35. Доходи та витрати домогосподарств. Розподіл доходів.

Доходи:

Постійні: з/п, доходи від майна: відсоток, орендна плата, рента, дивіденди, трансфертні платежі.

Тимчасові: премії, спадщина, подарунки, виграші.

Витрати:

Первинні: продукти харчування, товари першої необхідності, комунальні та побутові послуги, податки

Вторинні: комфортабельне житло, авто, побутова техніка, предмети розкоші.

Номінальний дохід – сума грошей, яку отримує громадянин або сімя за певний період часу.

Реальний дохід – кількість товарів та послуг, яку можна придбати на певний номінальний дохід.

Диференціація доходів – відмінності в рівні доходів у розрахунку на 1 члена сімї.

36. Суть підприємництва. Умови його існування. Ф-ції підприємця.

Підпри́ємництво, підприє́мницька дія́льність — самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Головні риси підприємця:

-виготовлення нового блага

-освоєння нового ринку збуту

-освоєння нового джерела сировини, впровадження нових методів виробництва.

-здійснення відповідної реорганізації.

Функції підприємця:

Ресурсна функція полягає у тому, що підприємець бере на себе ініціативу поєднання фінансових, виробничих, матеріальних, сировинних, людських, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів у процесі виробництва товару чи надання послуги, організовує виробництво, розподіляє засоби виробництва і трудову діяльність.

Управлінська функція підприємця полягає у прийнятті управліньських рішень на всіх стадіях виробничої та збутової діяльності, здійснення організації, планування, мотивації та контролю виробництва.

Інноваційна функція передбачає здійснення інновацій (нововведень), освоєння нової продукції, нових технологій та нових форм організації виробництва і праці, пошук нових ринків збуту, нових засобів задоволення потреб споживача, перехід від традиційних до нових форм господарювання, які не мають аналогів у господарській діяльності.

Ризикова функція полягає в необхідності прийняття рішень, які спрямовані на досягнення успіху, але не гарантують його через невизначеність та мінливість економічної ситуації. Підприємець ризикує не лише своєю власністю, вкладеними коштами, а й своєю працею, часом діловою репутацією.

37. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Види підприємств.

Підприє́мство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.

Відповідно до форм є підприємства наступних видів:

індивідуальні, засновані на особистій власності і на його праці (без наймання);сімейні, засновані на власності й праці громадян однієї родини, що проживають спільно;приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина із правом наймання робочої сили;колективне, засноване на власності трудового колективу, чи кооперативу іншого статутного суспільства;державне чи комунальне, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;державне підприємство, засноване на республіканській (загальнодержавній) власності;

спільне, засноване на базі об'єднання майна різних форм власності (змішана форма власності).

Підприємства мають право поєднувати свою виробничу, наукову і комерційну діяльність і створювати наступні об'єднання:

асоціація – договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності; асоціація не має права втручатися у виробничу діяльність кожного з її учасників;

корпорація – договірне об'єднання на основі сполучення виробничих, наукових і комерційних інтересів із делегуванням окремих повноважень, центральним регулюванням діяльності кожного з учасників;

консорціум – тимчасове статутне об'єднання промислового й банківського капіталу для досягнення загальної мети;

концерн – статутне об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі й ін. на основі повної залежності від одного чи групи підприємців.