48.Науково-технічний і організаційний прогрес: поняття, роль та основні тенденції.

Науково-технічний прогрес (НТП) — це безперервний взаємозумовлений процес розвитку науки і техніки, тобто постійний процес створення нових і вдосконалення застосо­вуваних технологій, засобів вир-цтва та кінцевої продукції з використанням досягнень науки. Класичні форми НТП: 1) еволюційна - постійне поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів або технології їхнього виготовлення, модернізація чи ств-ня нових мо­делей машин, обладнання, приладів і матеріалів у межах того самого покоління техніки; 2)революційна - зміна поколінь техніки й кінцевої про­дукції, виникнення нових науково-технічних ідей, науково-технічні революції, у процесі яких здійсню­ється масовий перехід до нових поколінь техніки в провід­них галузях виробництва.Науково-технічна революція (НТР) — докорінна якісна трансформація сусп розвитку на основі но­вітніх наукових відкриттів (винаходів), що справляють революціонізуючий вплив на зміну знарядь і способів техно­логії, організації та управління вир-вом, на характер труд діяльності людей. Особливості сучасної НТР:1.перетворення науки на безпосередню прод силу;2.новий етап сусп поділу праці, пов'язаний з перетворенням науки на провідну рушійну силу ек і соц діяльності;3.прискорення темпів розвитку сучасної науки і техні­ки; 4.інтеграція багатьох галузей науки, самої науки з вироб­ництвом;5.якісне перетворення всіх елементів процесу вир-цтва — знарядь і предметів праці, самої праці (рев-я в роб машинах, ств-ня матеріалів з наперед зада­ними властивостями, зб-ня частки творчості у праці).Організаційний прогрес- уза­гальнена хар-ка процесу використання орг-х чинників розвитку та підвищення еф-сті вир-цтва. Його суть-в удосконаленні існуючих й застосуванні нових методів і форм організації вир-­цтва та праці, елементів госп механізму в усіх ланках управління ек-ю. Напрямки ОП— загальносистемний і внутрішньовиробничий, кожний з яких охоплює ті самі об’єкти.

Сучасні тенденції: 1. зб темпів розвитку окремих і посилення взаємозв'язків усіх сусп форм організацій вир-ва, що забезп конкуренцію на ринку та мультиплікаційну еф-сть діяльності 2. Посилення безперервності й гнучкості вир-ва за доп ширшого за­стосування автоматичних роторних ліній, робототехнічних комплексів і гнуч­ких виробничих систем 3. Розвиток колективної (бригадної) форми орга­нізації та оплати праці 4. Раціоналізація організації потоку і використ за­собів вир-ва та кін­цевої продукції на всіх стадіях відтворювального процесу, переміщення частини операцій з підго­товки вир-ва у сфе­ру його мат забезпечення 5. Форм нових типів сусп комбінації еле­ментів сфери «наука—ви­робництво — споживан­ня» у вигляді спільних під­приємств, науково-техн комплексів, інже­нерних і сервісних центрів 6. Удосконалення організа­ції функціонування гос­п механізму підприємств, перехід останніх на ринкові від­носини з державою та іншими контрагентами 7. Активізація людського чинника здійсненням пра­вильної кадрової політи­ки, забезпеченням організованості та виконавської дисципліни

Особли­вості ОП, що відрізняють його від НТП. 1.НТП є головним чинником ↑продуктивності (еф-ті) вир-ва, а ОП лише забезп реалізацію нових потенційних можливостей інтенсифікації виробничо-тру­д процесів 2.ств і впровадження нової техніки й тех­нології, застос-ня нових конструкційних матеріалів та освоєння нових виробів приводять до ↓ трудоміст­кості їхнього виготовлення, а вдосконалення організації ви­р-ва і праці дає змогу ↓ втрати роб часу і простої устаткування.3.практична реалізація напрямків НТП потребує великих витрат сусп праці, мат і фін ресурсів; здійснення заходів орга­нізаційного хар-ру не потребує нових витрат, або ці витрати є незначними.