5. Закон зростання потреб.Соц-екон. Ефективність вир-цтва.

Закон зростання потреб – закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттеві звязки між виробництвом і досягнутим рівнем задоволення потреб людей, розвиток яких (зв'язків) сприяє появі нових потреб та засобів їх задоволення.

Економічні цілі реалізуються за рахунок нової додаткової праці, створюваної зростанням ефективності виробництва; соціальні зумов-лені розширенням споживчих благ, вільного часу, розвитку людської особистості. Подвійний результат можна подати за формулою

де Е – соціально-економічна ефективність; Uc , Ue - cоціальний та економічний ефект; T - суспільний робочий час.

Соціально-економічна ефективність являє собою співвідношення результату і витрат, але результатом є не продукт, а досягнутий рівень задоволення соціальних та економічних потреб. На задоволення цих потреб (включаючи працю в сім'ї, домашньому господарстві) витрачають весь час, який є, по суті, суспільним робочим часом.

6. Взаємозв’язок потреб, виробництва і попиту.

Взаємозв'язок потреб і виробництва характеризується насампе-ред впливом виробництва на потреби, який полягає в тому, що, по-перше, виробництво разом з фантазією створює нові потреби, пере-творює їх з одиничних (властивих окремим людям) на масові, тобто забезпечує розширене відтворення потреб; по-друге, виробництво створює споживчі блага, отже, забезпечує задоволення потреб. Вплив потреб на виробництво полягає в тому, що, по-перше, задоволення потреб характеризує природну спрямованість вироб-ництва в будь-якому суспільстві*; по-друге, потреби стимулюють розвиток виробництва. Саме поява нових потреб приводить до появи нових галузей, будівництва нових підприємств, реконструкції існуючих; по-третє, рівень розвитку потреб, їх багатство, різнома-нітність та місце тих чи інших потреб у структурі людських ціннос-тей характеризують рівень розвитку суспільства в цілому (його багатство, ступінь цивілізованості) і кожної окремої людини (роз-винена людина має багаті, різноманітні потреби). Безмежність потреб обумовлена як безмежністю фантазії, про-дуктом якої вони є, так і розвитком виробництва, яке в умовах конкуренції постійно удосконалюється, створює нові споживчі блага, а отже, і нові потреби. Широкому розповсюдженню потреб сприя-ють і сучасні комунікації, розвинена реклама, яка намагається за-певнити нас в тому, що ми потребуємо нескінченну кількість пред-метів, які без здієї реклами ми купували.

7. Економічні інтереси.

Люди, домогосподарства, підприємства та інші структури суспільства, вступаючи між собою у зв’язки, переслідують певні економічні інтереси.

Економічний інтерес – це реальний, зумовлений економічними відносинами та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення потреб.

Економічний інтерес є, перш за все, породженням і соціальним проявом потреби, її усвідомленням. Але реалізуються інтереси через трудову, господарську діяльність людей, їхні економічні відносини.

Інтереси формуються і реалізуються через практичну діяльність людей. Зміст інтересів визначається матеріальними умовами життя, місцем, яке вони посідають в історико-конкретних виробничих відносинах, а також політичними, моральними та соціальними факторами.

В системі економічних інтересів варто виділяти індивідуальні інтереси, класові інтереси, інтереси трудових колективів та економічні інтереси держави.

Існують різні способи впливу на інтереси людей: позаекономічний примус, економічний вплив на інтереси людини, моральне і матеріальне заохочення трудової активності.

8. Вир-цтво та його основні чинники.

Виробництво - процес впливу людини на природу з метою створення матеріальних благ і послуг, необхідних для розвитку суспільства. Історично воно пройшло тривалий шлях розвитку від виготовлення простих продуктів до виробництва складних технічних систем, гнучких переналагоджуваних комплексів, обчислювальних машин. В процесі виробництва не тільки змінюється спосіб і вид виготовлення благ і послуг, але відбувається етичне вдосконалення самої людини.

1.Марксизм виходить з того, що чинники виробництва як економічна категорія визначають соціальну спрямованість виробництва. Вже в початковій основі процесу виробництва формується класовий склад суспільства і необхідність боротьби класів за «справедливість». Маржіналізм розглядає чинники виробництва як загальні техніко-економічні елементи, без яких процес виробництва немислимий.

2.Маржинализм під капіталом розуміє засоби і предмети праці, а природні умови виділяє до особливого фонду. Марксизм об'єднує природні умови, засоби праці і предмети праці в єдиний речовинний чинник. Якщо ж йдеться про особливі природні умови у виробництві, то їх специфіка враховується через ренту. На думку марксистів, це вже особливий відділ економічної науки.