Література:

1. Губар О. З Україною в серці// Кримська світлиця. – 2001. – 30 березня.

2. Губар О. Сучасні українські письменники Криму. – Сімферополь: Кримнавчпеддержвидав, 1997. –112с.

3. Губар О. Чорноморська хвиля. – Донецьк: Донецький український культурологічний центр, 1995. –502с.

4. Земле моя Кримська -Сімферополь: "Товариство "Україна - Світ". - 2001. –160с.

5. Мельник Т. З мікромоделлю рідного краю у великий світ (основні засади уроку літератури рідного краю у Севастополі)// Горизонты образования. – 2005. – № 4. – С.66-71

6. Мельник Т. Концепт «рідна земля» в інфосфері Севастополя // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. – К.: Українське агентство інформації та друку «Рада», 2009. – Т.XXIV. – С.436-444

7. Мельник Т. Література рідного краю. Крим-Севастополь: Навчально-методичний посібник. –Севастополь: «Дельта», 2009. –462с.

8. Прісовський Є. Змістовна простота // Вітчизна. – 1977. - № 7.

Проблеми сучасного літературознавства

Світова феміністична теорія і критика. Західноєвропейська феміністична традиція. Феміністична теорія і критика. Перший етап (кін. ХVIII - перша пол. ХІХ ст.) під загальним гаслом рівності статей. Боротьба за формальну рівність чоловіка і жінки. Ідеологічні підвалини у творчості Мері Волстонкрафт ("Виправдання прав жінки", 1792), Персі Біші Шеллі ("Звільнений Прометей", 1820), Керолайн Нертон ("При­родне право матері на опіку своєю дитиною", 1837), Маргарет Фуллер ("Жінка в ХІХ ст.", 1845), Джон Стюарт Мілль ("Пригноблення жінок", 1869)*, Вірджинія Вулф та ін. "Друга Стать" (1949) Сімони де Бовуар як підсумок першого етапу.

В українській літературі творчість Наталки Кобринської, Ольги Кобилянської та ін.

Другий етап фемінізму в літературознавстві (Кейт Мілет "Сексуальна політика"; «Про китайських жінок», “Влада страху: есе про приниження”, “Спочатку була любов: психоаналіз і віра”, “Чужинці щодо себе”, Збірник есе “Полігон”.

Резонанс­ні феміністичні художні твори в сучасному українському літературному процесі (О.Забужко "Польові дослідження з українського сексу", "Дівчатка", "Я, Мілена", Н.Зборовської "Валя", "Мама", "Дзвінка"). Літературно-критичні праці під феміністичним кутом зору (С. Павличко. "Дискурс модернізму в українській літературі" (1999), В.Агеєва "Поетеса зламу століть" (1999), Н.Зборовська "Феміністичні роздуми на карнавалі мертвих поцілунків" (1999) та ін.). Феміністична критика як протиставлення традиційній маскулінній критиці.

Український постмодернізм. Періодизація постмодерного періоду в сучасній українській літературі. Провідні естетичні орієнтації.

Постмодернізм як теорія і практика новітнього мистецтва, ідеї авангардизму, ідеологія демократичного лібералізму. Основні теоретики постмодернізму Ж.-Ф. Ліотар, М. Фуко, Ж. Дерріда, пізній Р. Барт, А. Альтюсер, Ж. Дельоз, Ж. Бодріяр, Ж.-П. Фай, Ф. Гваттарі, Ж. Батай, П. де Ман, Ю. Крістева, Дж. Стейнер, Р. Рорті та ін.

Провідні ідеї постмодернізму. Деструкції, релятивний еклектизм, апофеоз самовираження тощо. Постмодернізм як противага модернізму за І.Гассаном. Географічний принцип класифікації за М.Наєнком. Галицько-станіславська школа (Ю.Андрухович, Ю.Винничук, Ю.Іздрик, Т.Прохасько) та київсько-житомирська школа (В.Ведмідь, Є. Пєшковський, М.Закусило, Ю.Гудзь ). Київська іронічна школа (В.Діброва, Б.Жолдак, Л.Подерв’янський ). Нова хвиля (Ю.Іздрик, Т. Прохасько, О.Забужко, Є.Пашковський, С.Жадан, А.Бондар, В.Цибулько ).

Дослідники українського літературного постмодернізму С. Квіт ( «Українська естетика "європеїзації"»), Г. Грабович («Заклинання українського модернізму»), Т. Гундорова («Ф. Ніцше і український модернізм»), Д. Наливайко ( ««Про співвідношення "декадансу", "модернізму", "авангардизму"»).

Рецептивна естетика як напрям літературознавства. Зосередження на проблемі сприйняття художніх творів, їх впливу на публіку. Використання „новокритичного" методу „докладного (повільного) прочитання". Обгрунтування теорії рецептивної естетики Г. Яуссом та В. Ізером. Американський варіант інтерпретаційної системи (Дж. Куллер, Е. Герш, С. Фіш та ін. ). Використання методологій: герменевтики (Г.-Ґ.Ґадамера та Е. Бетті), формалізму, феноменології ( Н. Гартмана, Р. Інгардена), постструктуралізму, теорії М. Бахтіна тощо.

Розробка проблеми читача в середині 60-х років в українській науці (Б. Кубланов, Г. Сивокінь, Р. Гром'як, В. Брюховецький, М. Ігнатенко, М. Яценко, В. Смілянська, Г. Клочек та ін.).

Принципи, здобутки і втрати в літературознавстві фрейдівського і юнгівського психоаналізу як різновиду психологічного напряму в історичній школі літературознавства. Сублімація як основна теорія психоаналізу в літературознавстві. Тришарова структура людської психіки за З. Фрейдом. Тлумачення ним психіки Леонардо да Вінчі, В. Шекспіра, Ф. Достоєвського, Т. Мана та ін..

Основні послідовники Фрейда щодо інтерпретації явищ мистецтва Ж. Дельоз, Ф. Гваттарі, М. Кандоре, П.-Л. Ассун, І. Брес, Ж. Лакан та ін. Використання психоаналізу українськими літературознавцями ( С. Балей, Г. Грабович, С. Павличко, О. Забужко, Р.Харчук та ін.).

Архетипна критика як один з різновидів психологічного напрямів в літературознавстві. Концепція глибинної психології К.Юнга. Творча енергія в процесі художнього творення. Індивідуальне, колективне підсвідоме. Архетипи як структура підсвідомого. Творчий процес як процес одухотворення архетипів, їх художнє розгортання. Метод „психічної феноменології" Юнга (Е. Нойман, Дж. Хіллман, Д. Шарп, Р. Дезольє та ін.). Архетипна методологія Н. Фрая. Ідеї культурної антропології, антропологічний, психологічний та літературний архетипи. Установлення оригінальності автора на основі архетипної взаємопов'язаності літературних творів. Змога прочитати літературу за архетипним аналізом. Представники архетипної критики М. Бодкін, Р. Грейваса, Дж. Кемпбелла та ін.

Деконструктивізм у сучасному літературознавстві як теоретична концепція. Націлення на розгляд семіотичних структур в ролі носіїв залишків „метафізичних ілюзій". Основоположник деконструктивізму Жак Дерріда. Вплив на його концепцію праць Ніцше, Гайдеґґера, Гуссерля, Левінаса, семіотичної теорії тощо. Внутрішня суперечливість концепції. Децентрування структури, „відсутність центру" та ідея деконструкції як центру.

Ступені деконструкції за Ж. Деррідою. Бінарна опозиція, виділення негативного терміну, інверсія термінів, демонстрація однорідності термінів, руйнування європейської свідомості як „білої міфології". Послідовники постмодерної інтерпретації П. де Ман, Д.-Х. Міллер, Г. Блум, Ю. Крістева та ін., серед українських літературознавців - С. Павличко.

Структуралізм у літературознавстві. Структуралізм як підрозділ літературознавчої семіотики. Дослідження художніх творів як цілісних явищ у сукупності змістових та формальних характеристик стосовно реальної чи уявної дійсності, використання знака, коду, семіозису, дискурсу, ідеології, наративності, трансформації тощо. Інтерпретація як процес декодування, розшифрування знаків. Основні представники семіотичної методології Ч. Морріс, Ц. Тодоров, А. Греймас, У. Еко, Р. Барт, М. Фуко, Ж. Лакан. Семіотичні праці С. Андрусів в українському літературознавстві.

Розгляд структуралізму як літературознавчої методології. Вивчення літератури як мистецтва слова в системно-функціональному аспекті. Використання понять елемент, структура, система, функція, модель, домінанта, паралелізм, текст, ідея, бінарні опозиції тощо. В. Пропп та робота „Морфологія казки". „Формальна школа" (О. Вальцель, В. Шкловський, В. Жирмунський, Б. Томашевський, Ю. Тинянов, Б. Ейхенбаум, Р. Якобсон та ін.). „Празький гурток" (В. Матезіус, Я. Мукаржовський, Б. Трік, Н. Трубецькой, С. Карцевський, Р. Якобсон).

Особливості літературного процесу к.ХХ – поч.ХХI ст. Напрями сучасного літературознавства.

Постмодернізм як загальнокультурний напрям. Авангардизм як реакція на певні процеси в суспільстві та в самій літературі. Третя хвиля (нова хвиля) розвитку поетичного авангарду. Угруповання «Бу-ба-бу» (Юрій Андрухович, Віктор Неборак, Олександр Ірванець), «Пропала грамота» (Юрко Позаяк, Семен Либонь, Віктор Недоступ), «ЛуГоСад» (Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський); «Нова дегенерація» (Іван Андрусяк, Іван Ципердюк, Тетяна Майданович, Павло Вольвач, Олесь Ульяненко, Євген Пешковський). Ідея Карнавалу, ілюзія інакшої реальності, руйнування народницьких стереотипів у сприйнятті української поезії. Поет як звичайна людина, яка має право бути недосконалою.

Неоавангардистські літгурти кінця 80-х pp. XX ст. та явища «сміхової культури».

Письменники нової генерації Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Юрій Іздрик, Оксана Забужко, Микола Рябчук, Юрій Покальчук, Юрій Винничук, Костянтин Москалець, Наталка Білоцерківець, Василь Шкляр, Євгенія Кононенко, Андрій Курков, Іван Малкович, Богдан Жолдак, Сергій Жадан та iнші.