19.Економічний зміст перехідного періоду

Особливу роль в сучасних умовах має перехідна економіка, тобто економіка, яка знаходиться у стані докорінних змін переходу від одного стану до іншого, як в межах одного типу господарства до іншого.

Перехід має визначену кінцеву мету – ринкову економіку та парламентську демократію

Серед завдань реформування цієї економічної системи є наступні:

• зміни відносин власності, роздержавлення і приватизація;

• створення умов для підприємств;

• структура перебудови економіки;

• розвиток ринкової інфраструктури;

• створення правової і соціальної бази;

• підвищення рівня життя і соціального захисту населення.

20.Власність як економічна категорія.Типи, форми і види власності.Тенденції розвитку відносин власності у світі

Вивчення економічної системи тієї чи іншої країни ставить питання кому належить економічна влада і хто розпоряджається суспільним багатством. Суть влади полягає в характері привласнення засобів виробництва і його результатів. Тому, щоб з’ясувати природу та екологію структури того чи іншого суспільства необхідно розкрити зміст існуючої системи відносин власності.

Власність – це економічна категорія, яка відбиває відносини між суб’єктами власності з приводу володіння, розпорядження і користування об’єктами власності.

Суб’єктами власності являються: домашні господарства, підприємства і держава.

Об’єктами власності являються: виробничі ресурси (фактори виробництва), суспільне багатство (продукт). Відносини власності виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ. Спочатку відносини власності виступали у формі певних історичних звичаїв. З виникненням держави стали розроблятися юридичні закони, які визначають, за якими правовими нормами привласнюється і реформуються суспільне багатство між різними суб’єктами.

Правові відносини власності виражаються в закріпленні за різними суб’єктами прав володіння, розпорядження і використання об’єкта власності. Але власність – це не лише юридична, а й економічна категорія. Власність, в економічному сенсі, являє собою складну систему господарських відносин, які існують у виробництві. Ця система включає в себе такі групи відносин:

• відносини з приводу привласнення умов виробництва і його результатів;

• відносини господарського використання майна;

• економічні форми реалізації відносин власності.

Історії відомі два основні типа власності:

• приватна власність, яка характеризується тим, що засоби виробництва і вироблений продукт належать приватним особам. Вони привласнюють продукт як своєї, так і чужої праці;

• суспільній власності притаманне спільне привласнення засобів виробництва і виробленого продукту. Її можна представити у двох основних видах – як власність народу в цілому і як власність окремих колективів. У господарській практиці вона виступає у формах державної і колективної власності.

Відносна власність виникає у процесі господарського використання певного майна. Ця особливість має місце тоді коли власник засобів виробництва не веде господарську діяльність. Він надає можливість іншим особам володіти його майном на певних умовах. Тоді між власником і підприємцем виникають відносини використання майна. Підприємець одержує юридичне право володіння і користування чужою власністю (оренда). Власність економічно реалізована, коли приносить доход суб’єкту.

Доход – це виражений прибуток або платіж (орендна плата).

Відносини властивості охоплюють весь господарський процес і пронизують відносини з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг.

За формами привласнення виділяють форми власності: індивідуальну, колективну, державну. За формами права власності є: приватна, державна, і суспільна власність.

Сукупність форм власності охоплює:

• загально державну власність;

• державну власність;

• муніципальну (комунальну) власність

• колективну власність;

• корпоративну (акціонерну) приватну власність;

• партнерську приватну власність;

• сімейну приватну власність;

• індивідуальну приватну власність;

• власність громадських організацій;

• змішану власність.