- •1. Світогляд, сутність, структура, типи
- •2. Виникнення філософії: причини та передумови
- •3.Розкрийте структуру філософії як системи знань
- •4. Охарактеризуйте форми і способи буття філософії
- •5. Обгрунтуйте сутність міфологічного і релігійного світогляду та їх відмінність від філософського світогляду
- •6. Розкрийте основні аспекти співвідношення філософії і світогляду.
- •7. Проаналізуйте сутність філософської культури
- •8. Роль особистості в філососфії
- •9.Обгрунтуйте особливості філософії як типу духовності
- •10. Проаналізуйте співвідношення філософії і релігії
- •11.Співвідношення філософії і мистецтва, філософії і моралі
- •12. Філософія і наука
- •13. Місце філософії в сучасній культурі
- •14. Розкрийте сутність філософської проблематики
- •15. Існує точка зору, що філософія це мудрість і знання. Обґрунтуйте її зміст та своє ставлення до неї
- •16. Антична філософія: основні риси, проблематика та представники
- •17. Порівняти східну і західну парадигми філософствування
- •18.Порівняйте філософію Платона і Аристотеля й обґрунтуйте їх висновки
- •19. Основні риси і особливості Середньовічної філософії
- •20. Основні риси і проблематика філософії відродження.
- •21.Проблема пізнання і субстанції у філософії
- •22. Що означають поняття « теїзм» ,«деїзм», пантеїзм і як вони співвідносяться між собою?
- •23. Проблеми методу пізнання у філософських поглядах Бекона і Декарта.
- •25. Основні ідеї філософії Канта
- •26.Охарактеризуйте філософську систему і метод Гегеля
- •27.Зміст і сутність антропологічного матеріалізму л.Фейєрбаха (ф)
- •28.Охарактеризуйте основну проблематику та вихідні принципи філософії марксисзму
- •29.Охарактеризуйте характерні риси та основні напрямки філософії хх ст.
- •30.Сцієнтизм та антисцієнтизм у філософії хх ст
- •31.Філософське значення психоаналізу
- •32. Проблема людини у філософії 20 ст. Філософська антропологія, екзистенціалізм, персоналізм.
- •33. Етапи розвитку філ думки в Україні.
- •34. Філософські погляди г.Сковороди
- •35. Філософські ідеї Києво-Могилянської академії.
- •36 Світова та укр. Філософія :характер взаємозв’язку.
- •37. Проблема буття та її місце в філософії.
- •38.Філософське осмислення світу: вихідні категорії.
- •39. Філософське розуміння простору і часу.
- •40. Який зміст поняття «розвиток»? з якими поняттями та як воно співвідноситься? Ідея розвитку та її філософське тлумачення
- •41.Ідея розвитку та її філософське тлумачення
- •42. Діалектика як вчення про розвиток.
- •43. Розкрийте зміст синергетики як концепції розвитку.
- •45. Свідомість та її суттєві властивості.
- •46.Свідомість як філософська проблема
- •47. Свідомість як цілісна система.
- •48.Проблема несвідомого. Яка роль несвідомого в людському бутті.
- •49.Самосвідомість: її природа і специфіка
- •50.Пізнання та його філософське тлумачення. Види пізнання
- •51.Пізнання як процес.Основні закономірності процесу пізнання
- •52.Особливості чуттєвого та раціонального пізнання
- •53.Пізнання і теорія істини
- •54.Наука як соціально-культурний феномен
- •55.Форми та методи наукового пізнання
- •56. Наука та основні закономірності її розвитку
- •57.Розкрийте суть понять «парадигма», «наукова революція»
- •58. Охарактеризуйте зміст і особливості основних типів раціональності
- •59.Особливості методологічного мислення сучасної науки
- •60.Діалектика і логіка: їх зміст і співвідношення
- •61. Форми логічно-дискурсивного пізнання: поняття судження иа їх класифікація
- •62. Загальна х-ка законів логіки та особливості їх викор. В мисленні.
- •63. Умовиводи: їх види та роль в процесі мислення і пізнання.
- •65. Сутність людини в історико-філософському контексті. Есенцій ний та екзистенцій ний підходи
- •66. Проблемність людського буття: філософське осмислення.
- •67. Бутя людини як буття мложливого.
- •68.Проблема достотності людського буття.Відчуження: способи його осмислення і подолання.
- •69.Проблема сенсу життя і способи його філософського осмислення.
- •70.Проблема смерті та безсмертя в духовному досвіді людства.
- •71. Природа - людина – суспільство: філософські аспекти взаємодії.
- •72.Філософське розуміння суспільства.
- •73.Суспільство як цілісна система.
- •74. Індивідуальне та соціальне в людському бутті: їх взаємозв’язок.
- •75. Історичність буття суспільства.
- •76. Проблема сенсу історії.
- •77. Проаналізуйте концепції періодизації та спрямованості історії.
- •78. Проаналізуйте світоглядні засади сучасної екологічної ситуації.
- •79. Техніка як соціокультурний феномен.
- •80.Глобальні проблеми сучасності і майбутнє людства. Феномен глобалізації
- •82.Базові життєві цінності, їх смисл і співвідношення
- •97. Новітні релігійні течії та їх різновиди.
- •81.Природа цінностей і ціннісних орієнтацій
- •83. Проблема свободи: філософський аналіз
- •84. Філософське тлумачення техніки
- •85. Поняття ноосфери та його сучасне тлумачення
- •86.Виникнення релігії.Елементи первісних вірувань
- •87.Релігія: сутність, структура та функції
- •88.Основні філософські концепції релігії
- •89.Національні релігії та їх особливості
- •90.Християнство як світова релігія
- •91.Буддизм як світова релігія
- •92. Основні віросповідні ідеї ісламу та його течії.
- •93. Розкрийте сутність філософських підходів до проблеми буття Бога.
- •94. Католицизм та православ’я як різновиди християнства.
- •96. Розкрийте взаємозв’язок моральних і релігійних цінностей.
74. Індивідуальне та соціальне в людському бутті: їх взаємозв’язок.
Індивідуальне та соціальне - це ті полюси, між якими виникає смислове поле проблем буття людини в суспільстві. Сам термін "індивід" буквально означає "неподільний", а "соціальне" можна перекласти як "сумісне". Поняття "індивідуальне" виражає окремішність людей, притаманність кожному з них певної міри буттєвої остаточності, що забезпечує йому безумовну присутність у світі. Поняття ж "соціальне", навпаки, виражає таку якість людського буття, що виникає на фунті співбуття людей, завдяки взаємній присутності їх у світі. В осмисленні проблем соціального буття людини впродовж тривалого часу діяли дві головні тенденції. Перша полягала в тому, що індивідуальне розглядалося як неістотний момент суспільного життя, цілком зумовлений суто соціальним началом. Індивідуальне витлумачувалось як похідне від соціального, а це останнє зводилося до окремих його виявів - до класового, національного, групового тощо. Друга тенденція визначала хід думки в протилежному напрямку: соціальне розглядалося як витвір індивідуального, а індивідуальне зводилося до природного як до свого безумовного базису. Й тоді індивіди ставали немовби трансляторами дії природних чинників у суспільне життя. Обидві зазначені лінії міркувань мають деякий "центр симетрії". Це - індивід. Більшість мислителів доби Просвітництва брали за вихідну точку своїх міркувань саме окремого індивіда, розглядаючи його як неподільну частку суспільного цілого. Але ж і Маркс теж виходив із реальних індивідів як дійсної передумови своїх міркувань, а дійшов ствердження пріоритету соціально-класового начала. Отже, багато що важить сама логіка міркування. Можна легко засвідчити ідентичність людини. Крім відбитків пальців, є ще десятки інших виявів нашої тілесної організації: форма вуха, будова волосся, імунна система, голос і запах. Але все це природні ознаки, й вони засвідчують індивідну, а не суто людську неповторність. У реальному житті соціальне та природно-неповторне взаємодіють у людині з перших днів її життя, а можливо, ще трохи раніше. Пожумки їх було розділено, щоб легше бачити, яким непростим є сам феномен індивідуального в людському бутті й яким непростим є саме відношення індивідуального та соціального. Це допомогло зрозуміти, що індивідуальність не дана людині від природи, а задана їй самим способом її буття як людини - соціальним. Саме соціалізація, здійснювана через наслідування, навіювання, через дію всієї системи виховання й освіти, - саме соціалізація уможливлює індивідуалізацію.
75. Історичність буття суспільства.
Людське буття в усій своїй повноті означає не тільки співбуття різноманітних форм індивідуального й соціального буття, а й співбуття різних їх виявів у часі. В своєму реальному життєвому процесі, який здійснюється в теперішньому часі, людина спирається на матеріальні й духовні здобутки попередніх генерацій і певним чином визначає його наперед, тобто через вибір, рішення, цілепокладання прилучається до майбутнього. Та й самі люди як приналежні до певної генерації уособлюють собою різні модуси часу: старші за віком - минуле, середнього віку - сьогочасне, молодь і діти - майбутнє. Таким чином, здійснення людського буття як співбуття означає структурування його не тільки в деякому смисловому просторі, але й у часі. Саме це - структурування буття у часі, набуття ним конкретної, упорядкованої багатоманітності у часі - й становить таку суттєву його ознаку, як історичність. З першого погляду, історичність людського буття не викликає жодних сумнівів і не потребує якихось серйозних зусиль для її розуміння. Адже кожна людина, кожна соціальна інституція, кожне культурне утворення має "позад себе" свою Історію - те, що передувало їх виникненню й зумовило його. Понад те, всі вони несуть у собі свою власну історію - те, що набуто ними впродовж їхнього власного життя й що насамперед закріплюється й здійснюється у вигляді досвіду. Виходить, історія й позад мене, й у мені самому; історія - це мій життєвий грунт і моя внутрішня структура, яка забезпечує мені сталість у процесі життєвих змін. Поле дії історії сягає й нашого майбутнього. Адже щоб зробити крок у майбутнє, потрібно відштовхнутися від теперішнього, а для цього воно має набути смислової щільності, певною мірою відійти в історію, прилучитися до історії. Бо впевненості щодо майбутнього нам надають набутий досвід і результативні дії в реальній ситуації "ось тепер". Така історія, що заповнює собою минуле, а разом з тим вплетена в теперішнє й сягає майбутнього, в смисловому відношенні є чимось більшим, ніж те, що звичайно називають історією. Власне, це й є історичність. Історичність людського буття вкорінена в сутнісній пов'язаності буття з часом, безпосереднім виявом якої є подія, що вона й становить "клітинку" історичность. За висловом Хайдеггера, в події буття збувається. Сама ж подія відбувається. Дослухаємося до самого слова: "від-був-а-ється". Ми вже знаємо, що мова - то особливий шар буття, й через те в ній саме буття промовляє до нас. А у слові, яке позначає здійснення буття через подію, корінь слова вказує на минуле, а суфікс - на теперішнє. Отже, в кожній події поєднуються історичне й те, що слідом за Хайдеггером почали називати" повсякденним.