5.Економічні закони та категорії. Система економічних законів.

Економічна система ґрунтується на певних закономірностях, що визначають її розвиток. Економічні процеси управляються економічними законами, законами суспільних дій людей. Економічні закони відображають рух економічних відносин, внутрішній зв’язок економічних явищ і процесів причин їх дії і залежності між ними.

Економічні закони – це об’єктивно стійкі, причинно-наслідкові зв’язки в розвитку економічних відносин. Як і будь-який закон економічний закон відображає такий зв’язок двох явищ, коли при наявності одного обов’язково відбуваються інші. Економічний закон відображає об’єктивно необхідний суттєвий зв’язок економічних явищ, який постійно повторюється. Економічні закони мають об’єктивний характер, тобто не залежать від волі і свідомості людини. Водночас економічні закони – це закони економічної діяльності людей і поза цієї діяльності вони не існують. Наявність економічних законів зовсім не означає, що в суспільстві немає місця економічній випадковості. Закони проявляються зовсім не в кожному окремому явищі, а у вигляді пануючих тенденцій економічного розвитку. Економічні закони не вічні.

Сучасна економічна теорія розрізняє загальні і специфічні економічні закони. Загальні характерні для всіх економічних систем (закон зростання, продуктивності праці, закон економії часу, основний економічний закон, закон відповідності виробничих відносин рівню і розвитку продуктивних сил). Специфічні діють лише в окремій економічній системі, наприклад, закон конкуренції, вартості і т.д.). Специфічні економічні закони відрізняють одну економічну систему від іншої.

Наявність загальних законів, які відображають поступальність економічного розвитку з’єднує економічну історію людства в єдине ціле. Таким чином, економічні закони управляють економічною діяльністю людей управляють стихійно і об’єктивно. Взаємозв’язок між економічними законами і господарською діяльністю людей проявляються через економічні потреби і інтереси людей.

Економічні закони, які відображають рух економічних відносин збуджують економічні потреби, ті в свою чергу приводять у дію економічні інтереси, а останні стають спонукальним мотивом господарської діяльності людей.

Економічні закониЕкономічні потребиЕкономічні інтересиГосподарська діяльність

Економічні категорії – це наукові теоретичні поняття, що відображають існуючі відносини.

Категорії – це своєрідне ім’я, яким наука називає той чи інший процес або явище, але за кожним таким поняттям стоять реальні відносини, реальні процеси і реальні явища.

Економічна наука вивела велику кількість економічних категорій, а саме: товар, вартість, ціна, попит, пропозиція, праця, прибуток та багато інших.

6.Економічні потреби суспільства, їх суть і класифікація. Закон зростання потреб.

В реальному житті економічні відносини проявляються у формі економічних потреб і економічних інтересів. Економічні потреби відображають об’єктивну необхідність в матеріальних і духовних благах для забезпечення життєдіяльності людини і суспільства. Потреба – це бажання людей придбати і використати товари і послуги, котрі приносять їм користь.

Рівень і обсяг потреб залежить від рівня розвитку економічної системи від зрілості економічних відносин суспільного виробництва. Саме виробництво, створюючи конкретні види духовних благ, породжує конкретні потреби в них, з іншого боку – бажання задовольняти свої потреби спонукає людину до виробництва. Економічні потреби виступають спонукальним мотивом виробництва, тобто потреба є передумовою виробництва.

Існує різноманітність потреб, які можна систематизувати та класифікувати за їх суб’єктами і формами задоволення. За суб’єктами потреби поділяють на індивідуальні особисті, колективні і суспільні. За формами задоволення потреби поділяють на матеріальні, фізіологічні, виробничі, соціальні, духовні тощо. Найголовніша характеристика потреб – це їх безмежність і невтомність. Потреби невтомні в тому, що їх не можливо задовольнити всі одразу, а безмежні тому, що з’являються все нові і нові потреби. Потреби мають властивість змінюватись і в процесі задоволення виникають нові, цей процес нескінченний і саме розвиток виробництва породжує закон зростання потреб. Цим і визначається роль потреб у виробництві. Усвідомлення людьми своїх потреб породжує економічні інтереси.

7.Корисність продукту. Закон спадаючої граничної корисності і теорія поведінки споживача на ринку.

Теорія корисності передбачає, що ціна, яку готовий заплатити покупець на ринку за товар, є категорією суб'єктивною. Корисність – це спроможність товару задовольняти потреби, бажання, смаки і вподобання споживача. Корисність товару - це задоволення, яке отримують від споживання. Не можна ототожнювати корисність і користь, тобто функціональну придатність. Так, картини відомих художників можуть не приносити користі з практичної точки зору, але мають величезну корисність для любителів живопису.

Корисність товару має дві властивості: 1) вона є різною для різних людей, оскільки залежить від смаків і вподобань. Наприклад, конкретна телевізійна програма (лялькова вистава) може давати неоднакове задоволення чи корисність для різних членів сім'ї. Якщо діти будуть надзвичайно задоволені, дивлячись цю програму, то дорослі можуть нудьгувати, бо віддають перевагу серйозним фільмам чи політичним програмам; 2) корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини в різний час і за різних обставин. Наприклад, тепле пальто взимку і влітку, ліки для здорової та хворої людини, парасолька під час дощу і за доброї погоди.

Теорія корисності має певний недолік. Ще ніхто на практиці не винайшов методу для відносного визначення корисності (ступеня задоволення) від споживання благ. Наявні показники цього зробити не можуть. Індивідуальний споживач має свою підсвідому оцінку корисності, що не виявляється назовні. Проте з метою наочності економісти допускають, що ступінь задоволення можна виміряти, і називають одиницю виміру — ютиль (від англ. utility — корисність). Вважається, що кожний товар має певну кількість ютилів (u), або певну кількість одиниць корисності чи задоволення. Ця уявна одиниця вимірювання є лише зручним навчальним прийомом, який дає змогу у кількісному аспекті аналізувати поведінку споживача на ринку. Залежно від кількості ютилів, тобто одиниць корисності товару розрізняють граничну, загальну і середню корисність.

 Гранична корисність, закон спадної граничної користності

 Гранична корисність (МU) — це додаткова корисність, яку отримує людина від кожної останньої або кожної додаткової одиниці спожитого товару. Існує закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена), згідно з яким при споживанні кожної додаткової (наступної) одиниці товару величина додаткового задоволення для людини зменшується. Наприклад, перший калькулятор принесе вам більше задоволення, ніж другий чи третій. Так самоі перший телевізор, і автомобіль, і перша порція морозива тощо.

8.ЕКОНОМІЧНИЙ ІНТЕРЕС.ЙОГО СУБ’ЄКТИ І ОБ’ЄКТИ.ЄДНІСТЬ І СУПЕРЕЧНІЧТЬ У СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ

Інтерес – це економічна категорія яка відображає наші потреби. Саме економічні інтереси є найбільш видимим проявом економічних відносин. Економічна теорія виділяє три види економічних інтересів, а саме загальні або суспільні, колективні і особисті. Загальні інтереси полягають у задоволенні всіх суспільних потреб. Колективні – у задоволенні потреб груп людей, об’єднаних у виробничому процесі. Особисті – у задоволенні матеріальних і духовних потреб окремої людини. Таким чином економічні відносини породжують економічні потреби, а усвідомлення потреб формує економічні інтереси. Необхідність реалізації економічних інтересів об’єктивно штовхає людей до виробничої діяльності. Економічні інтереси – це стимули економічної діяльності. Найбільш дійовим стимулом економічної діяльності є особистий інтерес, який існує в сукупності з колективним і загальним, тому що виробництво завжди носить суспільний характер.

1798р. Мальтус видав книгу " Досвід про закон народонаселення." У якій спираючись на данні Б.Франкліна "Про тім що населення американських колоній подвоювалися через кожні 25 років і спираючись на закон спадної прибутковості сформулював тенденцію росту населення в геометричній прогресії якщо цей ріст не стримується обмеженими ресурсами продовольства.

Оскільки інтереси через визначений момент часу подвоюються то це рівнозначно тому, якби величина земної кулі за той же час зменшувалася вдвічі поки не зменшилася до таких розмірів що продовольства стало б менше ніж необхідно для підтримання життя. У силу чинності закону спадної тенденції відставання росту продовольства від росту населення.

Мальтус не затверджував, що населення буде обов'язково рости в геометричній прогресії - це тенденція буде, якщо вона ні чим не стримується, але вона стримується факторами: голод, епідемії, війни. Існують так само фактори які впливають на народжуваність. Хоча рух за народжуваністю часто називають неомальтузіанством сам Мальтус захищав лише моральні обмеження, що полягають у продиктованій розсудливості, відстрочці ранніх шлюбів доти , поки нова родина не зможе сама себе утримувати.

Мальтус проповідував точку зору відповідно до якої боротьба за існування не позволяє бідним людям стати зніженими і ледачими. У інтерпритації англ. політиків поч. 18с. які посилалися на дані Мальтуса, справа обстояло в такий спосіб: був переглянутий закон про бродяжництво, у разі чого убогість стала розглядатися як наслідок лінності, а безробіття як стан яке потрібно зробити більш тяжким.

Доктрина Мальтуса трохи спрощує проблему тому що він зовсім не бачив і не враховував можливості пов’язаних із промисловою революцією. Тим часом, технологічні зміни наприкінці 19в. і особливо в 20в. значно розширили виробничі можливості і зробили можливим покращення рівня життя в значно великого відсотка населення. Хоча за той же час досягнення медицини значно продовжили людське життя і зменшили перешкоду росту населення. Тим паче, зачатки істини що містилися в доктрині Мальтуса і зараз зберегли важливе значення особливо для розуміння динаміки народонаселення в тих частинах земної кулі між кількістю населення і продовольства є дуже важкою проблемою. У 1000р. до н.е. населення землі склад. 100 млн. люд. У 1р.н.е. - 200млн.чол. У 1000р. н.е. - 300млн.чіл., У 1500р. - 450 млн. чіл. 1800р. - 919млн.чіл., 2000р. - 6,1млрд.чіл., 2108 - 10,4млрд.чіл. Ріст населення, зміна його інфраструктури породжує безліч проблем які економіка повинна вирішувати: 1. забезпечення робітниками місцями; 2. продовольства, 3. житлом 4. одяг.; 5. утворення й охорона здоров'я. Іншими словами проблем пов’язаних із задоволення потреб сусп. У цілому кожної його соц.гр. і кожної людини.

9. . Взаємозв'язок інтересів, потреб і виробництва.

Економічний інтерес є породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета (максимізація прибутку, привласнення товару, користування або володіння певним товаром). Отже, економічні інтереси – це усвідомлення потреби існування різних суб’єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, реалізації їх. Економічні інтереси не тотожні потребам, їхньому задоволенню. По-перше, економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб. Потреби і засоби задоволення їх відбивають причину і форму прояву економічних інтересів. По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Наприклад, не може, окрім специфічних випадків, бути інтересом суб’єкта зниження рівня задоволення потреб.Потреби-інтереси не тільки відображають існуючі відносини, а й самі є першою “цеглиною” в структурі соціально-економічних відносин.

10. Виробничі ресурси і фактори виробництва.

Виробництво-це не лише процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Це ще й відтворення самого життя людини, оскільки при цьому забезпечуються засоби їхнього фізичного існування, а також реалізація і розвиток їхніх здібностей. Виробництво як процес суспільної праці складається з таких фах: безпосереднього виробництва, розподілу, обміну, споживання. Воно послідовно проходить усі ці фази і одночасно в кожній з них у певний момент. Процес виробництва-це взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин, які перебувають у суперечливій єдності, але відносно автономні у своєму розвитку. Останній може бути як еволюційним, так і стрибкоподібним.Види факторів виробництва зумовлені різноманітною виробничою діяльністю людини у багатьох галузях, підгалузях, сферах, підрозділах і регіонах. Наприклад, є фактори виробництва с/г призначення або такі, що належать до промисловості чи таких її підгалузей, як легка промисловість, машинобудування. Робітники як фактори виробництва можуть бути зайняті в матеріальному виробництві чи духовній сфері, в різних регіонах країни тощо. Види факторів виробництва дуже різноманітні, що є об’єктивною підставою суспільного поділу праці. Для типів факторів виробництва характерною є визначеність. Вони представлені засобами виробництва (речовий фактор) і безпосередніми виробниками (особистий фактор), наділеними здатністю до праці, яка реалізується у поєднанні з засобами праці. Особистий і речовий фактори набувають найсуттєвішої якості – суспільного характеру, коли постають не як індивідуальні, а як сукупні фактори.