- •1. Інформація і повідомлення. Види інформації та її властивості. Інформація та шум, їх взаємоперетворення.
- •2. Електронні таблиці та їх призначення. Середовище табличного процесора та основні його елементи. Подання даних в електронних таблицях. Введення тексту, чисел і формул. Приклади.
- •Поняття про сучасні засоби зберігання й опрацювання повідомлень. Носії повідомлень. Форми і способи подання повідомлень. Кодування повідомлень, за допомогою яких передається інформація.
- •Структура інформаційної системи: апаратна та інформаційна складові, їх взаємодія.
- •2. Упорядкування даних в середовищі табличного процесора. Використання фільтрів. Приклади.
- •1. Основні складові апаратної частини інформаційної системи, їх функціональне призначення.
- •2. Робота з графічними об'єктами в середовищі текстового процесора. Вкорінення об'єктів з інших додатків. Приклади.
- •1. Поняття про бази даних та їх види: фактографічні та документальні. Інформаційно-пошукові системи та системи управління базами даних (субд), їх призначення та функції.
- •2. Поняття про стиснення даних. Призначення та основні функції програм-архіваторів. Приклади.
- •1. Структура програмної складової інформаційної системи. Системне і прикладне програмнt забезпечення.
- •2. Опрацювання даних за допомогою табличного процесора: редагування, копіювання, форматування, переміщення, захист від змін, зв'язування. Приклади.
- •1. Поняття про мову програмування. Класифікація мов програмування. Основні поняття мови: алфавіт, синтаксис і семантика. Основні елементи мови програмування: символи, слова, вирази і команди.
- •1. Комп'ютерні мережі. Види, основні характеристики і принципи використання комп'ютерних мереж. Сервер та робоча станція. Технологія клієнт-сервер.
- •2. Виконання обчислень у середовищі табличного процесора. Використання математичних функцій і операцій для опрацювання даних, поданих в електронній таблиці. Приклади.
- •1. Електронна пошта та пришити її функціонування. Поштові стандарти. Електронна адреса. Основні можливості використання поштових програм. Правила й етикет електронного листування.
- •2. Правила впорядкування та пошуку даних у базі даних. Приклади.
- •1. Апаратні, програмні та інформаційні ресурси сучасних мереж. Програмне забезпечення роботи в глобальній мережі Інтернет. Основні послуги глобальної мережі Інтернет.
- •1. Інформаційний зв'язок у мережі Інтернет. Ідентифікація комп'ютерів у мережі. Адресація в мережі Інтернет. Провайдери. Способи під'єднання комп'ютерів до глобальної мережі.
- •2. Робота з таблицями в середовищі текстового процесора. Автоматичне форматування таблиці. Створення нового стилю таблиці. Таблиця і текст, їх взаємне перетворення. Приклади.
- •2. Вкорінені та зв'язані об'єкти слайдів комп'ютерної презентації. Способи демонстрації слайдів. Приклади.
- •1. Етапи розв'язування задачі з використанням комп'ютера. Поняття інформаційної моделі задачі.
- •2. Виконання обчислень у середовищі табличного процесора. Використання логічних функцій та операцій для опрацювання даних, поданих у таблиці. Приклади.
- •1. Етапи розвитку обчислювальної техніки та галузі застосування комп'ютерів.
- •2. Використання різних типів об'єктів (текстових, графічних, числових, звукових, відео) для створення презентації. Приклади.
- •1. Поняття програми. Поняття про системи програмування. Поняття про інтерпретацію та компіляцію програми.
- •2. Створення запитів, форм і формування звітів при роботі з базами даних. Приклади.
- •1. Системи опрацьовування текстів, їх класифікація та функції. Основні формати текстових файлів і їх перетворення.
- •2. Організація пошуку інформації в глобальній мережі. Способи збереження веб-сторінок та їх частин. Особливості збереження зображень і звуку. Приклади.
- •1. Поняття алгоритму. Властивості алгоритмів. Базові структури алгоритмів та їх основні властивості.
- •2. Основні команди для роботи з таблицями в реляційних базах даних: створення структури записів, заповнення даними, редагування даних. Приклади.
Поняття про сучасні засоби зберігання й опрацювання повідомлень. Носії повідомлень. Форми і способи подання повідомлень. Кодування повідомлень, за допомогою яких передається інформація.
Люди в своїй діяльності постійно зустрічаються з необхідністю опрацьовувати повідомлення. Читаючи книгу, розглядаючи предмети, людина обробляє, запам'ятовує, накопичує інформацію.
Для того щоб інформація стала надбанням багатьох людей, необхідно мати змогу зберігати її. Однак мало навчитися зберігати інформацію, ще необхідно її опрацьовувати, одержувати нову інформацію та передавати її.
На всіх етапах роботи з інформацією людина використовує різні пристрої: наприклад, датчики, компас, ваги, термометр, барометр тощо.
Зібравши інформацію за допомогою різних датчиків, людина приступає до її опрацювання і перетворення.
Одним із найефективніших сучасних засобів опрацювання інформації є комп'ютер. За допомогою комп'ютера вхідна інформація опрацьовується за певними алгоритмами, які складаються користувачем. Застосування комп'ютера як інструмента для роботи з інформацією багатогранні та різноманітні. Він дає змогу не лише працювати з відомими моделями об'єктів, але й допомагає їх вдосконалювати, а також створювати нові моделі об'єктів.
Середовище, в якому зафіксовано повідомлення, називають носієм повідомлення.
У «докомп'ютерні» часи повідомлення зберігали на різноманітних носіях: папері, картоні, фотокартках, кіноплівці, магнітній стрічці тощо. З появою перших комп'ютерів знайшли широке використання такі носії, як перфокарти та перфострічки.
Нині ми користуємося різними носіями повідомлень: папір, фото- і кіноплівка, магнітна аудіо- та відео стрічка, магнітні і оптичні компакт-диски тощо.
Носії інформації для комп'ютера поділяються на електронні, магнітні та оптичні.
Серед магнітних дисків використовуються гнучкі і жорсткі.
Гнучкі магнітні диски, або ГМД (FDD), дають змогу переносити інформацію з одного комп'ютера на інший, а також зберігати інформацію, що не використовується на комп'ютері постійно. Випускаються дискети, як правило, з диском 3,5 дюйма та мають ємність 1,44 Мбайта.
Жорсткі магнітні диски, або вінчестери (HDD), є основним типом носіїв для тривалого зберігання інформації. Накопичувач включає власне магнітний диск, систему позиціонування і комплект магнітних головок; усе це розміщено в герметично закритому корпусі. Максимальна ємність жорстких дисків нині вже перевищила 200Гбайт.
Оптичні диски (компакт-диски) вирізняються великою ємністю і надійністю. Інформація заноситься на диск за допомогою високоточного лазера. Компакт-диски застосовуються для збереження на них великих програм, енциклопедій, ігор, високоякісних аудіо- та відеозаписів.
Існують СD-R, DVD-R — оптичні диски, на які можна здійснювати одноразовий запис, а також СD-RW, DVD-RW — оптичні диски, на які можна здійснювати багаторазовий запис. СD містять до 700 Мбайт, DVD до 4,5 Гбайт інформації.
Існують різні форми подання інформації — у символьному, текстовому, графічному вигляді. Є інші форми, наприклад, звукова, відео.
Символьна форма подання повідомлень є найбільш простою, в ній кожний символ має якесь значення. Наприклад: червоне світло світлофора, показники повороту на транспортних засобах, ранковий крик півня, різні жести, скорочення і позначення у формулах тощо.
У символьній формі використовуються букви, цифри, знаки, сигнали прапорцями, покажчики приладів тощо.
Текстова форма подання є більш складною. Ця форма передбачає, що зміст повідомлення передається не окремими символами, а їх сполученням, порядком розміщення. Послідовно розміщені символи утворюють слова, які у свою чергу можуть утворювати речення.
Текстові повідомлення використовуються у книжках, брошурах, газетах, журналах тощо.
Графічна форма подання повідомлень, як правило, має найбільший об'єм. До цієї форми належать фотографії, картини, креслення, графіки тощо. Графічна форма найбільш інформативна.
Повідомлення можна подавати одним із способів: літерами і знаками, жестами, нотами музики, малюнками, картинами, скульптурами, звукозаписом, кінофільмами тощо.
Існує змога переходити від одного способу подання інформації до іншого.
Як правило, подання повідомлення добирається так, щоб його передавання було якомога швидшим і надійнішим, а його опрацювання було якомога зручнішим для адресата. Тому часто до текстів додають уточнюючі рисунки, схеми, фотографії, і навпаки, до рисунків, схем, фотографій — пояснюючі тексти.
Важливо також, щоб повідомлення по можливості було коротшим, тобто його можна було якомога швидше прийняти і опрацювати, і разом з тим, за його допомогою можна було передати якомога більше інформації. До такого типу повідомлень відносять, як правило, графічні образи з відповідними короткими текстовими поясненнями — географічні карти, схеми, креслення, таблиці, діаграми, спеціальні коди тощо.
Щоб передати інформацію, її необхідно певним чином закодувати.
Кодування повідомлень — це перетворення повідомлень без зміни його змісту на інший вигляд за допомогою певного коду.
Код — це набір правил перетворення для кодування.
Одне і те саме повідомлення можна кодувати по-різному. Однією із систем кодування є азбука. Можна кодувати і звуки. Однією з таких систем кодування є ноти. Зберігати можна не тільки текстову та звукову інформацію. У вигляді кодів зберігаються і зображення. Якщо розглянути малюнок через збільшувальне скло, то видно, що він складається із точок. Координати кожної точки можна запам'ятати у вигляді чисел. Колір кожної точки також можна запам'ятати у вигляді чисел. Такі числа можуть зберігатися у пам'яті комп'ютера і передаватися на відстані. Таким чином, коли на комп'ютері опрацьовується зображення, то насправді комп'ютерні програми змінюють числа, якими окремі точки зображення подані в пам'яті комп'ютера.
Для подання та опрацювання інформації в комп'ютері використовують двійкові коди, що вміщують лише два символи — 0 і 1.
Біт — найменша одиниця двійкового коду.
Байт — це послідовність з 8 бітів. Загальна кількість різних комбінацій двійкових значень у байті дорівнює 28=256. для кодування різних символів та для їх зберігання в запам'ятовуючих пристроях комп'ютера найчастіше використовують американський стандартний код для обміну інформацією — АSCII, який являє собою стандартну таблицю кодування знаків.
2. Системи опрацювання графічних зображень. Створення і редагування графічних зображень за допомогою графічного редактора. Зміна параметрів графічних об'єктів у середовищі графічного редактора. Графічні формати Інтернету. Приклади.
Зображення поділяються на растрові й векторні. Растрове зображення являє собою набір пікселів, тобто кольорових точок, розташованих на правильній сітці — растрі. Векторне представлення полягає в описі елементів зображення за допомогою математичних формул. Для цього зображення розкладається на прості об'єкти — примітиви (лінії, еліпси, кола, багатокутники, зірочки тощо).
Прикладна програма, призначена для створення й опрацювання графічних зображень на комп'ютері, називається графічним редактором.
Комп'ютерна графіка використовується при конструюванні, в архітектурі, створенні рекламних роликів, у видавничій діяльності.
Основні функції графічного редактора:
Забезпечення створення зображень;
Редагування зображень;
Збереження у зовнішній пам'яті;
Отримання записів на папері, кіноплівці.
Графічні програми зазвичай використовуються разом зі сканерами, кольоровими принтерами, цифровими фотоапаратами та іншою апаратурою одержання й опрацювання зображень. Для роботи з растровими (точковими) зображеннями призначені растрові редактори (Adobe Photoshop, Согel Photo Раіnt, Раіnt та ін.). Для створення векторних зображень існують векторні редактори (СогеlDRAW, Аdobe Illustrator, Хага та ін.).
Відомо багато форматів для запису графічних зображень у файл. Існують растрові формати, які використовуються для збереження растрових зображень (розширення файлів ВМР, РСХ, ТІFF, GIF, JPG та ін.); векторні формати (розширення СGМ, СDR, WMF, ЕМF); метафайлові формати, які підтримують обидва види графіки (WPG, СGМ).
Графічні редактори, як правило, мають змогу працювати з графічними файлами кількох форматів, конвертувати файли з одного формату в інший.
Середовище графічного редактора (ГР)
Інтерфейс більшості графічних редакторів організується таким чином. З лівого боку екрана розташовується набір піктограм (умовних малюнків) із зображенням інструментів, якими можна користуватися в процесі редагування зображень. У нижній частині екрана палітра, з якої користувач вибирає фарби необхідного кольору. Частина екрана, що лишилася, являє собою порожнє «полотно» (робоче поле). Над робочим полем знаходиться меню, що дає змогу змінювати режими роботи. На лівому краю палітри виводиться квадрат, забарвлений в фоновий колір. У ньому вміщуються ще два квадрати, з яких верхній забарвлено в перший робочий колір, а нижній — у другий робочий колір.
Як приклад розглянемо призначення графічних примітивів та правила роботи у графічному редакторі Раіnt для Windows.(розказати про призначення кнопок)
Рисунки на Web-сторінках бувають різні: маленькі кнопки, великі рекламні кнопки-«вивіски»(банери), елементи фону тощо. На відміну від тексту малюнки — досить об'ємні, «важкі» елементи, які впливають на швидкість завантаження сторінок. Мережа визнає малюнки тільки трьох форматів: GIF, PNG, JPG. Перші два формати ідеальні для створення невеликих оформлювальних елементів — кнопок, заголовків, «шапок», третій — для більшиих зображень (наприклад, фото).Формат GIF дає змогу «втиснути» в одну картинку одразу кілька.
БІЛЕТ №3