§ 8. Основні напрямки міжнародного співробітництва в переробних галузях промисловості Програмні питання

Структура переробної галузі світового господарства та її зміни.

Оновлення виробничого процесу в традиційних галузях.

Ускладнення техніки і технологій як причина міжнародної кооперації виробництва.

Вплив міжнародних природоохоронних організацій на виробничі процеси.

Роль Організації Об`єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) в координації промислового розвитку країн світу.

Основні поняття

Асортимент продукції

Кінцева продукція

Готова продукція

Природоохоронні організації

Індустріалізація

Механізація виробництва

Електронізація виробництва

Промислові проекти

Сучасне виробництво характеризується величезним асортиментом продукції, яка виготовляється у світі. У той же час, складність виробництва за асортиментом супроводжується ще й складністю за технологічним набором операцій. Більшість фірм не в змозі виготовляти продукцію від початкової стадії до кінцевої. Це, як ми вже знаємо, є причиною спеціалізації та кооперації не тільки на національному рівні, а й на міжнародному.

Оскільки йдеться тут про виготовлення з сировини кінцевої продукції, то можна дати таке визначення: міжнародне співробітництво у переробній сфері виробництва – це така форма міжнародного виробничого співробітництва, який має вигляд спеціалізації та кооперації суб’єктів з різних країн при переробленні сировини та виготовленні готової продукції на різних рівнях господарювання і координується не тільки державами, а міжнародними організаціями та іншими міжнародними інститутами.

З розвитком нових досягнень науки і техніки структура переробної промисловості також постійно змінюється, а відповідно відбуваються зміни і в міжнародному співробітництві в цій сфері. Від криз 70–80-х років надзвичайно потерпіли галузі промисловості, продукція яких є найбільш матеріало- та енергомісткою. Відповідно проглядався відтік іноземних капіталів з металургії, з транспортного і важкого машинобудування, з верстатобудування та основної хімії.

У той же час, міжнародний капітал спрямовувався на пожвавлене застосування в машинобудуванні автоматизації та роботизації, технологічного устаткування. Наприклад, загальний парк промислових роботів в індустріальних країнах перевищив 500 тис. штук, що потребувало значних міжнародних коопераційних зусиль.

Помітно розширюється співробітництво у виготовленні електронно-обчислювальної техніки. Зростання продажів персональних ЕОМ у розвинених країнах складає в середньому біля 20% на рік. Усе помітнішу роль у такому співробітництві грають нові індустріальні країни. Республіка Корея усе більше спеціалізується на виготовленні персональних комп’ютерів, телевізорів, іншої електричної та електронної техніки.

Уже майже немає у світовій промисловості фірм, які б при виробництві ЕОМ не використовували електронні комплектуючі, виготовлені в Таїланді, Філіппінах чи Тайвані. Ринки світу заполонені японськими товарами, які є результатом кооперативних відносин між Китаєм та Японією, тобто виготовляються в Китаї.

Ще більшого ступеню міжнародна кооперація набула в інтегрованій Європі, де немає жодного більш-менш складного електронного механізму, який би був виготовлений повністю з комплектуючих однієї країни. Капітали, а відповідно, й виробничі процеси на європейському просторі переплелися настільки, що тепер важко стверджувати про національне походження фірми чи її товарів. Країною виготовлення вважається та країна, де відбувалася остання стадія складання продукції в одне ціле чи виготовлення кінцевого її вигляду, а от решта учасників цього виробництва залишається непомітною.

З кожним роком усе ширше застосування в переробній промисловості знаходять порошкова металургія, нові високоміцні пластичні матеріали, розв’язуючи цим проблему обмеженості ресурсів і залежності ряду країн від імпорту ресурсів. У тож же час, на сучасному етапі розвитку науки і техніки жодна з країн, якою б вона розвиненою не була, не в змозі самостійно рухатися одночасно ефективно на всіх напрямках розвитку науково-технічного прогресу, якщо не спиратиметься на досягнення інших країн в галузях науки, техніки та промисловості.

Сьогодні людство здатне надзвичайно сильно впливати на природу, а тому виникли проблеми захисту довкілля. У більшості країн світу з’явилися природоохоронні організації, деякі з котрих переросли в міжнародні. Уряди країн усе частіше стежать за зменшенням впливу виробництва на природу, створюють екологічнозахисні закони. Це викликало до життя такі напрямки розвитку промисловості, як розробка і застосування маловідходних і безвідходних технологій, нових машин і устаткування, призначених для ліквідації шкідливих промислових викидів.

У сфері міжнародного співробітництва щодо переробного виробництва, як і у сфері міжнародного виробничого співробітництва загалом, активно діють різного роду міжнародні інститути (особливо їх багато в регіонах). Найважливішою серед таких міжнародних організацій є ЮНІДО (Організація об’єднаних націй з промислового розвитку – United Nations Industrial Development Organization).

ЮНІДО створена в 1967 році. Мета створення:

• виконання центральної координуючої ролі в царині промислового розвитку в межах системи ООН;

• сприяння промисловому розвитку і співробітництву на глобальному, регіональному, національному і галузевому рівнях.

Основні завдання ЮНІДО:

• вироблення рекомендацій і надання конкретної допомоги країнам у підготовці програм індустріалізації з урахуванням політичних, економічних, соціальних, фінансових і технічних факторів;

• посередництво у встановленні контактів між фінансовими, промисловими та урядовими органами промислово розвинених країн та їхніми партнерами в країнах, що розвиваються;

• організація і проведення науково-дослідної, пошукової роботи з обґрунтуванням промислових проектів, насамперед, у переробних галузях;

• надання інформації з різних напрямків розвитку технологій виробництва й організація обміну досвідом управління промисловими підприємствами;

• надання допомоги в підготовці національних технічних кадрів;

• здійснення прогресивних соціально-економічних перетворень на глобальному на національному рівнях.

До складу ЮНІДО входять 168 країн. Штаб-квартира розміщена у м. Відні (Австрія).

При ЮНІДО створено Банк промислової та технічної інформації, який має зв’язки з подібними банками на регіональному та національному рівнях.

Керівні органи мають такий склад:

• Генеральна конференція;

• Рада з промислового розвитку;

• Секретаріат;

• Представництва ЮНІДО на місцях;

• Комітет з програм і бюджету (допоміжний орган);

• Технічні комітети (допоміжні органи).

Джерела фінансування діяльності ЮНІДО:

• Програма розвитку ООН (ПРООН);

• Фонд промислового розвитку;

• внески членів.

ЮНІДО пропонує інформацію з питань промисловості, бізнесу і технологій через:

• мережу ІНТІБНЕТ (INTIBNET), поєднану з Банком промислової та технологічної інформації;

• систему обміну технологічною інформацією;

• бази даних;

• публікації (“UNIDO Newsletter”, “UNIDO Update”);

• довідники, статистичні матеріали, щорічні звіти.

Варто зазначити, що співробітництво між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються, поки що має здебільшого однобокий характер: останні слугують сировинним придатком перших. У той же час, об’єктивний процес розвитку світового господарства веде до того, що розвинені країни допомагають країнам, що розвиваються, створювати переробну промисловість. Справа в тому, що ринки розвинених країн уже перенасичені товарами, а тому необхідно розширювати їх за рахунок малорозвинених. Але в останніх мало платоспроможних покупців, бо їм ніде заробляти достатні гроші, щоб підтримувати високий попит. Створюючи в країнах, що розвиваються, переробну промисловість, багатшу і платнішу, ніж сировинна, розвинені країни цим розширюють ринок для себе.