1.4. Комп’ютерні інформаційні системи в менеджменті та їх характеристика

Залежно від величини та сфери функціонування підприємства використовують різні види інформаційних систем.

За повнотою функцій управління, що автоматизуються в інформаційних системах управління підприємствами, організаціями, можна виділити такі чотири групи ІС:

1. Системи нижнього рівня („Low-End”) — прості системи, призначені для автоматизації діяльності малих підприємств. У системах цієї групи практично повністю відсутнє налаштовування на параметри підприємства. Основні функції неглибоко розгалужені та розраховані на виконання досить обмеженої кількості стандартних бізнес-процесів. Здебільшого такі системи працюють на одному комп'ютері, або в мережі з чотирьох-восьми комп’ютерів.

Прикладами систем Low-End є невеликі бухгалтерські, торговельні та складські системи [61].

2. Системи середнього рівня („Middle-End”) — характеризуються більшою (порівняно з попередньою групою) глибиною і широтою охоплення функцій. Вони потребують налаштовування, яке найчастіше виконують спеціалісти фірм-розробників. Системи цього рівня охоплюють автоматизацію десятків бізнес-процесів.

Системи середнього рівня — це облікові системи, що дають змогу вести облік діяльності підприємств за багатьма напрямками: фінанси, логістика, персонал, збут.

3. Системи вищого рівня („High-End”) — мають розвинені механізми налаштовування з великою кількістю встановлюваних параметрів, досить складні генератори звітів і призначені для застосування на середніх підприємствах, або в організаціях, що не висувають особливих вимог до функціональності та гнучкості систем управління. Проте функціональність таких систем вже досить розгалужена і передбачає автоматизацію сотень бізнес-процесів. Кількість користувачів таких систем може досягати кількох десятків. Працюють такі системи, як правило, в мережах ПК.

Прикладами систем High-End, що достатньо поширені в Україні, є „1С: Підприємство”, „Галактика”, „Парус”.

Так, система „1С: Підприємство” містить платформу й прикладні рішення для автоматизації діяльності організацій і приватних осіб. Сама платформа не є програмним продуктом для використання кінцевими користувачами, які звичайно працюють із одним з багатьох прикладних рішень (конфігурацій), розроблених на ній. Такий підхід дозволяє автоматизувати різні види діяльності, використовуючи єдину технологічну платформу.

„Галактика” характеризується унікальним сполученням передових західних стандартів управління, що гарантує користувачам ефективне рішення управлінських й облікових завдань в умовах середовища, що швидко змінюється.

„Парус” передбачає широкі функціональні можливості, що відповідають потребам реальних технологічних процесів і враховують особливості різних галузей.

4. ERP-системи („Enterprise Resource Planning”) — забезпечують управління всіма ресурсами організацій, містять описи тисяч бізнес-процесів, можуть мати до 100 тис. налаштовуваних параметрів. Здебільшого у разі впровадження таких систем здійснюються моделювання існуючих на підприємстві бізнес-процесів і тривале налаштовування параметрів системи відповідно до вимог бізнесу. Системи можуть застосовуватись як на середніх, так і на дуже великих підприємствах і потребують упровадження на них спеціальних підрозділів або груп спеціалістів, які здійснюють переналаштовування системи відповідно до змін бізнес-процесів. Такі системи можуть працювати на різних платформах і з різними потужними системами керування базами даних.

За етапами розвитку інформаційних систем менеджменту їх можна розділити на:

1.Системи планування матеріальних ресурсів („MRP” — „Material Resource Planning”, ще абревіатуру „MRP” розшифровують як „Material Requirements Planning” — планування матеріальних потреб) з’явилися наближено на початку 70-х років XX ст. і використовувалися до кінця 70-х років XX ст.

Розвиток концепції MRP здійснювався в напрямі розширення функціональних можливостей підприємств для повнішого задоволення потреб клієнтів і зниження виробничих витрат. Це призвело до того, що наприкінці 70-х років концепцію MRP було доповнено положеннями про формування виробничих програм в масштабах усього підприємства і контроль її виконання на рівні підрозділів.

2.Системи планування виробничих ресурсів MRP-II (Manufacturing Resource Planning) використовувалися у період з кінця 70-х до кінця 80-х років ХХ ст. Основна її зводиться до того, що прогнозування, планування і контроль виробництва здійснюється для повного його циклу, починаючи від закупівлі сировини і закінчуючи відвантаженням товару споживачеві. Впровадження систем MRP-II забезпечувало зростання ефективності роботи підприємств.

3.Системи планування ресурсів підприємств („ERP” — Enterprise Resource Planning) займають переважні позиції з кінця 80-х років. Системи цього класу орієнтовані на роботу з фінансовою інформацією для розв’язування задач управління великими корпораціями з територіально рознесеними ресурсами. ERP реалізує всі необхідні операції для одержання ресурсів, виготовлення продукції, її транспортування і розрахунків за замовленнями клієнтів.

Суттєвою рисою систем ERP, отриманою ними у спадок від MRP-II, розв’язування задач планування виробництва на базі календарно-планових нормативів.

4.Розвинені системи планування („APS” — Advanced Planning Scheduling) з’явилися наближено в середині 90-х років ХХ ст.

Появі систем APS сприяли такі чинники, як швидке нарощування потужностей й обчислювальних систем і пошук нових, ефективніших методів управління в умовах конкуренції. Для цих систем характеризується застосування економіко-математичних методів для розв’язування задач планування з поступовим зниженням ролі календарно-планових нормативів.

5.Комп’ютерні інтегровані системи („СІМ” — Computer Integrated Manufacturing) впроваджуються з 90-х років ХХ ст. Цей напрям у розвитку комп’ютеризації підприємств передбачав інтеграцію систем MRP-II/ERP з іншими автоматизованими системами, наявними на підприємствах, як-от: системами автоматизованого проектування, управління технологічними процесами і системами, системами фінансової звітності тощо.

В останні роки відбувається інтенсивний розвиток системної інтеграції, яка означає об’єднання окремих функціональних компонентів (програмних та апаратних) в єдині системи, що мають нову завершену функціональність. Сьогодні системна інтеграція передбачає включення в інтегровані системи, крім традиційних компонентів, елементів систем захисту, аналітичних систем, систем комп’ютерної телефонії, систем електронного бізнесу.

6.Системи планування ресурсів („CSRP” — Customer Synchronized Resource Planning), які доповнюють функції систем ERP можливостями оперативного врахування вимог покупців під час управління виробництвом у реальному часі. Ідеологія CSRP надає методики і програмні продукти, що їх реалізують, для виробництва товарів, які модифікуються під конкретного покупця.

Системи CSRP для досягнення виробничої ефективності впроваджують технологію виготовлення на замовлення, прийняту в ERP. Але CSRP замінює планування від потреб виробництва на планування від замовлень покупців. В основу процесу керування покладено інформацію про покупців і послуги.

7.Системи інтеграції ланцюгів поставок („SCI” — Supply Chain Integration) об’єднують покупців і постачальників у межах єдиної структури обробки даних. Поява цих систем припадає на другу половину 90-х.

Планування виробничих ланцюжків належить до вищого рівня систем планування. Цей підхід до планування передбачає врахування необхідних чинників як всередині, так і за межами підприємств. При цьому можуть враховуватися такі зовнішні чинники, як потужності суміжників і постачальників, рівень попиту з боку покупців продукції, варіанти організації транспортування.

8.Системи управління взаємовідносинами з клієнтами („CRM” — Customer Relationship Management) — набір програмних додатків, що реалізують концепцію і стратегію бізнесу, ядром якої є клієнт-орієнтований підхід. Найчастіше модулі CRM інтегруються у корпоративні інформаційні середовища компаній у вигляді надбудов над ERP.

Суть концепції CRM полягає у тому, що прибуткові клієнти мають право на першочергове та ексклюзивне обслуговування. Компанії повинні підтримувати з клієнтами зворотний зв’язок, зважаючи на їх побажання. Ключовими аспектами концепції CRM є персоналізація взаємовідносин з кожним клієнтом, досягнення прихильного ставлення клієнтів до компанії та її продукції, погляд на процес продажу як на безупинний процес, до якого залучено кожного співробітника компанії.