53. Економічна система сучасного капіталізму.

Поняття „змішана економіка” запровадили у науковий обіг західні вчені, зокрема американський економіст Е. Хансен. Воно означало, передусім, створення „держави добробуту”, що вимагає від держави певного перерозподілу національного доходу через бюджет, запровадження певних форм національного планування, основою яких є оптимальне поєднання недержавної і державної власності. Змішана економіка передбачає оптимальне поєднання приватної, колективної та державної власності з одного боку, механізму ринкового саморегулювання, монополістичної планомірності і державного регулювання з другого боку, з метою узгодження приватних, колективних і загальнонаціональних інтересів.

З приводу цього в західній науковій літературі сформувались дві основні моделі змішаної економіки – ліберальний і соціал-реформістський варіанти. Згідно з ліберальним варіантом змішаної економіки необхідне проведення важливих інституційних і соціальних реформ, раціональна взаємодія недержавного і державного секторів, впровадження системи національного планування, підпорядкування приватного сектору інтересам розвитку суспільства, здійснення поступової соціалізації капіталістичної економіки. Соціал-реформістський варіант змішаної економіки передбачає оптимальне поєднання децентралізму і централізму, планування і ринку, індивідуальних і колективних форм власності для поступової трансформації капіталізму у прогресивніше суспільство.

Соціальна політика сучасної держави – це комплекс соціально-економічних заходів держави, підприємства, організацій, місцевих органів влади, спрямованих на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінення трудових заощаджень і так далі.

Основні принципи проведення соціальної політики:

захист рівня життя через застосування різних форм компенсацій від підвищення цін і проведення індексацій; надання допомоги найбіднішим сім’ям; надання допомоги у разі безробіття;

здійснення політики соціального страхування, встановлення мінімальної заробітної плати для працюючих;

розвиток освіти, охорони здоров’я, навколишнього середовища переважно за рахунок держави;

проведення активної політики, спрямованої на набуття громадянами кваліфікації.

54. Соціалістична економічна система.Її еволюція

Основною відмінністю командно-адміністративної системи від капіталістичної є те, коли і яким чином приймаються рішення щодо того, що, як і для кого будуть виготовлятись товари і послуги.Хоча структура виготовленого асортименту товарів і послуг може бути такою самою як і у ринковій економіці, навряд чи результат буде таким самим. Як правило, соціалістична система характеризується централізованою державою, яка разом з правом власності держави на ресурси передбачає значний ступінь її впливу на рішення щодо того, що буде вироблятись. Тому не дивно: у більшості соціалістичних економік в структурі асортименту вироблених товарів надається перевага товарам і послугам, що призначені для суспільного споживання і військового призначення на відміну від збільшення випуску товарів народного споживання.

У соціалістичній системі спосіб, яким економіка забезпечує майбутнє суб’єктів економічних відносин, має свої особливості. Таким чином, основними рисами командно-адміністративної системи є: Державна власність на фактори виробництва (ресурси). Вони є загальнонародною або державною власністю і нікому окремо не належить, навіть господарюючим суб’єктам.

Колективне прийняття господарських рішень шляхом централізації планування господарської діяльності.

Централізований розподіл ресурсів між підприємствами для виконання державних планів.

Встановлення господарських пропорцій між виробництвом засобів виробництва та виробництвом предметів споживання відбувається централізована, свідомо.

Централізовано, свідомо здійснюються процеси розподілу предметів споживання.

Відсутність будь-якої конкуренції, оскільки планом передбачається виробництво точно такої кількості продукції, яка необхідна для задоволення потреб, звідси – монополізм виробників.

Відсутність ринкової системи стимулювання і мотивації виробників.