55. Творчість джона мільтона

Джон Мілтон *9 грудня 1608, Лондон — †8 листопада 1674, Лондон) — англійський поет, прозаїк та політичний діяч., відомий насамперед епічною поемою «Втрачений рай» (англ. Paradise Lost).

Світлого настрою молодого Мільтона відповідає характер його перших поем:

«L'Allegro» («Веселий») і «Il Penseroso» («Замислений»), де Мільтон малює людини у двох протилежних настроях, радісному і споглядально-сумне, і показує, як забарвлюється для споглядальника природа зі зміною цих настроїв. Обидві короткі поеми пройняті безпосереднім почуттям і особливою граціозністю, що характеризує лірику Єлизаветинської пори і вже більше не зустрічається у самого Мільтона.

«Lycidas» («Люсідас»). «Lycidas» дає тонкі опису ідеалізованої сільського життя, але саме настрій глибше і виявляє криються в душі поета патріотичні пристрасті; фанатизм революціонера-пуританина дивним чином переплітається тут з меланхолійної поезією в дусі Петрарки.

«Comus» («Комус»). Це одна з найблискучіших драматичних пасторалей (masks), на які в той час ще не пройшла мода.

«Втрачений рай» з'явився у пресі в 1667, «Повернений рай» і «Самсон-борець» - у 1670. «Paradise Lost» - християнська епопея про обурення відпали від Бога ангелів і про падіння людини. На противагу героїчна епопея Гомера і середньовічним епопея, а також поемі Данте, «Втрачений Рай» не дає простору творчому вимислу поета. Пуританин Мільтон обрав біблійний сюжет і передавав його згідно словами Писання, крім того, його дійові особи належать здебільшого до області надлюдською і не допускають реалізму описів. Велике значення «Втраченого Раю» - у сихологічній картині боротьби неба іпекла. Кипучі політичні пристрасті Мільтона допомогли йому створитиграндіозний образ Сатани, якого жага свободи довеладо зла.«Повернутий Рай»передає історію спокуси Ісуса Христа духом зла і написанабільш холодно і штучно.Утретій поемі, написаній Мільтоном в дні старості - «Самсон-борець» поет ідобразив в образі біблійного героя розбиті надії своєї партії.

56 Німецька література 17ст основні художні напрями

Німецька література XVII ст .- трагічна і яскрава сторінка в історії світової культури. Жодна з європейських літератур тієї епохи не відобразила з такою силою лиха народу, відданого у владу феодальної реакції (лірика Гріфіуса, проза Гриммельсгаузена). За своїм економічним і соціально-політичного розвитку Німеччина XVII ст. була однією з найвідсталіших країн Європи. Реформація не призвела до створення єдиної держави. Центральна подія німецької історії XVII ст .- Тридцятирічна війна (1618-1648); Вона була розв'язана австрійськими й іспанськими Габсбургами, що мріють про світове панування,. Розруха і обезлюднення були безмежні

Майже всі вершинні досягнення німецької літератури XVII ст .- і в поезії, і в прозі - пов'язані з художньою системою бароко. У своєму розвитку німецька література XVII ст. проходить два етапи: на першому (роки війни) найбільший розвиток отримала поезія, на другому (друга половина століття) йде осмислення трагічного досвіду війни, своєрідне підбиття підсумків у великих жанрах, насамперед романі. Крім того, в цей період, з одного боку, посилюється тенденція преціозності, з іншого - все більш яскраво виступає «низове», демократичне бароко. У зверненні німецьких письменників XVII ст. до старших або більш багатим іноземним культурам не можна не відзначити певного позитивного елемента: вони знайомили свій народ з поетичним досвідом інших народів. Німецькі поети ставали вченими-філологами, іноді перекладачами, що збагачували художніми перекладами книжковий фонд країни. Їм не вистачало часом власних творчих сил, твори їх відрізнялися книжності, деяким вченим педантизмом, але діяльність їх була корисною для вітчизняної культури.  Прогрес помічається  в чистоті літературної мови. У цьому відношенні найбільше зробив М. Опіц своєї «Книгою про німецьку поетиці»(1624), , встановив відмінність стилів Важливими ліричними формами даної епохи є сонет, ода і епіграма. Лірикуможна умовно розділити на релігійну (найчастіше євангельського змісту) ісвітську. Серед релігійних поетів: Фрідріх Шпее (1591-1635), авторцерковних гімнів Пауль Герхардт (1607-1676), Йоганн Ріст (1607-1667),Ангелус Сілезіус (1624-1677) і містик Якоб Беме (1575-1624). Світські поети - це перш за все автор сонетів Андреас Гріфіус (1616-1664 Драма епохи бароко дуже різноманітна. Реформатором німецької драмибув Андреас Гріфіус, який розділяв погляди Опіца, але більше давав місцящирості почуття і народності.