87. Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ.

Складання проекту кошторису. Обласне управління ветеринарної медицини на підставі встановлених Державним департаментом ветеринарної медицини граничних обсягів видатків із загального фонду державного бюджету визначає і доводить до районного управління граничні обсяги видатків із загального фонду державного бюджету на наступний рік, термін подання проекту кошторису і дає інші показники та вказівки, яких потрібно додержуватись відповідно до законодавства і які необхідні для правильного визначення видатків у проекті кошторису.

Обов‘язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, придбання медикаментів, а також на господарське утримання установи. Під час визначення видатків у проекті кошторису повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи.

Кошторис бюджетної установи (далі – кошторис) є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Складання, розгляд, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ визначені Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 та відповідними інструкціями, затвердженими наказами Міністерства фінансів України від 28.01.2002 року №57, від 29.12.2002 року №1099..

У відповідності з зазначеними документами на прикладі управління державної ветеринарної медицини в Ічнянському районі процес складання, розгляду, затвердження та виконання кошторису доходів та видатків проходить у такій послідовності.

87. Основні вимоги щодо виконання кошторису бюджетних установ ветеринарної медицини.

Обов‘язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, придбання медикаментів, а також на господарське утримання установи. Під час визначення видатків у проекті кошторису повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи.

Кошторис бюджетної установи (далі – кошторис) є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

87. Організація ветеринарної освіти.

Тварини з людиною живуть з незапам'ятних часів і тому ветерина­рія у вигляді народної практики в лікуванні тварин сягають в далеке ми­нуле. Ще до н.е. грецькі вчені Аристотель, Вегецій описували заразні хвороби (сап), але багато віків ніякої системи ветеринарної освіти не існувало, допомогу хворим тваринам надавали самі власники тварин, пастухи, ковалі.

Перші представники ветеринарної спеціальності на Русі - "конячі лікарі", "кровопуски", "коновали", які займались лікуванням хворих тва­рин з'явились у XV столітті. Це були люди самоучки, в більшості випад­ків навички лікування вони набували спадково, від батьків. Ніяких на­вчальних закладів для підготовки ветеринарних спеціалістів не існувало.

Перші школи для підготовки ветеринарних спеціалістів на території колишньої Російської імперії були відкриті в 1733 р. на базі Хорошевського кінного заводу і при головній конюшенній канцелярії. Ці школи давали дуже прості знання, в основному з хвороб коней та техніку ку­вання. Ветеринарна школа такого ж профілю в Європі була відкрита в Ліоні (Франція) тільки в 1762 р.

Вперше спеціальна кафедра "Скотолікування" була відкрита в 1805 р. на медичному факультеті Московського університету. Ініціато­ром відкриття цієї кафедри був випускник Києво-Могилянської академії І.С. Андрієвський - один з основоположників ветеринарної освіти в Росії. Іван Самійлович Андрієвський (1759-1809) перший систематично читав лекції з основ ветеринарії та гігієни сільськогосподарських тварин студен­там Московського університету. В 1793 р. видав "Новий повний методи­чний посібник по лікуванню кінських, скотських і інших домашніх тварин" в трьох томах (6 книг, 1200 стор.). Він ввів на початку XIX ст. замість старих термінів "коновальна наука", "коновальне мистецтво", "коновал" нові - "вет. медицина", "вет. наука", "вет. лікар".