных трейдеров серьезное значение. С другой стороны, подобная необработанная информация, что называется, из первых рук, зачастую приводит к неоднозначному толкованию ее участниками рынка, и неадекватному сложнопредсказуемому коллективному ожиданию.