- •1.Винекнення та етапи розвитку пол.Економії.
- •2. Предмет Пол. Економії. Її місце в системі наук. Її функції.
- •3. Методи політ.Економії Її закони, принципи, категорії.
- •4. Економічні потреби суспільства, їх класифікація.
- •5. Закон зростання потреб.Соц-екон. Ефективність вир-цтва.
- •6. Взаємозв’язок потреб, виробництва і попиту.
- •7. Економічні інтереси.
- •9. Економічні ресурси та їх обмеженість.
- •10. Проблема економічного вибору. Межа виробничих можливостей.
- •11. Економічна система. Її сутність, структурні елементи.
- •12. Види економічних систем. Економічний усрій,сутність і місце в економічній системі.
- •13. Власність як економічна категорія.
- •14. Історичні типи та форми власності.
- •15. Натуральна та товарна форма організації вир-цтва.
- •16. Товарна форма вир-цтва
- •17. Товар та його властивості. Вартість і ціна, альтернативні теорії.
- •18. Виникнення та розвиток грошових відносин.
- •19. Сутність грошей. Альтернативні теорії грошей. Функції грошей.
- •20. Грошовий обіг та його закони. Сталість грошового обігу.
- •22. Трудові відносини: сутність і структура
- •23. З/п: сутність, форми, організація.
- •24. Теорії витрат вир-цтва.
- •25. Економічні та бухгалтерські витрати.
- •26. Валові, середні та граничні витрати.
- •27. Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку...
- •28. Ринкові відносини, їх суб’єкти, об’єкти. Види ринку та його функції.
- •29. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування і функції.
- •30. Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції.
- •31. Конкуренція і моделі ринків.
- •32. Інфраструктура ринку,її основні елементи.
- •33.Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин.
- •35. Доходи та витрати домогосподарств. Розподіл доходів.
- •36. Суть підприємництва. Умови його існування. Ф-ції підприємця.
- •37. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Види підприємств.
- •38. Капітал підприємства та його кругообіг.
- •39. Аграрне вир-цтво. Земельна рента її форми.
- •40. Капітал в сфері обігу. Торгівельний прибуток.
- •41. Позичковий капітал та позичковий процент.
- •42. Суспільне відтворення.Сутність та види.Просте та розширене.
- •43. Суспільний продукт. Його форми. Методи обчислення.
- •45. Національне багацтво.Його зміст і структура.
- •46. Економічне зростання, його зміст і типи
- •47. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •48.Зайнятість. Сутність і форми.
- •49. Неповна зайнятість та рівень безробіття.
- •50. Господарський механізм.
- •51. Державне регулювання суспільного відтворення. Планування та програмування.
- •52. Держава як суб’єкт економічних відносин.
- •53. Економічна система сучасного капіталізму.
- •54. Соціалістична економічна система.Її еволюція
- •55.Закономірності та особливості розвитку перехідних економік.
- •56.Світове господарство. Міжнародний поділ праці і спеціалізація.
- •57.Інтернаціоналізація господарських відносин і продуктивних сил.
- •58. Міжнародні економічні відносини. Їх форми.
- •59. Причини виникнення та сутність глобальних проблем.
- •60. Основні глобальні проблеми сучасності.
47. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
Функціонування ринкової економіки, як і будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто зниженням усієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коливання свідчать про циклічний характер економічного розвитку.
Циклічність — це об'єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого. Інакше кажучи, це закономірний рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому до іншої.
За своїм змістом циклічність досить багатоструктурна. З точки зору довготривалості виокремлюють кілька типів економічних циклів: короткі (2—3 роки), середні (близько 10 років) та довгі (40—60 років).
Оскільки характерна риса циклічності — це рух економіки не по колу, а по спіралі, то вона є формою прогресивного її розвитку. За сучасних умов циклічність можна розглядати як один зі способів саморегулювання ринкової економіки.
У теорії цикл трактується як період розвитку економіки від початку однієї кризи до наступної. Економічний цикл (у класичному трактуванні) включає такі фази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення, яке знаходить своє остаточне відображення у новій кризі. Прояви економічних циклів можна побачити за рядом ознак — показників економічної активності, основними з яких є: рівень завантаженості виробничих потужностей; сукупні обсяги виробництва; загальний рівень цін; зайнятість населення (безробіття) та рівень його доходів; прибутки та курси акцій найбільших корпорацій; динаміка попиту на товари тривалого користування; інвестиції у нове будівництво тощо.
Головне значення має фаза кризи, яка починає і завершує цикл,
Криза — це різке порушення існуючої рівноваги внаслідок диспропорцій, що зростають. Відбувається скорочення попиту на товари, а також виникає надлишок їх пропозиції.
Депресія — це фаза циклу, яка виявляється в застої виробництва. На цій фазі відбувається просте відтворення, виробництво не збільшується, проте й не зменшується.
Пожвавлення розпочинається з незначного зростання обсягу виробництва (у відповідь на зростання попиту) і помітного скорочення безробіття. Поступово обсяг виробництва досягає попереднього найвищого рівня й економіка вступає у фазу піднесення.
Піднесення (зростання) — це така фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг попереднього циклу і зростає високими темпами.
48.Зайнятість. Сутність і форми.
Стан зайнятості є одним з основних індикаторів національної економіки. В ньому відображається те, як в суспільстві використовуються ресурси праці, а відповідно і можливості економічного росту. Основними параметрами, що характеризують стан зайнятості, становище на ринку праці можна назвати:
* економічно активне населення (робоча сила); * економічно неактивне населення (не входить в склад робочої сили).
До економічно неактивного населення відносяться:
а) особи віком до 16 років; б) особи, які знаходяться в психіатричних лікарнях та виправних закладах; в) пенсіонери, студенти, домогосподарки та інші особи, які вибули із складу робочої сили - непрацюючі і не шукаючі роботи. Економічно активне населення у всіх країнах складається із трьох частин: зайняте, незайняте, безробітне.
Зайняте населення становить частину трудових ресурсів суспільства. До складу зайнятих належать:
* наймані працівники, особи, які працюють самостійно (підприємці, фермери, творчі працівники), зайняті в органах державної влади й управління; * особи, котрі служать в армії або отримують професійну підготовку (учні, студенти денних форм навчання); * особи, що виконують суспільно-оплачувані роботи; * особи, зайняті вихованням малолітніх дітей, доглядом за інвалідами чи людьми похилого віку, громадяни інших країн, які проживають в Україні, працюють у народному господарстві.
Розрізняють три основні види зайнятості: повну, раціональну й ефективну.
Повна зайнятість - це надання суспільством усьому працездатному населенню можливості займатися суспільно корисною працею, на основі якої здійснюється індивідуальне (у межах сім'ї) та колективне (з участю фірм, компаній, держави) відтворення робочої сили і задоволення всієї сукупності потреб.