133.Характеристика школи наукового управління, школи “фордизму” й класичної (адміністративної) школи управління.

На цьому етапі менеджерів цікавили тех.. і технол. підходи, які вкл.не лише машини, обладнання, а й управл. знання, організаційні структури, методи вироб. планування, механізми забезпечення підвищення кваліфікації та підготовки роб. сили. Цей етап характеризується розв. школи наук. упр-ня або «фордизму», класичної (адм.) шк. упр-ня.//Шк. наук. упр-ня (1885-1920 рр.). В основі цієї шк. лежать роботи Ф.Тейлора (1856-1915), Ф.Гілбрейта (1868-1924) і Л.Гілбрейт (1878-1972) та ін. Як Ф. Тейлор, так і подружжя Гілбрейтів займал. спостереженнями, замірами і аналізом операцій руч. праці, стимулюванням труд. активності, нормув.праці тощо.//Завдяки концепції наук. упр-ня M був визнаний самостійною галуззю наук. досліджень. У працях «Упр-ня фабрикою» (1903) та «Принципи наук. менеджменту» (1911) Ф. Тейлор розробив комплекс методів наук.організації праці, що базувалися на засадах хронометражу, стандарт. прийомів і знарядь праці. Його основ. принципи ґрунтуються на твердженні: «...якщо я на наук. основі відберу людей, на наук. осн. їх підготую, надам їм дієві стимули та поєднаю роботу і людину, тоді я зможу отримати сукупну продуктивність, яка буде перевищувати внесок, зроблений індивід. працівником».//Заслуга Ф. Тейлора як засновника шк. «наук. упр-ня» полягає в тому, що він розробив методол. oсн. нормування праці, стандартизував трудові операції, запровадив наукові методи підбору, розстановки і стимулювання працівників.//Шк. «фордизму» (1899 — 1945 р. р.), засновником якої є Г. Форд (1863—1947), ґрунтується на запропонов. ним ідеї і розробл. теорії потоково-масового вир-ва.Упр-ня, яке ґрунтувалося на цій теорії, було названо «терором машини». Г.Форд – власник і менеджер Детройтської автомобільної компанії - сформував механізми чіткого контролю і планування, ефект. мотивування, конвеєрного складання, безперервних технол. процесів, іннов. розвитку, активного адміністрування//Класична (адміністративна) шк. упр-ня (1920—1950 рр.). Гол. положення цієї шк. були сформульовані А.Файолем (1841 —1925), який був керівником інституц. рівня Французької вугільної компанії і якого вважають “батьком” M, - стосуються ролі та ф-ій менеджерів.//А. Файоль поділив процес управління на 5 основних функцій: планування, організування, розпорядництво, координування та контролювання. На основі його розробок у 20-х роках XX ст. було сформульовано поняття “організ. структура упр-ня підприємством”. Ним же були сформульовані наступні 14 принципів менеджменту: 1. Поділ праці; 2. Повноваження та відповідальність; 3. Дисципліна; 4. Єдиновладдя; 5. Єдність напряму діяльності; 6. Підпорядкування особистих інтересів загальним; 7. Винагорода персоналу; 8. Централізація; 9. Ієрархія управління; 10. Порядок; 11. Справедливість; 12. Стабільність робочого місця; 13. Ініціатива; 14. Корпоративний дух.

Цією ж школою вперше були розроблено теоретичне обґрунтування засад менеджменту та визначено пріоритетну роль менеджера як керівника та організатора.

134Основні етапи розвитку управлінської науки в Україні

В Україні управлінська наука розвивалася в рамках підходів, які панували в колишньому СРСР. Хоча дослідження спрямовувалися на вдосконалення адміністративно-командної системи, певний досвід (позитивний і негативний) в галузі управління був накопичений.

Науковці виділяють сім етапів розвитку управлінської науки за радянських часів.1 етап (жовтень 1917 - березень 1921). Розроблено форми й методи державного централізованого управління виробництвом, обґрунтовано принципи централізму, організаційні методи управління, диктатури та державного регулювання.

2 етап (1921-1928). Подальше вдосконалення адміністративного управління виробництвом. Зроблені спроби застосування так званого госпрозрахунку як основи економічного управління. З'явилися трести й синдикати, а також формально вивчалася можливість участі трудящих в управлінні.

3 етап (1929-1945). Організація індустріальної бази суспільного виробництва, вдосконалення структурного управління, методів підбору та підготовки кадрів, планування і організації виробництва.

4 етап (1946-1965). Пошук нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спроба переходу до територіальної і територіально-галузевої системи управління, що призвело до поглиблення адміністрування.

5 етап (1965-1975). Здійснена спроба господарської реформи шляхом посилення ролі економічного управління.

6 етап (1975-1995). Усвідомлення неможливості реформування адміністративно-командної системи. Цей етап підтвердив необхідність радикальної зміни економічних відносин і корінних економічних реформ, проведення яких відноситься до 7 етапу (1985). В ньому розрізняють:

- 1 підетап - робота підприємств за першою моделлю господарського розрахунку, побудованою на нормативному розподілі прибутку;

- 2 підетап - застосування другої моделі господарського розрахунку, побудованої на нормативному розподілі доходу, розвиток орендних відносин;

- З підетап - упровадження прогресивних форм організації праці, посилення кооперативного руху, збільшення економічної свободи;

- 4 підетап - упровадження територіального господарського розрахунку на всіх рівнях управління;

- 5 підетап - початок ринкових реформ. Реалізація цього підетапу здійснюється уже в умовах розвитку незалежної національної економіки України,

На різних етапах розвитку управлінської науки суттєвий вклад в неї внесли такі відомі українські вчені, як О. Терлецький., М. Павлик., М. Драгоманов., М. Зібер., С. Подолинський., М. Туган-Барановський., І. Вернадський., М. М. Вольський., Г. Цехановецький., К. Воблій., Т. Войнаровський., В. Бандера., І. Коропецький та інші.