Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpory_menedzhment.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
19.09.2019
Размер:
1.91 Mб
Скачать

69.Неформальні комунікації в організації

Неформальні – такі, які несанкціоновані менеджером; вони дозволяють заповнити розриви, які існують у формальних комунікаціях і переслідують такі цілі: дають можливість робітникам організації задовольнити свої потреби у соціальній взаємодії; можуть покращити діяльність організації, утворюючи альтернативні, більш швидкі та ефективні канали обміну інформацією.

Неформальні комунікації, на наш погляд, можна умовно поділити на два основні типи: неформальні комунікації міжособистісного характеру та неформальні комунікації масового характеру. Розглянемо їх більш детально.

Неформальні комунікації міжособистісного характеру – це спілкування неформального характеру між робітниками на різні теми, близькі за профілем компанії, або обговорення потреб, які компанія може в принципі задовольнити. Вплив таких комунікацій дуже великий.

Неформальні комунікації міжособистісного характеру здійснюються в процесі прямого контакту (розмова) й опосередковано (телефонна бесіда, листування, спілкування на інтернет-форумах тощо).

Неформальні комунікації неособистісного характеру. Такий тип неформальних комунікацій значною мірою відрізняється від міжособистісних комунікацій. Робітник тут виступає тільки носієм інформації, тому інтерактивність комунікацій і особистісний ореол відсутній. Поширення інформації в комунікаціях такого типу має масовий характер, відбувається з більшою швидкістю, що, у свою чергу, скорочує мотивацію до сприйняття, але збільшує швидкість поширення. До подібних комунікацій зараховують чутки і народну творчість.

70. Управлінські рішення, та вимоги, що до них подаються.

Управлінське рішення – формалізований метод менеджменту за допомогою якого керуюча система впливає на керовану.

Фактори, які впливають на процес прийняття управлінських рішень: - ступінь ризику; - час, який відведено для прийняття управлінського рішення; - ступінь підтримки менеджера колективом; - особисті якості менеджера; - політика організації.

Основні (підходи) моделі:

  1. класична – особа, що приймає рішення має повну інформ що до проблем прийняття рішення, про всі можливі альтернативи та наслідки, має на меті максимізацію кінцевого результату;

  2. поведінкова (адміністративний метод) – особа, що приймає рішення не має повної інформації про ситуацію, не має повної інформ про всі можливі рішення, не здатна або не схильна передбачати всі наслідки реалізації ініціатив;

  3. ірраціональна – рішення приймається без дослідження альтернатив.

Будь-яке управлінське рішення проходить через 3 стадії:

1. Уточнення проблеми: - збір інформації, - визначення актуальності, - визначення умов при яких ця проблема буде вирішена

2. Розробка плану рішення: - розробка альтернативних варіантів рішення, - зіставлення варіантів рішення з тими ресурсами, які мають, - оцінка альтернативних варіантів по соціальним наслідкам, - оцінка альтернативних варіантів по економічній ефективності, - складання програм розв’язання, - розработка та складання детального плану розв’язання

3. Виконання рішення: - доведення рішень до конкретних виконань, - розробка мір заохочення та покарання, - контроль завиконанням рішень

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]