76. Спільна сумісна власність: поняття, підстави виникнення. Режим спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 368. Право спільної сумісної власності

1. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

2. Суб’єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

3. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

4. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

На відміну від права часткової власності, в якій мають місце визначені частки, в сумісній власності такі частки не визначені, а фіксуються лише при припиненні існування спільної власності — поділі майна та ін. З цього випливає, що так чи інакше ці частки будуть встановлені, питання тільки в тому, в який час і в якому розмірі. Законодавець встановлює випадки виникнення спільної сумісної власності, обумовлюючи при цьому, що в інших випадках формуєть ся спільна часткова власність. Тому джерела формування та способи виникнення часткової власності є більш широкими, ніж сумісної. Так, спільна сумісна власність виникає у:

1) подружжя на майно, нажите під час шлюбу

2) членів сім'ї на майно, набуте в результаті спільної праці

3) осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство (ст. 18 Закону «Про власність», ст. 16 Закону «Про селянське (фермерське) господарство»).

Режим спільної сумісної власності подружжя

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, то воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Будь-яке майно, придбане одним з подружжя під час шлюбу у подарунок чи у спадщину, є власністю того, на ім'я якого була укладена угода. Тобто, якщо Ви після укладення шлюбу отримали у подарунок (або у спадщину) скажімо, автомобіль, то він не входить до складу майна, що підлягає поділу між подружжям, і законних підстав для його поділу по 1\2 частині кожному, у Вас уже не буде.

Не зайвим буде знати й те, що при вирішенні спору про поділ майна суддя може відступити (на законних підставах!) від засади рівності часток подружжя за обставин, які мають істотне значення. Зокрема, якщо один з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, його частка в майні може бути зменшена. За рішенням суду частка майна дружини чи чоловіка може бути збільшена, з огляду на те, з ким проживають діти.

Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина/чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її/його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

77. Цивільно-правові способи захисту права власності: поняття, види.

78. Віндикація майна. Особливості витребування майна у незаконного добросовісного набувача. Розрахунки при витребуванні майна з незаконного володіння.

79. Негаторний позов. Позов про визнання права власності.

80. Поняття спадкування. Відкриття спадщини: підстави, місце, час.

81. Спадкування за законом. Черги спадкування.

82. Спадкування за заповітом. Легат, покладання, спадковий сервітут.

83. Прийняття спадщини та відмова від спадщини. Оформлення спадкових прав.

84. Спадковий договір.

85. Особисті немайнові права: поняття, види. Особисте немайнове правовідношення.

86. Право на повагу честі, гідності, право на недоторканність ділової репутації особи. Захист цих прав.

87. Поняття і ознаки зобов'язання. Зобов'язальне правовідношення.

88. Суб'єкти зобов'язання. Заміна осіб в зобов'язанні (уступка вимоги і переведення боргу).

89. Належне виконання зобов'язання: поняття та зміст.

90. Принцип реального виконання зобов'язання і принцип неприпустимості односторонньої відмови від договору.

91. Припинення зобов'язання: підстави і наслідки.

92. Неустойка як вид забезпечення виконання зобов'язання: поняття і співвідношення із збитками.

93. Порука й гарантія як види забезпечення виконання зобов'язання: поняття та відмінності.

94. Завдаток як вид забезпечення виконання зобов'язання. Відмінність від авансу.

95. Утримання як вид забезпечення виконання зобов'язання.

96. Застава як вид забезпечення виконання зобов'язання. Види застави, їх характеристика.

97. Поняття і зміст цивільно-правового договору.

98. Укладання цивільно-правового договору, стадії укладання.

99. Зміна і розірвання цивільно-правового договору: підстави і наслідки.