32.Ціна рівноваги та механізм її формування

На ринку конкретне співвідношення попиту і пропозиції залежить від багатьох чинників, а саме, запасу товару, динаміки цін, грошових доходів населення, організації торгівлі, реклами тощо.

Це конкретне співвідношення попиту і пропозиції може проявлятися в трьох варіаціях:

1. пропозиція перевищує попит. Такий випадок може бути результатом надлишкового виробництва товарів;

2. попит перевищує пропозицію товарів, при цьому виникає незадоволений попит і товарний дефіцит. Виходом із цієї ситуації можуть бути зростання пропозиції товару, зменшення росту доходів населення, підвищення цін;

3. попит і пропозиція певного товару співпадають. За умов вільної конкуренції конкурентні сили сприяють синхронізації цін попиту і цін пропозиції, що веде до вирівнювання величин попиту і пропозиції.

Ціна, яка вирівнює попит і пропозицію, і тим встановлює рівновагу ринку певного товару називається ціною рівноваги.

35.Інфраструктура ринку:сутність, функції, структура. Проблеми формування інфраструктури ринку в умовах перехідної економіки україни

Структура ринку – це внутрішня будова, розміщення і порядок окремих елементів ринку. Ознаками будь-якої структури ринку є тісний зв’язок між її елементами, стійкість цих елементів, цілісність і сукупність даних елементів. Структура ринку визначається за суб’єктами та об’єктами, а також в територіальному аспекті за рівнем та ступенем насиченості і за ступенем обмеженості конкуренції. За об’єктами визначається загальна структура ринку, в яку входять товарний ринок, який вміщує споживчий ринок та ринок засобів виробництва, ринок праці, ринок інвестицій, який вміщує ринок цінних паперів і ринок кредитів. В сучасних умовах в структуру ринку входять ринок послуг, інформації, технологій, духовних благ тощо. За суб’єктами виділяють такі типи ринку як ринок покупця, ринок продавця і посередницький ринок. У територіальному аспекті виділяють місцевий, регіональний, національний (внутрішній), світовий (зовнішній) ринки. За рівнем і ступенем насиченості ринок буває рівноважний, дефіцитний та надлишковий. За ступенем обмеженості конкуренції розрізняють вільний ринок, монополістичний ринок і олігополістичний ринок. Кожен з елементів ринку має свої особливості з точки зору функціональних умов рівноваги, формування і розподілу доходів. Водночас всі вони взаємопов’язані і утворюють єдину систему ринків. Відправним елементом ринкової структури є товарний ринок, який включає такі макроекономічні складові: ринок споживчих товарів і послуг, ринок інвестицій і капіталу.

Ринок споживчих товарів і послуг один із найголовніших компонентів товарного ринку. Стабільне функціонування цього ринку, насичення його споживацькими товарами і послугами безпосередньо залежить від стану економіки. Споживацький ринок включає в себе галузеві ринки продовольчих і промислових товарів, а також побутових, комунальних, торгівельних і транспортних послуг. В країнах з розвинутою ринковою економікою лише незначна частка товарів широкого вжитку поступає споживачам прямо від виробників, а основна маса продукції реалізується через посередників.

Особливого значення для України набуває ринок послуг. В сфері послуг в розвинутих країнах зайнято понад 60% працюючих, тоді як в Україні лише 20%. Ринкове господарство не може функціонувати без такого важливого фактору виробництва як капітал. Це пояснюється тим, що управління виробництвом у ринковому господарстві здійснюється через капітал.

Одним із елементів ринку інвестицій і капіталу є ринок засобів виробництва, який охоплює галузі ринків засобів праці і природних ресурсів, в тому числі і ринок землі. На ринку засобів виробництва засоби праці і природні ресурси продаються виключно підприємцями і причому тільки іншим підприємцям. В Україні створення ринку засобів виробництва, інвестицій і капіталу означає перехід від централізованого фондового розподілу інвестиційних ресурсів до оптової торгівлі в умовах вільної конкуренції та вільного ціноутворення.

Ринки інвестицій та капіталу поділяються на внутрішні та зовнішні, в умовах піднесення економічної активності приоритетним є внутрішній ринок, де функціонують як інвестиційні товари (машини, обладнання, матеріали) так і кредитні ресурси (позичковий капітал), які пропонуються вітчизняними виробниками. В умовах кризового стану економічної активності, як правило, крім стимулювання внутрішніх інвестиційних ресурсів перевага надається залученням іноземних інвестицій. Створення ринку капіталу потребує стимулювання не позичкового капіталу, а підприємницького іноземного капіталу (прямі і портфельні інвестиції). Інвестиції у виробництво існують у формі грошового капіталу, що надається в позику. Грошовий капітал пов’язаний з фінансово-кредитним ринком.

Фінансово-кредитний ринок включає в себе ринок кредитних ресурсів, ринок цінних паперів, ринок валют. Ринок кредитних ресурсів-операції з позичковим капіталом. Кредити надаються як населенню і підприємцям, так і уряду держави за відповідну плату в розмірі позичкового проценту, який залежить від попиту та пропозиції на кредитному ринку.

Ринок цінних паперів є частиною фінансово-кредитного ринку. Фондовий ринок – це система економічних відносин між тими хто випускає і продає цінні папери, і тими хто їх купує. Учасниками цього процесу є емітенти – це підприємства, що випускають і продають цінні папери, а також інвестори і інвестиційні установи. Цінні папери – це документи, які засвідчують майнові права її власника і дають право на одержання певного доходу. Ринок цінних паперів є сферою формування попиту та пропозиції на цінні папери. Інструментами ринку цінних паперів є самі цінні папери, які виступають у наступних формах: акції, облігації, векселя, чеки, ощадні і депозитні сертифікати тощо.

В Україні діє закон “Про цінні папери та фондову біржу”, який передбачає функціонування та обіг різноманітних цінних паперів та регламентує механізм функціонування фондової біржі.

37. Товарний ринок у загальній економічній структурі. Форми торгівлі. Товарна біржа: функції та операції.

Товарна біржа – комерційне підприємство, регулярно функціонуючий ринок однорідних товарів з певними характеристиками. Це об’єднання підприємств торгівлі, збуту, обміну, мета якої – укладання відповідних угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозиції товарів, вивчення, впорядкування і полегшення товарообігу та обмінних операцій, представництво і захист інтересів членів біржі, вирішення спорів щодо операцій тощо. Свого часу значне місце у світовій торгівлі, особливо зерном, цукром, займала, наприклад, Одеська біржа. Товарні біржі бувають публічні та приватні.

Оптова торгівля відбувається між підприємствами та організаціями-товаровиробниками і споживачами (покупцями) продукції та товарів. Оптова ціна в таких випадках включає в себе собівартість, прибуток і податок на додану вартість. Роздрібна торгівля відбувається на нижчому рівні, і роздрібні ціни на товари формуються, виходячи з оптової ціни, шляхом включення до неї торговельної надбавки. Це застосовується у відносинах між підприємствами торгівлі та населенням, що споживає товари.

38. СИЛА ЯК ТОВАР.СПОЖИВЧА ВАРТІСТЬ І ВАРТІСТЬ РОБОЧОЇ СИЛИ

Розвинене товарне виробництво є пануючим в ринковій економіці, тому йому характерні такі риси як зростання суспільного характеру виробництва, яке працює на ринок, значне збільшення розміру підприємств і обсягів. Товарні відносини носять всезагальний характер, застосовується наймана праця, тобто товаром стає робоча сила. Робоча сила стала товаром завдяки двом причинам:

3. людина стала юридично вільною особою (тобто позбулася хазяїна) за часів капіталізму;

4. людина позбавилася засобів виробництва або засобів існування (великі фабрики і заводи “задушили” малих виробників).

В розвинутому товарному виробництві головною умовою перетворення грошей в капітал є можливість знайти на ринку такий товар, який зміг би створити нову вартість, причому більшу ніж він сам коштує. В ринковій економіці таким товаром є товар робоча сила. Саме в сукупності засобів виробництва та робочої сили створюється нова вартість, засоби виробництва – це промисловий капітал.

Позичковий капітал – це гроші, які приносять гроші (Г – Г').

Торгівельний капітал – форма прояву промислового капіталу.

Робоча сила як любий товар має дві властивості: свою вартість та цінність.

Споживча вартість – це здібність створювати вартість більше ніж вона сама коштує.

Вартість (цінність) – визначається вартістю життєвих благ, які необхідні для нормального відтворення робітника і його сім’ї.