1. Мовознавчий модуль Історія української літературної мови

Розмежування понять „літературна мова” і „мова літератури” (художньої), „народорозмовна мова” і „книжна мова”. Зміни в змісті понять „українська літературна мова” на різних історичних етапах. Періодизація української літературної мови.

Походження української мови. Найдавніші історичні процеси на землях сучасної України. Витоки українського етносу. Формування протоукраїнської етномовної території. Найдавніші риси української мови.

Літературно-писемна мова Київської Русі. Мовна ситуація в Київській Русі. Основні погляди на використання літературної мови у Київській Русі.

Особливості загальнонародної мови, відображені в оригінальних творах писемності („Руська правда”, договори з греками, берестяні грамоти, „Поученіє” Володимира Мономаха, „Слово о полку Ігоревім”, літописи). Старослов'янська мова як другий тип літературної мови Київської Русі. Взаємовплив давньоруської і старослов'янської літературних мов (збагачення словникового складу, зміни у фонетиці та граматиці, стилістичні трансформації).

Староукраїнська літературна мова. Літературна „руська мова” в Литовській державі та її функціі. Ділова мова як основа формування норм староукраїнської літературної мови (перекладна література, грамоти).

Соціально-політична ситуація в Україні після Унії 1596 року та її вплив на розвиток культури і писемності. Мова полемічно-публіцистичних творів І. Вишенського, „Палінодії” З. Копистенського, проповідей І. Галятовського.

Розширення лексики ділового мовлення. Суспільно-політична та адміністративно-правова лексика. Використання народно-побутової лексики.

Успіхи староукраїнського мовознавства: граматика М. Смотрицького, „Лексись” Лаврентія Зизанія, „Лексиконь словено-латинський” Є. Славинецького, граматика І. Ужевича, рукописні словники. Мовно-стильові особливості художньої літератури XVII-XVIII ст. Мова староукраїнської поезії К. Транквеліона-Ставровецького, М. Смотрицького, К. Саковича, Климента Зіновіїва. Мова драматичних творів (різдвяних і великодніх драм, мораліте, інтермедій). Мова літописів С. Величка, Г. Грабянки, Самовидця

Причини занепаду староукраїнської літературної мови. Мовна ситуація в Україні другої половини XVIII ст. Використання актово-урядової мови у рукописній практиці (школярські вірші, лікарські та господарські порадники, актові книги сотенних канцелярій, епістолярій, щоденники приватних осіб). Використання слов'яноруської мови у творчості М. Довгалевського, Ф.Прокоповича, С. Дівовича, Г. Сковороди. Піднесення народнопоетичної творчості. Особливості мови І. Некрашевича.

Формування нової української літературної мови. Особливості мови народних пісень. Зачинатель нової української літературної мови І.Котляревський. Мовна практика Є. Гребінки, Квітки-Основ'яненка, П. Гулака-Артемовського, харківських поетів-романтиків, „Руської трійці”. Перша граматика нової української мови О. Павловського. Структурний феномен мови творів Т.Г. Шевченка. Особливості лексики і тропіки. Збагачення словника. Основні джерела мови Т. Шевченка: використання народно-поетичного синтаксису; образно-художнє трансформування фольклору; використання понять символів, запозичень із церковнослов'янської та європейських мов; розширення кола абстрактної лексики та термінології. Мова Шевченка – фактор реанімації національної свідомості українського народу.

Мова творів письменників пошевчекнівського періоду. Мовні дискусії з питань лексичної та граматичної нормалізації української мови, спроби створення правописної системи.

Мовна ситуація у XX сторіччі. Послаблення урядового тиску на розвиток української мови у часи російських революцій. Доба українізації 20-х - 30-х років. Концепція мовнокультурної політики Миколи Скрипника. Мовна ситуація в роки сталінського терору. Розвиток українського мовознавства у 60-ті роки. Посилення русифікації у 70-ті – 80-ті роки. Сучасні проблеми нормування української мови: становлення правописних норм, формування терміносистем, лексикографічні наробки.

Соціальна стратифікація української мови. Мовна поведінка особистості у соціумі. Втрати та здобутки української літературної мови за часи незалежності.