- •Розділ 1. Елементи алгебри-логіки
- •1:1 Релейні та логічні елементи. Їх характерні особливості. Узагальнена схема та особливості релейного пристрою.
- •1:2 Визначення логічної змінної та логічної функції. Таблиця істинності.
- •1:3 Конституенти одиниці та нуля. Основні логічні функції.
- •1:4 Основні закони алгебри-логіки (без доведення).
- •1:5 Диз’юнктивна нормальна форма та довершена диз’юнктивна нормальна форма. Їх властивості.
- •1:6 Кон’юнктивна нормальна форма та довершена кон’юнктивна нормальна форма. Їх властивості.
- •1:7 Функції однієї змінної.
- •Розділ 2. Синтез однотактних схем
- •2.1 Алгоритм синтезу однотактних схем за допомогою таблиць істинності і карт Карно.
- •2.3 Синтез схеми перетворення коду Грея у двійковий код
- •2.4 Синтез схеми перетворення двійкового коду у двійково-десятковий.
- •2.5 Застосування постійних запам’ятовуючих пристроїв для реалізації комбінаційних функцій.
- •Розділ 3. Синтез багатотактних схем
- •3.1 Таблиця переходів, як змістовний опис роботи багатотактної схеми.
- •3.2 Послідовність синтезу багатотактної схеми на основі таблиць переходів і карт Карно.
- •3.5 Змагання в безконтактних схемах і способи запобігання їм.
- •3.6 Особливості синтезу схем методом таблиць переходів і карт Карно з технологічними затримками.
- •3.7 Схема і принцип дії тактового розподільника
- •3.8 Математичний опис роботи схеми керування на основі тактового розподільника.
- •3.9 Алгоритм синтезу схеми керування на основі тактового розподільника.
- •3.10 Циклограми, як графічний метод зображення умов роботи схеми. Основні поняття та визначення.
- •3.11 Алгоритм складання рівняння для вихідного елемента на основі методу циклограм.
- •3.12 Сутність та приклад першої перевірки реалізованості циклограми.
- •3.13 Сутність та приклад другої перевірки реалізованості циклограми.
- •3.15 Уведення самоблокування для циклограм, що мають кілька періодів вмикання.
- •3.17 Загальні відомості про тригери. Подання умов роботи схеми за допомогою графу переходів. Основні поняття та визначення.
- •3.18 Послідовність синтезу багатотактних схем на основі rs-тригерів.
- •3.19 Запис умов вмикання та вимикання тригерів за відомим графом переходів.
- •3.20 Особливості синтезу синхронних багатотактних багатовходових схем.
- •3.21 Особливості синтезу синхронних одновходових схем.
- •3.22 Будова і принцип дії мультиплексора-селектора.
1:3 Конституенти одиниці та нуля. Основні логічні функції.
Конституентою одиниці називається логічна функція n змінних, яка
дорівнює одиниці тільки для якого-небудь одного набору аргументів і
дорівнює нулеві для решти 2n – 1 наборів. Конституенту одиниці називають
також мінтермом.
Конституентою нуля називається логічна функція n змінних, яка
дорівнює нулеві тільки для якого-небудь одного набору аргументів і одиниці
для решти 2n – 1 наборів. Конституенту нуля називають також макстермом.
Частинними випадками конституент є логічні функції – кон’юнкція та
диз’юнкція.
Кон’юнкцією n аргументів називається конституента одиниці, яка
дорівнює одиниці тільки в тому разі, якщо всі аргументи дорівнюють
одиниці, і нулеві, якщо хоч би один з аргументів дорівнює нулеві.
Кон’юнкція також називається логічним добутком або функцією І. Для
позначення кон’юнкції використовуються символи ˄,∩,& або звичайний
знак множення « », іноді й цей знак не записують. Тоді кон’юнкцію трьох
аргументів а, b, с можна подати у вигляді f=аbс.
Диз’юнкцією n аргументів називається конституента нуля, яка
дорівнює нулеві тільки в тому разі, якщо всі аргументи дорівнюють нулеві, і
одиниці, якщо хоч би один з аргументів дорівнює одиниці. Диз’юнкція
називається також логічною сумою та функцією АБО. Для позначення
диз’юнкції використовують символи V, U, +. Далі для позначення диз’юнкції
будемо застосувати знак «+». Тоді диз’юнкція трьох аргументів а, b ,с матиме
вигляд f=а+b+с.
Одночасно задовольняє визначення конституенти одиниці та
конституенти нуля деяка функція одного аргументу, яка перетворюється в
одиницю, якщо аргумент дорівнює нулеві, або в нуль, якщо аргумент
дорівнює одиниці. Ця функція називається інверсією, а також логічним
запереченням і функцією НІ. Зазвичай її позначають рискою над аргументом:
f= a .
Функції кон’юнкція, диз’юнкція, інверсія (І, АБО, НІ) – основні й
найбільш уживані логічні функції. За допомогою цих функцій зручно
описувати релейні контактні схеми. Функція кон’юнкція описує коло, що
складається з послідовно з’єднаних контактів. Дійсно, це коло замкнене
(функція дорівнює одиниці), якщо замкнено всі контакти (усі аргументи
дорівнюють одиниці), і розімкнене (функція дорівнює нулеві), якщо
розімкнений хоча б один контакт (хоч би один з аргументів дорівнює нулеві).
Функція диз’юнкція описує коло, що складається з паралельно з’єднаних контактів. Це коло розімкнене (функція дорівнює нулеві), якщо розімкнені всі контакти (усі аргументи дорівнюють нулеві) і замкнене (функція дорівнює одиниці), якщо замкнений хоч би один контакт (хоча б один аргумент дорівнює одиниці). Інверсія відповідає розмикальному контакту.
Цей контакт замкнений (функція дорівнює одиниці), якщо на котушці реле немає напруги (вхідний сигнал або аргумент дорівнює нулеві), і розімкнений (функція дорівнює нулеві), якщо на котушці є напруга (аргумент дорівнює одиниці).
У складних виразах, де водночас використовують символи операцій
кон’юнкції, диз’юнкції та інверсії, спочатку виконуються операції інверсії,
потім кон’юнкції і зрештою – диз’юнкції. Для зміни послідовності виконання
операцій використовують дужки. Операції в дужках виконують у першу
чергу.