15. Розвиток середньовічного театру. Зміст та жанри середньовічної драми.

Мистецтво середньовічного театру було представлене літургій­ною драмою —використанням театральних форм під час церковної служби, містеріями, сюжети яких були взяті з Біблії чи спеціально написані для постановки на площах середньовічних міст, мораліте — алегоричним дійством, що уособлювало вади і доброчесність людини, та фарсом — найдемократичнішим жанром середньовічного театру. Останній у гумористичній формі відтворював звичаї та побут сво­го часу.

Драматургія. Драматичне і театральне мистецтво досягло виняткового розквіту в античному світі, але драма і театр доби Середньовіччя виникли не на його основі. Християнська церква заперечувала культурну спадщину, пройняту антич-

ним язичництвом: театральні будівлі були зруйновані, рукописи знищені або сховані в монастирях, імена великих драматургів і акторів забуті.

Драма Середньовіччя народжувалася з інших джерел і в інших формах. У європейських народів продовжували побутувати старовинні поганські обряди, пісні,ігри, танці, пов'язані з процесами праці або явищами природи, яку прості люди й

обожнювали.У багатьох країнах традиційним було, наприклад, зображення боротьби між Літом і Зимою, яку звичайно представляли сільські парубки, одягнені у відповідні костюми. Все це містило в собі початки театрального дійства.

Носіями елементів театральних дій і вистав були мандрівні актори та поети — міми, гістріони, жонглери, які показували жартівливі,буфонні сценки побутового змісту. Церква неприхильне ставилася до них, забо-

роняла дивитися ці вистави. Проте їй самій судилося відіграти певну роль у розвитку середньовічної драми. З метою полегшення сприйняття релігійних догм мирянами церковники здавна вдавалися до музичних і видовищних ефектів.

В умовах бурхливого розвитку міст формується новий жанр драми — містерія яка досягла своєї вершини в XV ст.

Містерія була масовою самодіяльною виставою, в якій брали участь десятки, а інколи й сотні людей. відбувалася вона під час свят або в ярмаркові дні. Городяни і мешканці навколишніх сіл заздалегідь сповіщались про виставу. В день відкриття містерії у місті припинялася всяка діяльність, і святково прикрашеними вулицями проходила урочиста процесія. Бути учасником містерії вважалося почесним; самодіяльні актори ставились до своїх ролей із захопленням і відповідальністю, костюми вражали пишністю і яскравістю. Акторами були представники кліру, міської інтелігенції. Постановка містерії проходила по частинах і тривала від кількох днів до кількох тижнів.

Хоча зміст містерій грунтувався на біблійних сюжетах,помітна постійна боротьба між релігійним і мирським укладом. З часом світська, побутова, комічно-розважальна основа набула значної переваги над релігійно-моралізаторською.Усе частіше в містерії з'являлися комічні вставки побутового змісту — так згодом сформувався фарс. У XIII ст. виникає міракль , який набув особливої популярності у Франції. Від містерій міраклі відрізнялися тим, що сюжети грунтувалися не на біблійних текстах, а на легендах,— це давало більший простір для змін та додатків побутово-авантюрного змісту.

Жанр мораліте, котрий виник у XV ст. у Франції та Англії.Розрізняють алегоричні мораліте і так звані історії.

Середньовічний комічний театр досягнув своєї вершини у фарсі, який відокремився від містерії і набув надзвичайної популярності. Головною ознакою цього жанру є конкретність, критичне ставлення до життя, вільнодумство, дохідливість. Це зумовило стиль фарсу, якому властиві комічні перебільшення, гротеск, буфонада. Фарс має постійних персонажів, хоч і схематичних,типових для своєї епохи.Головним героєм фарсу є людина, здатна створити й поламати найхитріші плани, часто це простолюдин. Тематика фарсу

подібна до тематики фабліо — в ньому також висміювались хитрощі та лице-

мірство, подружні зради, лінощі, заздрість тощо.