1. Основні складові апаратної частини інформаційної системи, їх функціональне призначення.

Пристрої і електронні схеми комп'ютера називають апарат­ною частиною інформаційної системи.

Апаратне забезпечення:

1) процессор (ЦП) : - Арифметико-логічний пристрій

Управляючий пристрій

Регістри пам'яті

2) Запам'ятовуючий пристрій : - Оперативний запам'ятовуючий пристрій (ОЗП)

- Постійний запам'ятовуючий пристрій (ПЗП)

- Програмований напівпостійний запам'ятовуючий пристрій (ПНЗП)

3)Зовнішні пристрої введення-виведення: - Клавіатура

- Маніпулятори: мишка, трекбол, джойстик, графічний планшет, світлове перо, сенсорний екран

- Накопичувачі на магнітних та оптичних носіях

- Датчики фізичних величин та виконавчі механізми

- Сканер

- Принтер

- Дисплей

- Стример

- Плоттер

- Інші комп'ютери

4) Контролери зовнішніх пристроїв

5) Засоби зв'язку: - Модем

- Факс-модем

2. Системи опрацювання текстів, їх функції. Середовище текстового процесора, його призначення та система вказівок. Відкриття та збереження документу. Введення тексту, його редагування і форматування. Перевірка правопису.

Текстовими редакторами (ТР) або текстовими процесорами називають програми для роботи з різними видами текстів (служ­бовими паперами, конспектами лекцій, газетами, журналами, книгами). Серед професійних ТР найпоширеніші Microsoft Word, Лексикон, Multiedit.

Текстові процесори реалізують чотири основні функції:

• Функцію введення.

• Функцію перегляду.

• Функцію опрацювання.

• Функцію відтворення тексту.

Для різних операцій з текстовими документами призначено спеціалізовані додатки: настільні видавничі системи (створення оригіналів-макетів для друку на виробництві); програми-коректори (для опрацювання різного роду помилок); програми-розпізнавання (переклад від сканованих текстів у символьну форму); програми-перекладачі; електронні словники.

Середовище текстового процесора.

Робоче поле ТП — це екран дисплея, на якому відобража­ються результати всіх дій, що виконуються за допомогою ТП. Важливим елементом середовища ТП є інтерфейс — це ті засоби, за допомогою яких користувач може управляти текстовим ре­дактором. Нині найпопулярнішим є інтерфейс у формі меню, з якого спеціальним маркером (виділеним кольором) можна виби­рати різні команди ТП.

Одночасно з меню на екрані висвічується рядок стану, в яко­му дається інформація про поточний стан ТП (режими роботи, позиція курсору тощо).

Текст, що опрацьовується за допомогою ТП, зберігається в оперативній пам'яті і візуально може бути поданий у вигляді ру­лону паперу (поділеного на сторінки у деяких ТП), довжина і ширина якого в більшості випадків не дозволяють цілком спо­стерігати його на екрані.

Переміщуючи курсор, можна переміщувати вікно відносно тексту. Координати курсору в тексті (або на сторінці) — номери рядка і стовпчика, де знаходиться курсор — відображаються в рядку стану.

Текстовий процесор (ТП) — це програма, що дає змогу:

• виконувати введення та редагування тексту;

• операції форматування тексту;

• вставлення малюнків і таблиць,

• перевірку правопису;

• автоматичне перенесення слів;

• складання змістів і безліч інших складних операцій.

Систему команд (вказівок) ТП можна умовно поділити на такі групи:

• команди інтерфейсу;

• команди зміну стану ТП;

• команди переміщення по тексту;

• команди до символьного редагування;

• команди роботи з абзацами;

• пошук за зразком;

• копіювання;

• форматування.

У більшості ТП команди можна виконати двома способами: 1) за допомогою функціональних і управляючих клавіш; 2) вибо­ром пунктів меню

Завантажити або відкрити раніше створений документ можна кількома способами:

• вказівкою Файл/Открыть;

• кнопкою Открыть панелі інструментів;

• комбінацією клавіш Ctrl+О.

Потім у діалоговому вікні Откритие документа вибрати у списку Папка потрібну папку та ім'я документа. Крім того, доку­мент, з яким працювати недавно, можна відкрити, вибравши його ім'я у списку документів, що відображається у нижній час­тині вказівки Файл.

Для збереження документа необхідно клацнути на значку Сохранить, або у меню Файл виконати команду Сохранить, потім ввести ім'я файла і натиснути кнопку Сохранить або клавішу Еnter. Команда Сохранить как використовується, коли треба за­писати файл з новим ім'ям і у новій папці.

Введення тексту в Microsoft Word виконується за допомогою клавіатури по місцеположенню текстового курсору. При нати­сканні клавіші Еnter у документ вставляється символ кінця абза­цу. Для вилучення символів ліворуч від курсору використовуєть­ся клавіша Васкsрасе, а праворуч — Delete. При наборі тексту слід дотримуватися певних правил.

До засобі в редагування текстових документів належать такі дії:

• перевірка правопису;

• перевірка граматики;

• знайти і замінити;

• російсько-український переклад окремих слів, речень і до­кументів.

Форматування документа дає змогу виконувати в текстовому процесорі Word операції верстки. Можуть виконуватися такі операції:

• встановлення параметрів сторінки: полів сторінки, розміру паперу, орієнтації тощо;

• розбивка на сторінки, розділи;

• вставка номерів сторінок, колонтитулів, виносок, закладок, приміток тощо;

• вставка або створення формул, малюнків, таблиць, відео чи звукових фрагментів;

• вставка назв ілюстрацій, перехресних посилань;

• формування сторінки змісту.

При введенні тексту може автоматично перевірятися орфогра­фія. Щоб, наприклад, перевірити український текст, необхідно виконати команду Сервис/ Язык/ Вибрать язык. У вікні Язык ви­брати Украинский.

При наборі слова після натискання на пропуск чи розділовий знак автоматично виконується процедура його порівняння із внутрішнім словником. Якщо слово не знайдено у словнику, воно підкреслюється червоною хвилястою лінією.

Для перевірки орфографії всього документа треба виконати команду Сервис/Правописание, або натиснути на кнопку Правописание на панелі інструментів, або натиснути клавішу F7.

БІЛЕТ № 5

1. Операційна система, її функції. Інтерфейс операційної системи та правила роботи з ним. Основні об'єкти, з якими працює операційна система. Типи вікон і правила роботи з ними. Піктограми, їх призначення.

Операційна система (ОС) — це набір управляючих програм, які забезпечують роботу обчислювальної системи, а саме:

1. Здійснюють управління роботою апаратної і програмної складових обчислювальної системи, координують взаємодію ок­ремих частин цих складових.

2. Дають змогу користувачеві здійснювати загальне управлін­ня обчислювальною системою на рівні заздалегідь занесених до запам'ятовуючих пристроїв машини програм

ОС забезпечує взаємодію програм із зовнішніми пристроями та між собою; здійснює розподіл ресурсів оперативної пам'яті; виявляє різні ситуації, що виникають у процесі виконання про­грам, повідомляючи про них.

Інтерфейс — засоби та сукупність команд ОС для здійснення діяльності користувача щодо опрацювання інформації засобами обчислювальної системи.

Для спрощення доступу користувача до ресурсів комп'ютера операційна система підтримує інтерфейс користувача, який має високий рівень сервісу і звільняє користувача від безпосередньо­го «спілкування» з апаратурою.

Інтерфейс користувача сучасних ОС (наприклад, Windows 98/2000/ХР) називають ще графічним, Оскільки він дає змогу по­давати команди операційній системі шляхом маніпулювання на­очними графічними об'єктами (вікнами, меню; списками, кнопками тощо).

Об'єкт - це будь-який елемент інтерфейсу користувача: значок, кнопка, меню, список, межа вікна, а також саме вікно тощо. Основними об'єктами в системи Windows є вікна, документи, папки, ярлики.

Для збереження інформації на зовнішніх носіях система Windows організує інформацію у вигляді документів. Як правило документи створюються у конкретних прикладних програмах (додатках). Окремі документи складаються у папки, причому кожна папка може містити в собі як документи, так і вкладені папки.

Папка в Windows — це сховище різних об'єктів: документів, інших папок, зразків дисків, принтерів тощо.

Папки позначаються жовтим прямокутники із виступом у лівому верхньому куті. Серед усіх папок, записаних на диски комп'ютера, існують такі, що необхідні для роботи самої системи Windows. Ці папки називаються системними.

Ярлик - це невеликий файл (розміром до 1 Кбайта), що міс­тить картинку-піктограму і посилання на будь-який об'єкт (про­граму, документ, папку, принтер тощо),

Вікнами називаються прямокутні ділянки на екрані, що при­значені для введення інформації від користувача і виведення ін­формації, отриманої програмою.

Вікна – це графічні, відображення програм (тобто Windows -додатків), які бачить Користувач на екрані.

До основних типів вікон належать:

Прикладні — вікна прикладних програм (додатків) Windows для виконання певної роботи.

Підлеглі—вікна, що викликаються із іншого вікна Windows

Діалогові — додаткові вікна, для встановлення параметрів ко­манд.

Інформаційні — вікна з інформацією про стан системи, при­строїв, хід виконання роботи, а також з попередженнями про аварійні ситуації.

Маніпулювати з вікнами можна, користуючись клавіатурою, а ще простіше — мишею. Наведемо основні операції з вікнами, що виконуються мишею.

Активізація вікна здійснюється простим клацанням миші по полю всередині .вікна. Активне вікно розміщується зверху інших вікон, причому змінюється Підсвічування фону заголовка. Цьо­го ж результату досягають натисканням кнопки програми на панелі задач: кнопка при цьому ніби заглиблюється.

Переміщення вікна. Щоб перемістити вікно; розмістіть курсор миші у рядок заголовка, натисніть на кнопку миші та потягніть контур вікна у потрібний бік. Відпустіть кнопку миші й вікно за­ йме нове положення.

Зміна розмірів вікна. Розгорнути вікно на весь екран, віднови­ти його до попередніх розмірів, згорнути на панелі задач — усі ці операції виконуються за допомогою кнопок керування вікном. Для довільної зміни розмірів вікна потягніть покажчиком миші за будь-яку зі сторін обрамлення вікна (для зміни одного розмі­ру) чи за куток обрамлення (для одночасної зміни двох розмірів).

Закриття вікна здійснюється клацанням по кнопці керуван­ня вікном, позначеній хрестиком, або комбінацією клавіш Alt+F4.

Корисна команда Свернуть все окна. Вона дає змогу згорнути на панель задач усі вікна додатків та відкрити простір робочого стола. Ви можете користуватися цією командою, якщо треба швидше дістатися до будь-якого значка на робочому столі або до діалогу настроювання екрана.

Windows дає можливість користувачу керувати комп'ютером за допомогою графічних символів. Такі символи називають пік­тограмами, значками або «іконками». Піктограми — це графічне зображення значком об'єкта, який знаходиться десь у файловій системі. Піктограмами зображаються дисководи для дискет і ком­пакт-дисків, вінчестер, пристрої, папки, файли, засоби налаго­дження системи тощо.

Щоб Windows виконав певну команду, досить вибрати пот­рібну піктограму і виконати відповідну дію мишею. Залежно від виду піктограми реакція на ці дії може бути різною.