2. Поняття про стиснення даних. Призначення та основні функції програм-архіваторів. Приклади.

Під час роботи і комп'ютером можливі пошкодження або знищення інформації на дисках. Це може відбуватися через фізичне пошкодження магнітного шару диска і неправильне коригування або випадкове знищення файлів, пошкодження ін­формації комп'ютерними вірусами тощо. Тому для зменшення втрати інформації слід мати архівні копії файлів з найбільш важ­ливою для вас інформацією. Такі файли рекомендується періо­дично поновлювати.

Архівний файл — це сукупність одного чи кількох файлів, які знаходяться у стислому вигляді в єдиному файлі (архівному), з якого їх можна при необхідності дістати у початковому вигляді.

Архівація — це процес перекодування деякої сукупності фай­лів з метою зменшення загального об'єму пам'яті, який вони за­ймають.

Архівні файли займають менше місця на диску, ніж початкові файли. Будь-який з початкових файлів при необхідності можна-дістати з архіву. Довідатися, які файли входять в архів, можна зі змісту архіву.

Програми, призначені для роботи з архівами, називаються ар­хіваторами.

Практично принцип стискання інформації в усіх програмах-архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повто­рюються, і заміна їх коротшими. Завдання архіватора — знайтиці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допо­могою якої можна було б «згадати», де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть. . .

Наприклад, нехай маємо файл , який містить багато однотип­них слів: комп'ютер, комп'ютера, комп'ютерна, комп'ю­теризація тощо. Якщо сполучення 9 букв „комп'ютер" замінити простою буквеною комбінацією „чц", то розглянута система слів перетвориться в систему: „чц", „чца", „чцна", „чцізація". При такій заміні текст дійсно зменшується. Однак в реальних програмах-архіваторах процес перекодування інформації відбувається значно складніше.

Упакування файлів в архіви і розпакування їх — одне з найпо­ширеніших завдань, з якими стикається користувач при роботі з архівами. Існує безліч програм архіваторів. Нині частіше викори­стовуються Windows-версії архіваторів: winZip, WinRar, WinArj. За допомогою програм-архіваторів можна:

Створювати нові архіви;

Створювати архіви, що саморозпаковуються;

Розпаковувати архіви; .

Додавати файли до існуючого архіву;

Вилучати файли т архіву;

Поновлювати файли в архіві;

Переглядати зміст архіву.

БІЛЕТ №8

1. Структура програмної складової інформаційної системи. Системне і прикладне програмнt забезпечення.

У програмному забезпеченні виділяють спеціальне(прикладне) і системне програмне, забезпечення.

Системне-програмне забезпечення поділяється на дві частини: інструментальні засоби (система програмування) і операційна система.

Операційна система забезпечує управління всіма апаратними і програмними ресурсами обчислювальної системи та зв'язок з користувачем. Операційна система (ОС) — це набір управляючих програм, які виконують такі функції:

управляють роботою апаратної і програмної складових об­числювальної системи, координують взаємодію окремих частин цих складових;

забезпечують зв'язок користувача з обчислювальною систе­мою.

ОС ПK містить такі основні складові:

драйвери зовнішніх пристроїв, сукупність яких утворюють базову систему введення — виведення;

файлову систему;

• командний процесор (інтерпретатор вказівок операційної системи).

Драйвери зовнішніх пристроїв — це спеціальні програми для управління зовнішніми пристроями.

Кожному типу зовнішніх пристроїв відповідає окремий драйвер. Драйвери стандартних пристроїв утворюють в сукупності базову систему програм, що забезпечує управління введенням-виведеням інформації. Ця базова система введення-виведення найчас­тіше зберігається в постійних запам'ятовуючих пристроях.

Файлова система— це система програмних засобів для збері­гання, використання і опрацювання файлів — програм і даних для їх роботи, текстів, закодованих зображень тощо.

Процесор вказівок ОС виконує функцію підтримки взаємодії з користувачем. Він забезпечує переклад вказівок ОС на машинну мову. Будь-яка ОС надає в розпорядження користувача систему вказівок, за допомогою яких користувач може запустити ту чи іншу програму на виконання, виконати деяку операцію з файлами.

Інструментальні засоби (система програмування) є засобами для розробки як прикладного, так і системного програмного за­безпечення ПЕОМ. До інструментальних засобів належать:

• макроасемблери (машинно-орієнтовані мови);

• транслятори з машинно-незалежних мов програмування високого рівня на машинно-орієнтовані мови;

• засоби редагування, компоновки і завантаження програм;

• налагоджувальні програми.

Ці програмні засоби необхідні для розробки інших програм. Саме тому вони й називаються інструментальними засобами.

Прикладне програмне забезпечення складається із сукупності програм розв'язування задач, специфічних для конкретної галузі застосувань комп'ютера. Існує кілька типів прикладних систем, які використовуються на персональних комп'ютерах:

• прикладні системи загального призначення;

• проблемно-орієнтовані набори програм; • інтегровані прикладні системи

До прикладного програмного забезпечення загального призначен­ня належать: текстові процесори, програми опрацювання елек­тронних таблиць, програми ділової графіки; системи управління даними; системи підтримки комунікацій.

Проблемно-орієнтовані пакети програм призначені для вузько спеціального використання. Вони враховують специфіку кон­кретних задач і складені на основі спеціальних методів подання іопрацювання інформації, властивих для розглядуваної галузі практичної діяльності людей. .

Інтегровані системи містять текстовий процесор, базу даних, засоби опрацювання таблично поданої інформації, засоби під­тримки комунікацій.