- •Розділ 1. Елементи алгебри-логіки
- •1:1 Релейні та логічні елементи. Їх характерні особливості. Узагальнена схема та особливості релейного пристрою.
- •1:2 Визначення логічної змінної та логічної функції. Таблиця істинності.
- •1:3 Конституенти одиниці та нуля. Основні логічні функції.
- •1:4 Основні закони алгебри-логіки (без доведення).
- •1:5 Диз’юнктивна нормальна форма та довершена диз’юнктивна нормальна форма. Їх властивості.
- •1:6 Кон’юнктивна нормальна форма та довершена кон’юнктивна нормальна форма. Їх властивості.
- •1:7 Функції однієї змінної.
- •Розділ 2. Синтез однотактних схем
- •2.1 Алгоритм синтезу однотактних схем за допомогою таблиць істинності і карт Карно.
- •2.3 Синтез схеми перетворення коду Грея у двійковий код
- •2.4 Синтез схеми перетворення двійкового коду у двійково-десятковий.
- •2.5 Застосування постійних запам’ятовуючих пристроїв для реалізації комбінаційних функцій.
- •Розділ 3. Синтез багатотактних схем
- •3.1 Таблиця переходів, як змістовний опис роботи багатотактної схеми.
- •3.2 Послідовність синтезу багатотактної схеми на основі таблиць переходів і карт Карно.
- •3.5 Змагання в безконтактних схемах і способи запобігання їм.
- •3.6 Особливості синтезу схем методом таблиць переходів і карт Карно з технологічними затримками.
- •3.7 Схема і принцип дії тактового розподільника
- •3.8 Математичний опис роботи схеми керування на основі тактового розподільника.
- •3.9 Алгоритм синтезу схеми керування на основі тактового розподільника.
- •3.10 Циклограми, як графічний метод зображення умов роботи схеми. Основні поняття та визначення.
- •3.11 Алгоритм складання рівняння для вихідного елемента на основі методу циклограм.
- •3.12 Сутність та приклад першої перевірки реалізованості циклограми.
- •3.13 Сутність та приклад другої перевірки реалізованості циклограми.
- •3.15 Уведення самоблокування для циклограм, що мають кілька періодів вмикання.
- •3.17 Загальні відомості про тригери. Подання умов роботи схеми за допомогою графу переходів. Основні поняття та визначення.
- •3.18 Послідовність синтезу багатотактних схем на основі rs-тригерів.
- •3.19 Запис умов вмикання та вимикання тригерів за відомим графом переходів.
- •3.20 Особливості синтезу синхронних багатотактних багатовходових схем.
- •3.21 Особливості синтезу синхронних одновходових схем.
- •3.22 Будова і принцип дії мультиплексора-селектора.
3.17 Загальні відомості про тригери. Подання умов роботи схеми за допомогою графу переходів. Основні поняття та визначення.
Тригер – це логічна схема зі зворотними зв’язками, яка має релейну характеристику керування і може перебувати в одному з двох усталених станів, забезпечуваних цими зв’язками. Тригер характеризується властивістю зберігати інформацію, тому, використовуючи вихідні сигнали тригерів як проміжні змінні, можна будувати багатотактні схеми. За способом запису інформації тригери поділяють на несинхронізовані (асинхронні) та синхронізовані (синхронні). Багатотактні схеми за принципом дії також поділяють на асинхронні та синхронні. Для побудови асинхронних схем застосовують несинхронізовані RS-тригери. Синхронні схеми звичайно будують на синхронізованих JK-тригерах.
Схеми, побудовані на основі тактового розподільника, – це також схеми на тригерах. Проте в схемах на тактовому розподільнику кожному станові схеми відповідає сигнал 1 тільки одного з тригерів, тому кількість тригерів дорівнює кількості станів схеми. У схемі на тригерах кожному станові схеми відповідає певна комбінація вихідних сигналів тригерів, тому потрібна кількість тригерів буде значно меншою.
Подання умов роботи багатотактної схеми у вигляді графу переходів
Граф переходів – це графічне зображення послідовності роботи багатотактної схеми. Елементами графу є вершини і ребра. Вершини відповідають станам схеми і позначаються кружками. Ребра – це лінії зі стрілками, що з’єднують вершини і показують напрям переходу з одного стану схеми в інший.
Кількість вершин графу при синтезі асинхронних схем на RS-тригерах визначають з умови 2n≥ S, де S – кількість станів схеми; 2n – кількість вершин графу; n – кількість тригерів. Вершини графу рекомендується розміщувати так, щоб коли n = 2, вони створювали конфігурацію 2× 2, якщо n = 3, – конфігурацію 4× 2, а якщо n = 4, – конфігурацію 4× 4. Вигляд графу переходів для n = 3 зображено на рис.
Вихідні сигнали тригерів виконують роль проміжних змінних, тому тригери та їх вихідні сигнали позначають буквами Р1, Р2, Р3. Ці позначення записують зверху ліворуч від графу. Кожна вершина графу кодується набором значень вихідних сигналів тригерів. Коди обирають так, щоб для сусідніх вершин вони розрізнялися значенням тільки однієї змінної. У вихідному стані схеми (стан очікування) зазвичай припускають, що всі проміжні змінні дорівнюють нулеві. Значення проміжних змінних для кожної вершини записують над кружками у тій черговості, у якій записано позначення тригерів.
Всередині вершин записують номери станів схеми. Стани, між якими має відбуватися перехід згідно з умовами роботи схеми, розміщуються в сусідніх вершинах, якщо це можливо. Під вершинами з номерами станів записують значення вихідних змінних, що відповідають цим станам. Позначення вихідних змінних f1, f2,...fn записують ліворуч від графу під позначеннями тригерів. Вершини, між якими повинні відбуватися переходи, з’єднують ребрами зі стрілками. Над стрілками або праворуч від них, якщо ребра спрямовано вертикально, записують позначення вхідних сигналів, що спричиняють ці переходи.
У схемах на асинхронних RS-тригерах переходи можна робити тільки між сусідніми вершинами. Якщо ця умова не виконується, то необхідно передбачити природні переходи (за рахунок подавання вхідного сигналу 1) через проміжні нестійкі стани.