- •1. Світогляд, сутність, структура, типи
- •2. Виникнення філософії: причини та передумови
- •3.Розкрийте структуру філософії як системи знань
- •4. Охарактеризуйте форми і способи буття філософії
- •5. Обгрунтуйте сутність міфологічного і релігійного світогляду та їх відмінність від філософського світогляду
- •6. Розкрийте основні аспекти співвідношення філософії і світогляду.
- •7. Проаналізуйте сутність філософської культури
- •8. Роль особистості в філососфії
- •9.Обгрунтуйте особливості філософії як типу духовності
- •10. Проаналізуйте співвідношення філософії і релігії
- •11.Співвідношення філософії і мистецтва, філософії і моралі
- •12. Філософія і наука
- •13. Місце філософії в сучасній культурі
- •14. Розкрийте сутність філософської проблематики
- •15. Існує точка зору, що філософія це мудрість і знання. Обґрунтуйте її зміст та своє ставлення до неї
- •16. Антична філософія: основні риси, проблематика та представники
- •17. Порівняти східну і західну парадигми філософствування
- •18.Порівняйте філософію Платона і Аристотеля й обґрунтуйте їх висновки
- •19. Основні риси і особливості Середньовічної філософії
- •20. Основні риси і проблематика філософії відродження.
- •21.Проблема пізнання і субстанції у філософії
- •22. Що означають поняття « теїзм» ,«деїзм», пантеїзм і як вони співвідносяться між собою?
- •23. Проблеми методу пізнання у філософських поглядах Бекона і Декарта.
- •25. Основні ідеї філософії Канта
- •26.Охарактеризуйте філософську систему і метод Гегеля
- •27.Зміст і сутність антропологічного матеріалізму л.Фейєрбаха (ф)
- •28.Охарактеризуйте основну проблематику та вихідні принципи філософії марксисзму
- •29.Охарактеризуйте характерні риси та основні напрямки філософії хх ст.
- •30.Сцієнтизм та антисцієнтизм у філософії хх ст
- •31.Філософське значення психоаналізу
- •32. Проблема людини у філософії 20 ст. Філософська антропологія, екзистенціалізм, персоналізм.
- •33. Етапи розвитку філ думки в Україні.
- •34. Філософські погляди г.Сковороди
- •35. Філософські ідеї Києво-Могилянської академії.
- •36 Світова та укр. Філософія :характер взаємозв’язку.
- •37. Проблема буття та її місце в філософії.
- •38.Філософське осмислення світу: вихідні категорії.
- •39. Філософське розуміння простору і часу.
- •40. Який зміст поняття «розвиток»? з якими поняттями та як воно співвідноситься? Ідея розвитку та її філософське тлумачення
- •41.Ідея розвитку та її філософське тлумачення
- •42. Діалектика як вчення про розвиток.
- •43. Розкрийте зміст синергетики як концепції розвитку.
- •45. Свідомість та її суттєві властивості.
- •46.Свідомість як філософська проблема
- •47. Свідомість як цілісна система.
- •48.Проблема несвідомого. Яка роль несвідомого в людському бутті.
- •49.Самосвідомість: її природа і специфіка
- •50.Пізнання та його філософське тлумачення. Види пізнання
- •51.Пізнання як процес.Основні закономірності процесу пізнання
- •52.Особливості чуттєвого та раціонального пізнання
- •53.Пізнання і теорія істини
- •54.Наука як соціально-культурний феномен
- •55.Форми та методи наукового пізнання
- •56. Наука та основні закономірності її розвитку
- •57.Розкрийте суть понять «парадигма», «наукова революція»
- •58. Охарактеризуйте зміст і особливості основних типів раціональності
- •59.Особливості методологічного мислення сучасної науки
- •60.Діалектика і логіка: їх зміст і співвідношення
- •61. Форми логічно-дискурсивного пізнання: поняття судження иа їх класифікація
- •62. Загальна х-ка законів логіки та особливості їх викор. В мисленні.
- •63. Умовиводи: їх види та роль в процесі мислення і пізнання.
- •65. Сутність людини в історико-філософському контексті. Есенцій ний та екзистенцій ний підходи
- •66. Проблемність людського буття: філософське осмислення.
- •67. Бутя людини як буття мложливого.
- •68.Проблема достотності людського буття.Відчуження: способи його осмислення і подолання.
- •69.Проблема сенсу життя і способи його філософського осмислення.
- •70.Проблема смерті та безсмертя в духовному досвіді людства.
- •71. Природа - людина – суспільство: філософські аспекти взаємодії.
- •72.Філософське розуміння суспільства.
- •73.Суспільство як цілісна система.
- •74. Індивідуальне та соціальне в людському бутті: їх взаємозв’язок.
- •75. Історичність буття суспільства.
- •76. Проблема сенсу історії.
- •77. Проаналізуйте концепції періодизації та спрямованості історії.
- •78. Проаналізуйте світоглядні засади сучасної екологічної ситуації.
- •79. Техніка як соціокультурний феномен.
- •80.Глобальні проблеми сучасності і майбутнє людства. Феномен глобалізації
- •82.Базові життєві цінності, їх смисл і співвідношення
- •97. Новітні релігійні течії та їх різновиди.
- •81.Природа цінностей і ціннісних орієнтацій
- •83. Проблема свободи: філософський аналіз
- •84. Філософське тлумачення техніки
- •85. Поняття ноосфери та його сучасне тлумачення
- •86.Виникнення релігії.Елементи первісних вірувань
- •87.Релігія: сутність, структура та функції
- •88.Основні філософські концепції релігії
- •89.Національні релігії та їх особливості
- •90.Християнство як світова релігія
- •91.Буддизм як світова релігія
- •92. Основні віросповідні ідеї ісламу та його течії.
- •93. Розкрийте сутність філософських підходів до проблеми буття Бога.
- •94. Католицизм та православ’я як різновиди християнства.
- •96. Розкрийте взаємозв’язок моральних і релігійних цінностей.
38.Філософське осмислення світу: вихідні категорії.
Світ — це цілісна система, яка розвивається в діалектичній єдності природи і суспільства. Така єдність суперечлива, про що свідчить історія їхньої взаємодії.Людина в процесі активної цілеспрямованої діяльності перетворює природу на світ свого буття, який, з одного боку, забезпечує її існування і життєдіяльність, а з іншого — руйнує природу і створює загрозу власному існуванню. Якщо зникне людина, зникне і світ як світ буття людини, але це не означає, що зникне природа і зміни, які відбулися у ній за допомогою людини. Природа втратить свою якісну визначеність як світ людського буття.
Категорія "світ" разом з іншими категоріями філософії утворює смислове ядро світогляду в усіх його історичних типах. Світ у філософсько-світоглядному розумінні визначає межі абсолютності явищ від універсуму, що мислиться як проекція усіх можливих світів на якісно безконечну реальність, до внутрішнього світу людини. Проте світ не може бути ототожненим із тим або іншим явищем, оскільки разом із внутрішньою визначеністю буття йому притаманні невизначеність, відносність, зовнішня обумовленість.
Типологія світу, в якій людина .— це мікрокосм, а Всесвіт — макрокосм, бере початок з міфологічного ототожнення природного та людського буття. Пізніше в цю типологію було включено сакральний світ символічного буття, що відповідав уявленням про місце надприродних сил у структурі універсуму, так званого ставлення Бога до світу. З появою людини на вищому етапі розвитку матерії структура буття зазнає докорінних змін. Наявність людського світу позначається передусім на типології світу, який поділяється на: матеріальний, духовний, об'єктивно-реальний, суб'єктивно-ідеальний. Окремі світи поділяються на Космос, Землю, живу і неживу природу з безліччю субсвітів, які доповню'ються соціогенними світами з матеріально-культурною типологією (олюднена природа, техніка тощо). Духовно-практичне освоєння світу формує типологію відповідно до його форм: життєвий світ повсякденного буття, світ культури, світ символів та інше. Адекватне розкриття проблеми існування світу стає можливим завдяки активізації таких форм світовідношення, в яких людина, виходячи за межі наявного буття, творить світ свого буття.
39. Філософське розуміння простору і часу.
Рух є невід'ємна, атрибутивна характеристика матерії, її всезагальна і необхідна властивість. Матерія не існує інакше, ніж в русі, тому рух є спосіб існування матерії.'Рух — це зміна загалом.Оскільки матерія є абсолютною, рух як атрибут матерії також є абсолютним. Разом з тим" матерія завжди існує у конкретних формах," внаслідок "чого рух проявляється -через конкретні форми (види) матерії. Рух взагалі — це абстракція, яка в дійсності реально неснує; реальне існування мають конкретні форми руху.
Рух є способом існівання, матерії, а простір і час виступають формами її існування. Простір і час постають загальними принципами організації будь-якого об'єкта дійності. Доповнюючи один одного, простір і час функціонують як універсальні форми організації всього розмаїття нескінченого світу.
Простір — це об'єктивна форма існування матерії, яка характеризує місцезнаходження і співіснування об'єкта з іншими об'єктами.
Разом з тим, в дійності кожне матеріальне утворення є процесом, в ньому відбуваються певні зміни; окрім того, одне явище приходить на зміну іншому. Для характеристики саме цього аспекту матерії у філософії вироблено поняття часу. Час — це об'єктивна форма існування матерії, яка характеризує послідовність розгортання матеріальних систем, тривалість їх буття, швидкість та інтенсивність процесів. Час, отже, відображає процесуальність буття.Простір і час мають як споріднені, так і відмінні ознаки. Спільними властивостями простору і часу є об'єктивність, всезагальність і нескінченність. Разом з тим простір і час розрізняються за своїми властивостями. Час виявляє себе як тривалість, послідовність існування та зміни стану об'єктів; він є одномірним, асиметричним (тобто спрямований від минулого до майбутнього), незворотнім. Простір характеризується протяжністю, тримірністю та симетричністю. \
Простір і час, як форми існування матерії, взаємопов'язані між собою. В епоху Нового часу простір і час розглядалися як абсолютно' самостійні і не пов'язані між собою та із матерією феномени. За такими уявленнями простір — це пустота, вмістилище тіл; час — це рівномірна тривалість. XX ст. внесло принципові зміни в уялення про суть простору і часу та їх взаємозв'язок між собою та матерією. Теорія відносності обгрунтувала, що властивості простору і часу залежать від швидкості руху матеріальних систем, від субстанційно-структурних ' особливостей об'єктів. Виявилося, що загальні властивості простору і часу набувають специфічного виразу в залежності від природи систем:чим складнішим є той чи інший об'єкт, тим складніших властивостей є і форми його існування. Особливо принципових відмінностей набувають соціальні види простору і часу.