Основи трудового права поняття трудового права і предмет його регулювання джерела трудового права

Життя людини в суспільстві тісно пов’язане з його трудовою діяльністю, спрямовану на одержання і використання матеріальних благ. Праця - це необхідна умова життя людини і суспільства. Саме праці люди зобов’язані своїми великими відкриттями і науково-технічними досягненнями. Практично все, чим ми користуємося у повсякденному житті, є результатом трудової діяльності людей, продуктом їх цілеспрямованої праці. Потреби людини і суспільства в цілому різноманітні. Їх задоволення пов’язано з виробництвом не тільки матеріальних благ, але й зі створенням духовних благ, наданням різного роду послуг. Праця людини і результати цієї праці завжди цінувалися суспільством. Тому таке важливе право як право на працю й інші тісно пов'язані з ним права закріплені в Конституції України.

Ст. 43 Конституції наголошує:

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Конституційні норми, що закріплюють право на працю цілком відповідають нормам Загальної декларації прав людини, особливо що стосується вільного вибору праці або вільної згоди на працю. Це означає, що тільки конкретній людині належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до праці. Одночасно право на працю означає, що людина має право вільного вибору не тільки професії, роду занять, але і право ігнорувати будь-яку трудову діяльність.

ТРУДОВЕ ПРАВО – це система правових норм, які регулюють індивідуальні і колективні трудові відносини у суспільній організації праці.

Трудове право регулює відносини, які виникають у процесі реалізації особою права на працю. Воно являє собою внутрішню, єдину цілісну систему загальнообов’язкових правил поведінки, що регулюють трудові, а також деякі інші, тісно пов’язані з трудовими відносини найманих працівників.

Трудові правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами трудового права, а саме, відносини між працівником та роботодавцем (власником підприємства, установи організації), за якими працівник зобов’язується виконувати певну роботу з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов’язується оплачувати його працю, забезпечувати належні, необхідні і безпечні умови праці.

Найбільш розповсюдженою підставою виникнення трудових правовідносин є трудовий договір (контракт).

Предметом трудового права є суспільні відносини, зміст яких складає трудова діяльність людей, а також відносини, що тісно пов'язані з трудовими:

• працевлаштування;

• відносини, пов’язані з процесом трудової діяльності;

• відносини участі працівників у керуванні організацією;

• відносини профспілок з державними органами, власниками організації;

• правовідносини з нагляду і контролю за охороною праці і дотриманням трудового законодавства;

• процесуально-трудові відносини.

Методу правового регулювання трудового права властивий договірний характер праці, встановлення його умов.

Джерелами трудового права є: міжнародні договори, нормативно-правові акти, нормативні договори. Основний нормативно-правовий акт у цій галузі - Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р., що регулює найбільш важливі аспекти трудових правовідносин, а саме:

1) порядок укладення і розірвання колективного договору;

2) порядок укладення і розірвання індивідуального трудового договору;

3) порядок звільнення працівників і наступного їхнього працевлаштування;

4) тривалість робочого часу і часу відпочинку працівників;

5) основи нормування праці;

6) загальні норми визначення оплати праці;

7) гарантії трудових прав;

8) забезпечення трудової дисципліни, охорони праці;

9) порядок вирішення трудових спорів;

10) права і повноваження профспілок

11) нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

Зараз трудові відносини регулюються більш ніж 500 нормативно-правовими актами, у тому числі Законами України "Про підприємництво", "Про охорону праці", "Про відпустки", “Про оплату праці”, “Про зайнятість населення”, “Про колективні договори і угоди”, а також підзаконними нормативно-правовими актами, такими як Постанова Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників” та ін.