84.Ветеринарна справа срср 1917 - 1930 pp.

У 1918 р. інститут було евакуйовано в Саратов, де він залишився, а в Тарту інститут був відновлений як ветеринарний факуль­тет Естонської с.-г. академії. І на кінець в 1873 р. у Казані був відкритий ветеринарний інститут.

З часу заснування цих 4 інститутів і по 1917 рік вони підготували бі­ля 8 тисяч вет. лікарів. У їхніх стінах виросли видатні вчені, сформува­лись наукові школи, які відіграли велику роль у становленні ветеринар­ної освіти в Росії, а потім і в СРСР.

Підготовку ветеринарних фельдшерів у Росії готували на вет. відді­леннях медико-хірургічних академій (Москва, Санкт-Петербург) вет. школи в інститутах (Казань, Харків, Варшава, Юрїв), а також у самостій­них вет. школах (Архангельськ, Омськ, Тобольськ, Томськ).

Перша світова, а за нею громадянська війна зруйнували налаго­джену систему освіти, і тому з настанням мирних днів були прийняті енергійні заходи по відновленню роботи ветеринарних інститутів і від­криттю нових. Після 1920 р. були засновані нові інститути в Москві, Пет­рограді, Омську, Саратові, Києві, Вітебську і поступово почала склада­тися система ветеринарної освіти в СРСР, яка включала підготовку лі­карів у вищих навчальних закладах, вет. фельдшерів у середніх і молод­ших спеціалістів в системі вет. шкіл і ПТУ, а також сформована система підвищення кваліфікації ветеринарних спеціалістів.

У наступні роки були відкриті інститути та факультети в Єревані (1928), Алма-Аті (1929).

85.Ветеринарна справа 3 1930 - 1991 pp.

В 1930-1931 рр. засновані Чкаловський, Троїць­кий, Азейбарджанський, Кіровський, в 1932 р. у Грузії і Дагестані. Уже в1935 р. функціонувало 25 вузів, а в 1952-1937 р. інститутів і факультетів, з 1918 по 1977 було підготовлено ЗО тис. вет. лікарів.

86.Ветеринарна справа в Україні (історія)

Протягом тривалого часу уряд неодноразово розглядав питання ве­теринарної медицини та приймав рішення з подальшого вдосконалення ветеринарної справи в державі і покращення ветеринарного обслугову­вання тваринництва.

Важливу роль відіграли постанови уряду "Про покращання ветери­нарної справи та посиленню державного ветеринарного контролю в державі" (1963), "Про заходи щодо покращання ветеринарного обслуго­вування тваринництва" (1978), "Про подальше покращання організації та підвищення ефективності ветеринарного обслуговування" (1985).

Не легкі часи пережила ветеринарна медицини України після роз­паду Радянського Союзу. Особливо незадовільний стан склався з за­безпеченням засобами захисту тварин, зокрема біопрепаратами.

За останні роки багато зроблено з покращання матеріально-технічної бази науково-дослідних та практичних установ ветеринарної медицини, забезпечення їх сучасними приладами і обладнанням, по­ліпшення умов праці спеціалістів.

Вперше на терені незалежних держав СНД в Україні був розробле­ний і введений в дію у 1992 р. Закон України "Про ветеринарну медици­ну", а 5 грудня 1996 р. та 15 листопада 2001 р. згідно постанов Верхов­ної Ради України прийняті зміни до цього Закону.

В розвиток Закону України "Про ветеринарну медицину" видано 19 постанов Кабінету Міністрів України.

Вагомий внесок у становлення ветеринарної медицини в Україні, покращання організації ветеринарної справи, наробку законодавчих ак­тів з питань ветеринарної медицини внесли керівники служби держави М.І. Горбань, Є.І. Дубровін, С.Р. Дідовець, П.П. Достоєвський та вносить сьогодні Голова Державного департаменту ветеринарної медицини Мі-нагрополітики України, Головний Державний інспектор ветеринарної ме­дицини України П.І. Вербицький.

Нині у нашій державі є понад 5,5 тис. установ державної ветеринар­ної медицини. В усіх галузях народного господарства працює понад 50 тис. спеціалістів ветеринарної медицини. Щороку 12 факультетів вете­ринарної медицини вищих навчальних закладів випускають 1600 лікарів.