31. Життя і творчість Сервантеса.

Мігель де Сервантес Сааведра (1547—1616) народився в невеликому місті Алькала-де Енарес в родині небагатого лікаря, за походженням дворянина. Замолоду Сервантес багато й успішно вчився й отримав хорошу гуманітарну освіту. У знаменитому Лепантському бою, коли іспано-італійськісиди розгромили турецький флот, Сервантес був тяжко поранений, внаслідок чого у нього назавжди залишилася паралізованою ліва рука. Незважаючи на це, він повернувся у свій військовий загін, деякий час воював в його складі в Тунісі,потім знову перебував в Італії. Був він надзвичайно допитливою людиною Живучи в Італії, жадібно приглядався до життя народу, глибше пізнавав ітаїійєьку культуру. В 1575 р. Сервантес покинув військову службу і незабаром відплив до Іспанії, але дістався туди не скоро. Галеру, на якій він знаходився, захопили корсари і всіх полонених продали в рабство в Алжір. Майже п'ять років довелося Сервантесу пробути в неволі, терпіти наругу і приниження. Однак Сервантес не мирився з обставинами: для нього це був час безперервної боротьби і великих небезпек. Він готував бунти, організував утечі невільників. Самому йому,незважаючи на численні спроби, втекти не вдалося. Тільки 1580 р. його викупили з неволі, і він врешті-решт повернувся на батьківщину. В Іспанії чекали його нові злидні, матеріальні нестатки. Батьки нічим допомогти не могли, довелося йому знову шукати служби і боротися з нуждою. Багато сил Сервантес віддавав літературній праці, але матеріально вона його не забезпечувала. Письменник робив спроби займатися торговельними справами, проте безуспішно. У 1587 р. він став агентом по закупівлі провіанту для королівського флоту. Йому доводилося багато їздити по країні, бувати в різних її місцевостях. Якось Сервантес довірив значну суму казенних грошей одному банкі-

ру, котрий їх привласнив. Виконати судову вимогу — виплатити гроші — Сервантес не зміг і тому був ув'язнений, спочатку 1597 р., а потім у 1602 р. Численні спроби знайти гідну службу були даремними. Незважаючи на всеєвропейську славу,

яку принесли йому художні твори, письменник і надалі жив у нестатках. Помер Сервантес і похований у монастирі. Окремої його могили немає. Прах його, мабуть, спочиває під кам'яними плитами, де поховані бідняки.

Сервантес жив серед народу. З власного досвіду знав він долю солдата іспанської армії і страждання раба, об'їздив свою країну, побував у багатьох її містах,бачив, як живуть селяни, ремісники, жебраки, волоцюги, вслухався в їхню мову.

Творчий шлях Сервантеса сповнений напружених пошуків. Письменник звертався до всіх існуючих тоді в іспанській літературі жанрів, написав ліричні поезії,драматичні твори, пасторальний роман (≪Галатея≫, 1585), лицарський роман(≪Персилес і Сихізмунда≫, 1607), реалістичні новели і безсмертний роман ≪Дон Кіхот≫.

Значним внеском в іспанську літературу була драматургія Сервантеса. Не все з неї збереглося. До нашого часу дійшли віршові драми ≪Алжірські звичаї≫ і ≪Зруйнування Нумансії≫, збірка п'єс ≪Вісім комедій і вісім інтермедій нових, які ніколи не виставлялися≫, опублікована 1615 р., та ще кілька п'єс, надрукованих без імені автора. Сам письменник у передмові до збірки вказував, що він створив ≪двадцять чи тридцять комедій≫.

Високо ціняться інтермедії Сервантеса — живі гумористичні сцени, сюжети яких взято з повсякденної дійсності.

У 1613 р. він опублікував збірку ≪Повчальні новели≫. В Іспанії періоду зрілого Відродження вже існували збірки оповідань, але Іце були, перекази чи переклади італійських або інших чужоземних творів. Новели Сервантеса цілком самобутні.

У передмові до збірки письменник підкреслював їхню оригінальність.Там же автор зазначив, що кожна людина зможе узнати з новел щось корисне про життя. В такому смислі новели І називають, я повчальними. Сюжети новел оригінальні, майже всі побудовані на матеріалі іспанської дійсності. Значна частина новел має гостросатиричний характер.В іншій групі новел зображені люди з ідеальними рисами характеру, позбавлені корисливості, сповнені гідності, здатні протистояти злу, виявляти сильні й благородні почуття. Провідна в таких .новелах —любовна тема. Відповідно до тематики в новелах визначаються і два стилістичні плани: з одного боку, стиль персонажів реального плану — просторічний, повсякденний, в який нерідко входить і жаргон; а з другого — мова ідеальних героїв — опоетизована, піднесена, дещо ускладнена.