
- •2. Професійна сфера, як інтеграція офіційно – ділового, наукового та розмовного стилів. Текст як форма реалізації мовно-професійної діяльності.
- •3. Культура мовлення в житті професійного комунікатора. Комунікативні ознаки культури мови.
- •4. Спілкування як інструмент професійної діяльності. Жанри професійно-ділового стилю.
- •5. Усне і писемне мовлення фахівця. Культура усного фахового спілкування. Підготовка до публічного виступу (план, тези, конспект).
- •6. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Види публічного мовлення.
- •7. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Культура сприймання публічного виступу.
- •8. Форми колективного обговорення професійних проблем. Мистецтво перемовин. Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада.
- •9. Жанри публічних виступів. Промови. Виголошення промови. Особливості публічного тексту і професійного наукового викладу думки.
- •9. Жанри публічних виступів. Доповідь. Виголошення доповіді. Піготовка до виголошення доповіді.
- •11. Жанри публічних виступів. Дискусія. Наукова дискусія. Повідомлення про захід. Етапи підготовки і проведення.
- •12. Лекція. Види лекцій. Структура наукової лекції. Читання лекції.
- •13. Види усного ділового спілкування. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види бесід. Ділова бесіда.
- •14. Співбесіда з роботодавцем. Інформаційні документи.
- •15. Мовні засоби переконування. Засідання. Перемовини.
- •16. Інформаційні документи. Службовий лист. Класифікація листів. Реквізити листа, їх оформлення.
- •17. Службовий лист. Лист-запит. Рекомендаційний лист. Вимоги до тексту листа.
- •18. Інформаційні документи. Наказ. Види наказів. Реквізити наказу. Особливості оформлення.
- •19. Жанри офіційно-ділового стилю. Обліково-фінансові документи. Акт. Особливості оформлення.
- •20. Документи колегіальних органів. Протокол. Види протоколів. Реквізити. Особливості оформлення протоколів.
- •21. Документи колегіальних органів. Витяг з протоколу.
- •22. Інформаційні документи. Види Оголошень. Особливості оформлення.
- •23. Запрошення. Особливості оформлення.
- •24. Документи з господарсько-договірної діяльності. Договір. Види договорів. Реквізити договору. Особливості оформлення та використання договорів.
- •25. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Науково-технічний текст як засіб комутації.
- •26. Довідково-інформаційні документи у сфері науки і техніки. Анотація. Відношення між частинами інформації. Мовні засоби.
- •27. Довідково-інформаційні документи у сфері науки і техніки. Реферат як жанр академічного письма. Види рефератів. Мовні засоби.
- •28. Жанри наукового стиля української мови. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті. Зміст, структура статті. Вимоги до оформлення.
- •29. Жанри наукового стиля української мови. Стаття як самостійний науковий твір. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської роботи.
- •30. Рецензії, відгук як критичне осмислення наукової праці. Рецензія на наукову працю.
- •32 Редагування наукового тексту. Пряма і непряма мова у діловому і науковому текстах. Цитування.
- •33 Плани та звіти у сфері науки і техніки. Призанчення, структура, оформлення планів і звітів
- •34 Документи з кадрових питань
- •36. Науковий етикет. Електронні документи. Особливості створення та використання.
- •37. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань. Оформлювання посилань на джерела інформації в наукових працях. Бібліографічний опис. Бібліографічний список.
- •38. Правопис власних назв. Велика літера у власних назвах і абревіатурах.
- •39. Відмінки іменників
- •40. Граматична категорія роду іменників
- •41.Українська термінологія у професійному спілкуванні
- •42. Правопис прикметникових форм утворених від географічних назв.
- •43. Просте ускладнене речення
- •44. Вставні та вставлені конструкції
- •45. Велика та мала літери в рубриках
- •46. Складні випадки узгодження підмета з присудком у складному реченні
- •47. Однорідні члени речення. Узагальнювальні слова.
- •48. Розділові знаки в складних синтаксичних конструкціях
- •49. Речення з відокремленими членами
- •50. Стійкі словосполучення у реченнях наукового стилю. Абстрактні іменники, відносні прикметники
- •51. Розділові знаки у синтаксичних конструкціях з прямою мовою. Правила оформлення цитат
- •52.Розділові знаки у реченнях зі вставними та вставленими конструкціями
- •53. Розділові знаки у складносурядних реченнях
- •57. Відмінювання прізвищ, імен та по батькові
57. Відмінювання прізвищ, імен та по батькові
Українські та слов'янські прізвища, що мають закінчення іменників І відміни, відмінюються як іменники І відміни. Особливістю відмінювання прізвищ цієї групи є те, що приголосні основи г, к, х у давальному та місцевому відмінках змінюються на з, ц, с:
Прізвища із закінченнями ІІ відміни відмінюються як іменники ІІ відміни.
Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій (чоловічого роду) -а, -я (жіночого роду) відмінюються як відповідні прикметники твердої чи м'якої групи:
Жіночі прізвища на приголосний та -о в українській мові не змінюються:
Чоловічі та жіночі прізвища на -их, -ово, -аго не змінюються:
Чоловічі й жіночі прізвища іншомовного походження на: -а, -е, -є, -і, -ї, -о, -у, -ю не змінюються: Гейне, Гете, Россіні, Гюго, Данте, Шеллі.
Складні чоловічі прізвища іменникового походження відмінюються в обох частинах.
Складні прізвища відмінюються у другій частині, коли перша сприймається як прикладка (у короткій формі).
Складні жіночі прізвища відмінюються або не відмінюються залежно від їх особливостей:
Відмінювання імен та імен по батькові
Імена, що в називному відмінку однини, закінчуються на -а, -я відмінюються як іменники І відміни:
У жіночих іменах приголосні г, к, х у давльному та місцевому відмінках змінюються на з, ц, с: Ольга – Ользі, Одарка – Одарці, Солоха – Солосі.
Чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на -о, -й та на приголосний відмінюються як іменники ІІ відміни, а чоловічі імена типу Прокіп, Сидір, Тиміш, Федір, Антін, Нечипір у непрямих відмінках змінюють -і на -о:
Чоловічі імена, основа яких закінчується на х, у кличному відмінку мають форму: Явтух – Явтуше.
Жіночі імена, що закінчуються на приголосний, відмінюються як іменники ІІІ відміни.
Чоловічі та жіночі імена по батькові відмінюються за зразком:
Слід звернути увагу, що у родовому відмінку жіночі імена по батькові закінчуються тільки на -івни, -ївни: Світлани Володимирівни, Людмили Олексіївни; у давальному відмінку – -івні, -ївні: Катерині Макарівні.
Фонетичні правила правопису слов’янських прізвищ
Найголовніші правила щодо правопису інших слов’янських прізвищ такі:
1. Російський звук е, польські іе, болгарський і сербський е, чеські е, ĕ після приголосних передаються літерою е:
2. Російський звук е передається літерою єв таких випадках:
а) На початку слів: Євдокимов, Євтушевський, Єгоров, Єланський, Єлизаров,
б) У середині слів після голосного та при роздільній вимові після приголосного: Бердяєв, Буєраков, Вересаєв, Гуляєв, Достоєвський, Ісаєнков; в) Після приголосних (за винятком шиплячих, р і ц) у суфіксах -єв, -єєв російських прізвищ: Ломтєв, Медведєв, М’ятлєв, Тимірязєв; Алексєєв,
г) Коли російському е кореня відповідає в аналогічних українських основах і (тобто на місці колишнього ять ): Бєлінський, Звєрєв, Лєсков, Мєстечкін.
4. Польське сполучення літер іо передається:
а) Сполученням літер йо після б, п, в, м, ф: Голембйовський, Мйодович, Пйотровський.
б) Через ьо після м’яких приголосних: Аньолек, Генсьорський, Козьолецький.
5. И (І) передається переважно через и в прізвищах, належних до південнослов’янських мов, у яких немає розрізнення и — і (болгарська, сербська та ін.):
У польських, чеських і словацьких прізвищах і передається:
а) Через і на початку слова та після приголосного: Івашкевич, Зволінський,.
б) Через и після шиплячих і в суфіксах -ик, -ицьк-, -ич (-евич, -ович): Бжозович, Козицький, Конопницька, Коперник, Ceнкевич, Шимчак; Гавлик,
6. Російська літера и передається:
а) Літерою і на початку слова та після приголосних (крім шиплячих і ц): Ігнатов, Ігнатьєв, Ісаєв; Багіров, Гагарін, Мічурін, Пушкін.
б) Літерою ї після голосного й при роздільній вимові після приголосних (після ь та апострофа): Воїнов, Гур’їн, Ізмаїлов, Ільїн.
в) Літерою и:
1) Після дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Гаршин, Гущин, Дорожин, Лучин, Цецилін, Чичиков, Шишкін, Щиглов; це стосується й прізвищ інших народів: Абашидзе, Вашингтон, Джигарханян, Жильєрон, Тажибаєв;
2) У прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для української, російської мов та інших слов’янських мов: Борисов, Ботвинник, 3) У префіксі при: Прибилкін, Привалов, Пришвін.
Прикметникові закінчення білоруських прізвищ -ы, чеських -ý, польських -у, болгарських -и передаються через -ий: Бялий, Гартний, Гуляшкий, Неврлий, Неєдлий, Новотний, Палацький.
Примітка. У неслов’янських прізвищах кінцеве ц тверде: Клаузевіц, Ліфшиц, Моріц.
Відмінювання прізвищ
1. Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища з закінченнями іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників ІІ відміни:
2. Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються як відповідні прикметники чол. та жін. роду (твердої чи м’якої групи):
3. Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюємо за такими зразками: Однина Н. Павлов Ковалів Прокопів
Примітка. При відмінюванні чеських і польських прізвищ суфіксальний -е зберігається: Гашек — Гашека, Гашекові..., Локетек – Локетека, Локетекові...
4. Жіночі прізвища на приголосний та о не відмінюються: Марії Сеник, Надії Балій, з Ніною Байко. Аналогічні чоловічі прізвища відмінюються як відповідні іменники: Василя Сеника, Михайлові Балієві, з Андрієм Байком.
ВІДМІНЮВАННЯ СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
1. Іменники іншомовного походження відмінюються як відповідні українські іменники:
І відміна: капсула — капсули, капсулі; фізика — фізики, фізиці; вакуоля — вакуолі, вакуолею; ескадрилья — ескадрильї, ескадрильєю, род. мн. ескадрилей; Будда — Будди, Буддою; Венеція — Венеції, Венецією; Гойя — Гойї, Гойєю.
ІІ відміна: арсенал — арсеналу, арсеналом, в арсеналі; блок — блока (і блоку), блоком, на блоці; автомобіль — автомобіля, автомобілем; Шиллер — Шиллера, Шиллером; Рафаель — Рафаеля, Рафаелем; Дарвін — Дарвіна, Дарвіном; Бюлов — Бюлова, Бюловом.
ІІІ відміна: магістраль — магістралі, магістраллю.
2. Деякі іменники іншомовного походження не відмінюються, а саме: іменники -а з попереднім голосним: жіночі імена на приголосний, а також жіночі прізвища на -ін, -ов: Аліс, Долорес, Зейнаб; (Ельза) Вірхов.
Примітка. Слов’янські чоловічі імена та прізвища на -о відмінюються: Бранко — Бранка, Давичо — Давича, Костюшко — Костюшка, Тіто — Тіта, Цветко — Цветка.