
- •2. Професійна сфера, як інтеграція офіційно – ділового, наукового та розмовного стилів. Текст як форма реалізації мовно-професійної діяльності.
- •3. Культура мовлення в житті професійного комунікатора. Комунікативні ознаки культури мови.
- •4. Спілкування як інструмент професійної діяльності. Жанри професійно-ділового стилю.
- •5. Усне і писемне мовлення фахівця. Культура усного фахового спілкування. Підготовка до публічного виступу (план, тези, конспект).
- •6. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Види публічного мовлення.
- •7. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Культура сприймання публічного виступу.
- •8. Форми колективного обговорення професійних проблем. Мистецтво перемовин. Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада.
- •9. Жанри публічних виступів. Промови. Виголошення промови. Особливості публічного тексту і професійного наукового викладу думки.
- •9. Жанри публічних виступів. Доповідь. Виголошення доповіді. Піготовка до виголошення доповіді.
- •11. Жанри публічних виступів. Дискусія. Наукова дискусія. Повідомлення про захід. Етапи підготовки і проведення.
- •12. Лекція. Види лекцій. Структура наукової лекції. Читання лекції.
- •13. Види усного ділового спілкування. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види бесід. Ділова бесіда.
- •14. Співбесіда з роботодавцем. Інформаційні документи.
- •15. Мовні засоби переконування. Засідання. Перемовини.
- •16. Інформаційні документи. Службовий лист. Класифікація листів. Реквізити листа, їх оформлення.
- •17. Службовий лист. Лист-запит. Рекомендаційний лист. Вимоги до тексту листа.
- •18. Інформаційні документи. Наказ. Види наказів. Реквізити наказу. Особливості оформлення.
- •19. Жанри офіційно-ділового стилю. Обліково-фінансові документи. Акт. Особливості оформлення.
- •20. Документи колегіальних органів. Протокол. Види протоколів. Реквізити. Особливості оформлення протоколів.
- •21. Документи колегіальних органів. Витяг з протоколу.
- •22. Інформаційні документи. Види Оголошень. Особливості оформлення.
- •23. Запрошення. Особливості оформлення.
- •24. Документи з господарсько-договірної діяльності. Договір. Види договорів. Реквізити договору. Особливості оформлення та використання договорів.
- •25. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Науково-технічний текст як засіб комутації.
- •26. Довідково-інформаційні документи у сфері науки і техніки. Анотація. Відношення між частинами інформації. Мовні засоби.
- •27. Довідково-інформаційні документи у сфері науки і техніки. Реферат як жанр академічного письма. Види рефератів. Мовні засоби.
- •28. Жанри наукового стиля української мови. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті. Зміст, структура статті. Вимоги до оформлення.
- •29. Жанри наукового стиля української мови. Стаття як самостійний науковий твір. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської роботи.
- •30. Рецензії, відгук як критичне осмислення наукової праці. Рецензія на наукову працю.
- •32 Редагування наукового тексту. Пряма і непряма мова у діловому і науковому текстах. Цитування.
- •33 Плани та звіти у сфері науки і техніки. Призанчення, структура, оформлення планів і звітів
- •34 Документи з кадрових питань
- •36. Науковий етикет. Електронні документи. Особливості створення та використання.
- •37. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань. Оформлювання посилань на джерела інформації в наукових працях. Бібліографічний опис. Бібліографічний список.
- •38. Правопис власних назв. Велика літера у власних назвах і абревіатурах.
- •39. Відмінки іменників
- •40. Граматична категорія роду іменників
- •41.Українська термінологія у професійному спілкуванні
- •42. Правопис прикметникових форм утворених від географічних назв.
- •43. Просте ускладнене речення
- •44. Вставні та вставлені конструкції
- •45. Велика та мала літери в рубриках
- •46. Складні випадки узгодження підмета з присудком у складному реченні
- •47. Однорідні члени речення. Узагальнювальні слова.
- •48. Розділові знаки в складних синтаксичних конструкціях
- •49. Речення з відокремленими членами
- •50. Стійкі словосполучення у реченнях наукового стилю. Абстрактні іменники, відносні прикметники
- •51. Розділові знаки у синтаксичних конструкціях з прямою мовою. Правила оформлення цитат
- •52.Розділові знаки у реченнях зі вставними та вставленими конструкціями
- •53. Розділові знаки у складносурядних реченнях
- •57. Відмінювання прізвищ, імен та по батькові
41.Українська термінологія у професійному спілкуванні
Офіційно-діловий стиль, крім загальновживаної лексики, послуговується термінами. Термін – це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього. У цій різниці вбачається відома конвенційність терміна, яка полягає в тому, що вчені чи фахівці тієї або іншої галузі домовляються, щоб розуміти, яке поняття вкладати в той чи інший термін. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише завдяки його дефініції – лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст та межі.
Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:
а) системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної предметної сфери);
б) наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;
в) моносемічність (однозначність) терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;
г) стилістична нейтральність;
д) відсутність експресії, образності, суб’єктивно-оцінних відтінків.
Терміни поділяються на загальновживані (авангард, ідея, гіпотеза, формула) та вузькоспеціальні, уживані в певній галузі науки (знаменник, дільник, чисельник). Тому терміни вживаються не в усіх сферах мовлення, а лише в деяких (освіта, культура, техніка, діловодство та ін.). Терміни становлять основу наукової мови кожної галузі суспільства.
У множині термінів кожної галузі відрізняють дві складові частини: термінологію і терміносистему. Термінологія – це така підмножина термінів, яка відображає поняття, що утворилися і функціонують у кожній галузі стихійно. На відміну від термінології, терміносистема – це опрацьована фахівцями певної галузі та лінгвістами підмножина термінів, яка адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі.
Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви – своєрідні етикетки предметів, явищ, понять. Якщо в основі терміна лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви – одиничне.
До номенклатури входять серійні назви марки машин, приладів, верстатів, найменування підприємств, установ, організацій, географічні назви та назви рослин, тварин і под..
В офіційно-діловому стилі терміни підпорядковуються законам, що діють в інших стилях: вони з’являються, уточнюються, розмежовуються із загальновживаними словами, близькими за значенням, потім кодифікуються, пізніше можуть вибувати зі складу активних, переходити до пасивних.
До використання термінів у діловому стилі ставляться такі вимоги:
послуговуватися термінами, зафіксованими лише у словнику
вживати терміни зі значенням, закріпленим у словнику. Особливої уваги заслуговують багатозначні терміни, які функціонують в одній або кількох галузях з різними значеннями.
суворо дотримуватися правил утворення від термінів похідних слів, перевіряти за словниками та довідниками значення термінів у випадкусумніву, орієнтуватися на ті терміни, які для даної термінологічної системи уже кодифіковані, зафіксовані у словнику.