§ 2. Міжнародна спеціалізація виробництва Програмні питання

Суть міжнародної спеціалізації виробництва (МСВ).

Структура МСВ.

Міжгалузева міжнародна спеціалізація.

Внутрігалузева міжнародна спеціалізація.

Форми та види внутрігалузевої міжнародної спеціалізації.

Територіальний аспект вивчення системи МСВ.

Вертикальний розтин системи МСВ.

Основні показники міжнародної спеціалізації країни, регіону, галузі.

Коефіцієнт відносної експортної спеціалізації.

Експортна квота.

Значення МСВ в розвитку світового господарства.

Основні поняття

Міжнародний поділ праці

Міжнародна спеціалізація

Міжнародна спеціалізація виробництва

Міжнародна кооперація виробництва

Міжгалузева спеціалізація

Внутрігалузева спеціалізація

Внутріфірмова спеціалізація

Показники спеціалізації

Коефіцієнт відносної експортної спеціалізації

Експортна квота

При розгляді міжнародного поділу праці уже зазначалося, що в літературі інколи визначають міжнародний поділ праці через міжнародну спеціалізацію, а не навпаки. Це порушує логіку побудови визначень, за якою явище визначають шляхом конкретизації загальнішого, ширшого явища. Іншими слова, видове поняття визначають через родове, а не родове через видове. Для міжнародної спеціалізації виробництва загальнішим, родовим поняттям є міжнародний поділ виробничої праці, а тому міжнародну спеціалізацію слід визначати через МПП і ні в якому разі не навпаки. У той же час, вияснити суть ширшого явища можна шляхом аналізу його структури, тобто шляхом вивчення більш вузьких конкретніших явищ.

Міжнародна виробнича спеціалізація – це форма міжнародного поділу праці, при якій зосередження однорідного виробництва на міжнародному рівні відбувається на основі прогресуючої диференціації виробничих процесів між різними країнами та їхніми суб’єктами. Іншими словами, в результаті поділу праці відбувається зосередження виробництва одних видів продукції в одних країнах (або на підприємствах одних країн), а виготовлення інших видів продукції – в інших країнах (чи на підприємствах інших країн).

Щоб ліпше зрозуміти суть міжнародної спеціалізації виробництва, необхідно розглянути її структуру. Оскільки ця структура достатньо складна, то для якнайширшого окреслення її слід вивчати з позицій різних площин, різних розтинів.

Неважко побачити, що виробничий розтин структури міжнародної спеціалізації показує існування міжгалузевої міжнародної спеціалізації виробництва, внутрігалузевої міжнародної спеціалізації і внутріфірмової міжнародної спеціалізації.

Міжгалузева міжнародна спеціалізація виробництва стосується виготовлення продукції цілих галузей національних господарств. Видами міжгалузевої спеціалізації можна назвати міжнародну спеціалізацію на добуванні паливно-енергетичних ресурсів, на сировинному виробництві, на агропромисловому виробництві, на випуску готової кінцевої продукції тощо.

Внутрігалузева міжнародна спеціалізація полягає в зосередженні підгалузей і фірм на виготовленні окремих видів продукції в межах конкретної галузі:

• виготовлення верстатів, машин, обладнання і устаткування у машинобудуванні;

• виробництво м’ясних і молочних продуктів, хлібо-булочних виробів, олії у сільському господарстві;

• створення пластмас, мінеральних добрив, медичних та косметичних препаратів у хімічній промисловості і т.д.

Крім того, виділяють три види внутрігалузевої міжнародної виробничої спеціалізації:

• предметну, тобто випуск готової продукції, вірніше – випуск однорідної готової продукції певної галузі;

• детально-вузлову, тобто виготовлення деталей, вузлів, агрегатів і компонентів внутрігалузевого та міжгалузевого застосування;

• технологічну або стадійну, тобто здійснення окремих операцій або виконання окремих технологічних процесів (наприклад, компонування, фарбування, термообробка, виробництво заготовок тощо).

Частково ці види притаманні і внутріфірмовій міжнародній виробничій спеціалізації, особливо це стосується транснаціональних і мультинаціональних компаній, де одні підприємства-філії спеціалізуються на одних видах продукції, а інші – на технологічно пов’язаних видах іншої продукції.

Не важко вивчати міжнародну виробничу спеціалізацію за територіальним розтином. Територіальний аспект дозволяє побачити спеціалізацію окремих країн, груп країн, міжнаціональних регіонів. Чим країна менша за територією або чим менше країна розвинена, тим більше їй доводиться зосереджуватись на виробництві якоїсь невеликої групи продукції, щоб таким чином вистояти на світовому ринку. Якщо країна велика за територією, то у міжнародній спеціалізації виробництва бере участь не тільки уся країна загалом, а й окремі її регіони (в тому числі й створення спеціалізованих вільних економічних зон). Подібне може відбуватись і при федеративному устрої країни.

Вертикальний розтин дозволяє поглянути на те, як складається міжнародна спеціалізація виробництва на різних рівнях. На мікрорівні спеціалізація дещо збігається з територіальним аспектом, тобто це спеціалізація на міждержавному рівні між країнами, групами країн, міжнаціональними регіонами. Метарівень зводиться до міжнародної спеціалізації на рівні фірм та їхніх філій.

У літературі найчастіше зустрічаються два показники, за допомогою яких можна визначити ступінь спеціалізації країни:

• коефіцієнт відносної експортної спеціалізації;

• експортна квота.

Коефіцієнт відносної експортної спеціалізації визначається за формулою (форм. 8.1):

(форм. 8.1)

– коефіцієнт відносної експортної спеціалізації;

– питома вага товару або сукупності товарів галузі в експорті країни;

– питома вага товару або товарів аналогів у світовому експорті.

Коефіцієнт відносної експортної спеціалізації допомагає визначити коло товарів і галузей, які для даної країни є міжнародно спеціалізованими.

Якщо > 1, то це означає, що країна (чи регіон) спеціалізується на цьому виді товару (групі товарів, галузі).

Якщо < 1, то країна не спеціалізується на цьому.

Експортна квота, як коефіцієнт (форм. 8.2), показує, у якій мірі національна промисловість, окремі її галузі та фірми орієнтуються на зовнішні ринки, і при цьому також показує ступінь відірваності національного ринку, галузей чи фірм від зовнішніх ринків. Іншими словами, експортна квота – це кількісний показник, який розкриває значення експорту для національного господарства, окремих галузей і фірм за тими чи іншими видами продукції.

(форм. 8.2)

– експортна квота;

– обсяг експорту за певний період;

– обсяг внутрішнього виробництва відповідної продукції за той же період.

Важливу роль відіграє й структура експорту. Якщо в експорті країни переважає продукція переробної промисловості, то це свідчить про високий рівень міжнародної спеціалізації виробництва країни. Перевага в експорті продукції добувних галузей і продукції сільського господарства свідчить про пасивну роль країни в міжнародному поділі праці, про відносне її відставання.

Головне значення міжнародної виробничої спеціалізації полягає в тому, що вона дозволяє кожній країні концентрувати ресурси для виробництва тих товарів, які вона може випускати найефективнішим способом і отримувати завдяки торгівлі з іншими країнами ту продукцію, яку вона не може на цей час (або не зможе ніколи за браком відповідних умов) виробляти в такій же мірі ефективно. Тобто міжнародна спеціалізація оптимізує світове виробництво і цим здійснює загальносвітову економію ресурсів.