Основи кримінального права україни поняття кримінального права загальна характеристика кримінального кодексу україни

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО – система правових норм, що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання можуть бути застосовані до особи, яка вчинила злочин.

Єдиним джерелом кримінального права є Кримінальний кодекс України. У галузі кримінального права немає підзаконних нормативно-правових актів, не допускається застосування юридичних прецедентів або правових звичаїв. Кримінальний кодекс України прийнятий 05.04.2001 р., набрав чинності 01.09.2001 р., він включає Загальну й Особливу частини, які поділяються на розділи і статті.

Загальна частина Кримінального кодексу України складається з 15 розділів. Вона містить задачі Кримінального кодексу України, підстави кримінальної відповідальності, поняття злочину і покарання, види кримінальних покарань, загальні засади призначення покарань і звільнення від кримінальної відповідальності, особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх та інші загальні положення.

Особлива частина Кримінального кодексу України складається з 20 розділів. Вона містить вичерпний перелік діянь, які визнаються злочинами, а також конкретні покарання за вчинення цих діянь.

Злочин: поняття, ознаки, категорії, склад

ЗЛОЧИН – передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Не є злочином діяння, яке формально має ознаки злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди фізичній, юридичній особі, суспільству або державі.

Ознаки злочину:

1. Суспільна небезпечність діяння полягає в тому, що при вчиненні злочину заподіюється шкода відносинам, які охороняються кримінальним законом або є реальна небезпека заподіяння такої шкоди.

2. Кримінальна протиправність означає, що діяння знаходиться під забороною, що прямо передбачено Кримінальним кодексом України. Кримінальна протиправність складає правову оцінку суспільної небезпечності злочину. Кримінальний закон дає вичерпний перелік злочинів. Будь-яке діяння, що становить небезпеку для суспільства, але за нього не передбачена кримінальна відповідальність, не може розглядатися як злочин.

3. Винність. Кримінальна відповідальність настає тільки за наявності вини. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не можу бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

4. Караність. За кожний злочин передбачено міру юридичної відповідальності – кримінальне покарання, вид і міра якого міститься в санкції конкретної статті Кримінального кодексу України.

СКЛАД ЗЛОЧИНУ – це сукупність передбачених кримінальним кодексом ознак, що визначають суспільно небезпечне діяння як злочин.

Елементи складу злочину:

1. Об'єкт злочину – це те, на що спрямований злочин: власність, майнові та немайнові права, свободи і обов'язки громадян. Об’єкт злочину визначається такими суспільними відносинами, що охороняються кримінальним законом.

2. Об'єктивна сторона злочину – це зовнішня сторона діяння. Ознаки об’єктивної сторони діяння:

І. Основні:

• суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність);

• злочинний наслідок діяння;

• причинний зв'язок між ними. У злочинах з матеріальним складом має бути встановлений причинний зв’язок між дією та суспільно небезпечними наслідками. Наприклад, при розголошенні комерційної таємниці (ст. 232 КК) обов’язкове встановлення причинного зв’язку між фактом такого розголошення та завданням суб’єкту господарської діяльності істотної шкоди. У злочинах з формальним складом причинний зв’язок між діянням та суспільно небезпечним наслідком не є обов’язковим. Наприклад, при зґвалтуванні (ч.1 ст. 152) факт статевих зносин пов’язується лише із застосуванням насильства, і не залежить від того, доведено статеві зносини до закінчення полового акту чи ні або від інших наслідків.

ІІ. Факультативні:

• спосіб вчинення діяння;

• місце, час, знаряддя і засоби вчинення злочину.

3. Суб'єкт злочину – фізична осудна особа, яка вчинила злочин (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які досягли 16 років, а в окремих випадках, передбачених ч. 2 ст. 22 КК України, – 14 років). Юридичні особи не можуть бути суб’єктами злочинів. Суб’єктом злочину може бути тільки осудна особа, тобто така, яка під час злочину усвідомлювала характер своїх дій (бездіяльності) і була здатна керувати ними (ст. 19). Неосудна особа - це така, яка на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати характер своїх дій (бездіяльніості) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Неосудна особа не підлягає кримінальній відповідальності.

4. Суб'єктивна сторона злочину – це внутрішня сторона злочину, яка охоплює психічні процеси, волю, свідомість особи в момент вчинення злочину.

Ознаками суб’єктивної сторони злочину є : вина (обов’язкова ознака), мотив, мета (факультативні ознаки) злочину.

Вина – психічне ставлення особи до дії або бездіяльності, передбаченої КК України, та наслідків вчинку, виражене у формі умислу чи необережності.

Форми вини:

• Умисел: прямий, непрямий.

При прямому умислі особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настанню.

При непрямому умислі особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки, не бажала, але допускала настання цих наслідків.

• Необережність: злочинна недбалість, злочинна самовпевненість.

Злочинна самовпевненість має місце тоді, коли особа під час вчинення діяння передбачала настання суспільно небезпечних наслідків діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення.

Злочинна недбалість має місце тоді, коли особа не передбачала настання суспільно небезпечних наслідків діяння, хоча могла і повинна була їх передбачити.

Факультативні ознаки суб’єктивної сторони злочину:

Мета злочину – це прагнення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, досягти його злочинного результату.

Мотив злочину – це внутрішні процеси, що виражаються у свідомості особи і спонукують її вчинити злочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України “підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом”. Тільки сукупність усіх передбачених законом ознак (обов’язкових) складу (і ніякі інші обставини) може бути підставою кримінальної відповідальності.