- •1. Інформація і повідомлення. Види інформації та її властивості. Інформація та шум, їх взаємоперетворення.
- •2. Електронні таблиці та їх призначення. Середовище табличного процесора та основні його елементи. Подання даних в електронних таблицях. Введення тексту, чисел і формул. Приклади.
- •Поняття про сучасні засоби зберігання й опрацювання повідомлень. Носії повідомлень. Форми і способи подання повідомлень. Кодування повідомлень, за допомогою яких передається інформація.
- •Структура інформаційної системи: апаратна та інформаційна складові, їх взаємодія.
- •2. Упорядкування даних в середовищі табличного процесора. Використання фільтрів. Приклади.
- •1. Основні складові апаратної частини інформаційної системи, їх функціональне призначення.
- •2. Робота з графічними об'єктами в середовищі текстового процесора. Вкорінення об'єктів з інших додатків. Приклади.
- •1. Поняття про бази даних та їх види: фактографічні та документальні. Інформаційно-пошукові системи та системи управління базами даних (субд), їх призначення та функції.
- •2. Поняття про стиснення даних. Призначення та основні функції програм-архіваторів. Приклади.
- •1. Структура програмної складової інформаційної системи. Системне і прикладне програмнt забезпечення.
- •2. Опрацювання даних за допомогою табличного процесора: редагування, копіювання, форматування, переміщення, захист від змін, зв'язування. Приклади.
- •1. Поняття про мову програмування. Класифікація мов програмування. Основні поняття мови: алфавіт, синтаксис і семантика. Основні елементи мови програмування: символи, слова, вирази і команди.
- •1. Комп'ютерні мережі. Види, основні характеристики і принципи використання комп'ютерних мереж. Сервер та робоча станція. Технологія клієнт-сервер.
- •2. Виконання обчислень у середовищі табличного процесора. Використання математичних функцій і операцій для опрацювання даних, поданих в електронній таблиці. Приклади.
- •1. Електронна пошта та пришити її функціонування. Поштові стандарти. Електронна адреса. Основні можливості використання поштових програм. Правила й етикет електронного листування.
- •2. Правила впорядкування та пошуку даних у базі даних. Приклади.
- •1. Апаратні, програмні та інформаційні ресурси сучасних мереж. Програмне забезпечення роботи в глобальній мережі Інтернет. Основні послуги глобальної мережі Інтернет.
- •1. Інформаційний зв'язок у мережі Інтернет. Ідентифікація комп'ютерів у мережі. Адресація в мережі Інтернет. Провайдери. Способи під'єднання комп'ютерів до глобальної мережі.
- •2. Робота з таблицями в середовищі текстового процесора. Автоматичне форматування таблиці. Створення нового стилю таблиці. Таблиця і текст, їх взаємне перетворення. Приклади.
- •2. Вкорінені та зв'язані об'єкти слайдів комп'ютерної презентації. Способи демонстрації слайдів. Приклади.
- •1. Етапи розв'язування задачі з використанням комп'ютера. Поняття інформаційної моделі задачі.
- •2. Виконання обчислень у середовищі табличного процесора. Використання логічних функцій та операцій для опрацювання даних, поданих у таблиці. Приклади.
- •1. Етапи розвитку обчислювальної техніки та галузі застосування комп'ютерів.
- •2. Використання різних типів об'єктів (текстових, графічних, числових, звукових, відео) для створення презентації. Приклади.
- •1. Поняття програми. Поняття про системи програмування. Поняття про інтерпретацію та компіляцію програми.
- •2. Створення запитів, форм і формування звітів при роботі з базами даних. Приклади.
- •1. Системи опрацьовування текстів, їх класифікація та функції. Основні формати текстових файлів і їх перетворення.
- •2. Організація пошуку інформації в глобальній мережі. Способи збереження веб-сторінок та їх частин. Особливості збереження зображень і звуку. Приклади.
- •1. Поняття алгоритму. Властивості алгоритмів. Базові структури алгоритмів та їх основні властивості.
- •2. Основні команди для роботи з таблицями в реляційних базах даних: створення структури записів, заповнення даними, редагування даних. Приклади.
1. Інформаційний зв'язок у мережі Інтернет. Ідентифікація комп'ютерів у мережі. Адресація в мережі Інтернет. Провайдери. Способи під'єднання комп'ютерів до глобальної мережі.
Кожний комп'ютер у мережі Інтернет має Адресу, яка називається ІР-адресою
ІР-адреса — унікальна числова адреса (ім'я) комп'ютера у мережі; представлена 4-байтним числом, байти розділені крапкою, кожен байт набуває значення від 0 до 255. Наприклад, 207.21.140.156.
Кожна така адреса складається з двох частин, перша з якихвизначає ділянку мережі в межах усієї мережі, а друга — конкретний комп'ютер на цій ділянці.
Для керування мережею така система адресації зручна, а для користувачів — ні. Тому на практиці, як правило, використовують іншу систему адресації, що називається доменною. У ній вся мережа Інтернет розбита на окремі частини (домени) за географічною чи організаційною ознакою.
ru – Росія, ua – Україна, us - США
Домени можуть мати піддомени, а ті, у свою чергу, — більш дрібні піддомени. На найнижчому рівні знаходиться ім'я компютера, що є унікальним в межах свого домена.
Повне доменне ім'я записується за рівнями вкладеності доменів справа наліво кожен домен відділяється крапкою. Наприклад, сервер Верховної Ради України мас адресу: гаda.кіеv.ua, адреса пошукового каталогу — google.com
ІР-адреса та доменна адреса — це різні форми запису одного й того самого імені комп'ютера в мережі. В Інтернеті існують спеціальні DNS-сервери, за допомогою яких доменні імена перетворюються на ІР-адреси.
Інтернет складається з тисячі різних мереж, кожна з яких може працювати за своїми правилами, використовувати різноманітні протоколи та системи адресації. Для обміну інформацією між такими мережами слугують спеціальні комп'ютери, які називають шлюзами. їх встановлюють на виході кожної мережі. Шлюзи перекладають внутрішні мережні адреси комп'ютерів в адреси Інтернет.
Провайдер — організація-постачальник послуг Інтернет, є власником каналів зв'язку, надає можливість користуватися послугами зв'язку та власними ресурсами.
Від якості роботи та обслуговування провайдера залежить швидкість і стабільність підключення до Інтернету. Як правило, провайдери пропонують два варіанти підключення: контрактний і за попередньо сплаченими картками. Наданий час існує велика кількість провайдерів.
Найбільш відомими способами підключення до мережі Інтернет є такі:
Комутований доступ по телефонній лінії (Dial-ир). Для зв'язку використовується телефонна лінія і модем. Швидкість такого підключення залежить від модему, якості телефонної лінії, сучасності обладнання телефонної станції та інших факторів.
Сімейство технологій DSL (цифрова абонентська лінія). На відміну від DіаІ-up, є можливість працювати в Інтернеті через DSL-модем й одночасно розмовляти по телефону.
Виділена лінія зв'язку. Використання такого підключення виправдано, якщо необхідно організувати цілодобовий та швидкісний доступ до ресурсів. Для організації виділеної лінії необхідне прокладання додаткового проводу й спеціальне мережне обладнання.
Використання каналів кабельного телебачення. Телефонна лінія може бути взагалі відсутня, а йля зв'язку використовується спеціальний кабельний модем.
Супутникове підключення. Для його організації необхідна су-путникова антена, підсилювач, карта-декодер, яка встановлюється на комп'ютер.