1. Виконувати свою роботу особисто. Працівник не має права передоручати виконання своєї роботи іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Тому без погодження з роботодавцем або уповноваженим ним органом працівники не мають права підміняти чи замінювати один одного хоча б у межах аналогічних посад чи професій, не можуть мінятись змінами чи вихідними днями, або іншим чином без дозволу роботодавця змінювати встановлений для них режим роботи.

2. Виконувати вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку.

3. Знати і виконувати вимоги нормативних актів з техніки безпеки, охорони праці.

4. Проходити у встановленому порядку медичні огляди (якщо це передбачено законодавством).

Працівник має право відмовитися від дорученої йому роботи, ящо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумволеної трудовим договором. Така заборона встановлена ст. 31 КЗпП.

Частина друга статті 21 КЗпП України дає право працівнику реалізувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору на одній чи одночасно на декількох організаціях. Це дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом. При цьому основним місцем роботи вважається організація, де зберігається трудова книжка працівника. Сумісництво визначається як виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи іншому підприємстві, в установі, організації чи у громадянина по найму. Сумісництво слід відрізняти від суміщення професій, яке означає інтенсифікацію праці (виконання додаткових службових обов’язків) при незмінній тривалості робочого часу. Сумісництво означає незмінну інтенсивність праці при збільшенні тривалості робочого часу.

Законодавством встановлено певні обмеження щодо сумісництва для працівників бюджетної сфери. Державним службовцям взагалі забронено укладати трудові договори за сумісництвом.

Чинне законодавство встановлює певні обмеження щодо роботи близьких родичів на одному підприємстві, в установі, організації. Так, власнику надане право встановлювати обмеження щодо спільної роботи на одному підприємстві (установі, організації) осіб, що є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також брати, сестри, батьки дружини (чоловіка) якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підлеглі або підконтрольні один одному.

На підприємствах (в установах, організаціях) державної форми власності такого роду обмеження встановлюються законодавством.

Заборонено укладати трудовий договір з особою, якій дана робота протипоказана за станом здоров'я.

Форми і строки трудового договору

Форма трудового договору, як правило, письмова. Однак чинним законодавством не забороняється укладення трудового договору в усній формі. Якщо трудовий договір укладається усно, то посадові обов’язки працівника закріплено у посадовій інструції.

Дотримання письмової форми трудового договору обов'язково в таких випадках:

1) при організованому наборі працівників (службою зайнятості);

2) при укладенні трудового договору для роботи в районах з особливими природними, географічними і геологічними умовами й умовами підвищеного ризику для здоров'я;

3) при укладенні контракту;

4) при укладенні трудового договору з неповнолітніми та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Що стосується строку, на який укладається трудовий договір, то відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

- безстроковим, що укладається на невизначений строк (за загальним правилом);

- строковим, що укладається на час виконання певної роботи.

При цьому строковий трудовий договір укладається у випадках, чітко передбачених чинним законодавством, тоді, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк через особливий характер роботи чи умов її виконання.

Трудовий договір слід відмежовувати від цивільно-правового договору. Головне в цьому відмежуванні полягає у тому, що об’єктом цивільного договору є конкретна річ, майновий результат праці, і особа виконує певну роботу за власними правилами, у той час як об’єктом трудового договору є сам процес праці робітника за певною спеціальністю чи кваліфікацією з обов’язковим підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку.