3. Перші послідовники Віннера та характеристика їх впливу на розвиток кібернетики ( ст. Бір, у. Ешбі, г. Уолтер, ф. Джордж, м. Арбіб, а. А. Ляпунов, в Глушков та ін.).

На початковому етапі розвитку кібернетиці найбільше уваги було приділено в Англії. Широко відомі праці англійських науковців У.Р.Ешбі, С.Біра, Г.Уолтера, Ф.Джорджа, американських учених М.Арбіба, С.К.Кліні, радянських учених А.А.Ляпунова, Б.Н.Петрова та українського вченого В.М.Глушкова в значній мірі визначили основні напрямки розвитку кібернетики. Стаффорд Бір назвав її наукою ефективної організації. А управління він визнячив як "відбудову природного порядку для системи, що піддається впливу обурень і прагне відновити свою рівновагу". У своїй роботі С. Бір розглядає систему, що складається з двох різних за цілями підсистем. "Керівник застосував свої розумові здібності (а також своїх підлеглих) для пошуку оптимальних станів кожної підсистеми… Коли досягається ультрастійкий стан… тоді можна визначити значення двох оптимальних завдань і прийняти їх надалі як оптимальне рішення", що підлягає точному виконанню колективами підсистем, на чолі яких стоять призначені керівники. Роль керівників зводиться до координації і спрямування загальних зусиль підлеглих їм колективів (груп, особистостей) на виконання визначених завдань в результаті ухваленого оптимального рішення.

Р. Ешбі створив пристрій під назвою «гомеостат», який після виведення зі стану рівноваги сам швидко повертається до нього й підтримує його далі. Такий пристрій дав змогу «висловити припущення про те, що процес такої підтримки стану рівноваги є моделлю процесів гомеостазису - автоматичної підтримки в живих організмах на постійному рівні важливих для їх існування величин, таких, наприклад, як у людини тиск крові чи температура тіла». Значну роль модель гомеостата відіграла при формуванні поглядів на механізм гомеостазису біосфери, тобто для розвитку екології. Хоча управління в екосистемі дещо відрізняється від механізму дії в механічних системах та організмі. Як пише Ю. Одум, «у теплокровних тварин регуляція температури тіла здійснюється спеціальним центром мозку. Але у великих екосистемах унаслідок взаємодії кругообігів речовини та потоків енергії, а також сигналів зворотного зв'язку від субсистем виникає саморегулюючий гомеостат без регуляції іззовні або «постійної точки».

Американський учений Грій Уолтер винайшов апарат, що назвав "Топси". Цей апарат давав можливість досліджувати електричні процеси, що відбуваються в мозку людини. За допомогою сітки електродів, що підходять до різним частинам голови, можна спостерігати електричні збурювання, пильнування, що відбуваються в мозку в момент, сну, у моменти активної або ослабленої мозкової діяльності.

Професор О. А. Ляпунов (1911 — 1973) плідно розробляв так звану дескриптивну теорію множин, внаслідок чого удосконалюються методи кібернетики взагалі і математичної лінгвістики зокрема.

Ярослав Іванович Грдина(1871-1931рр.), професор вищого гірничого училища в Катеринославі (Дніпропетровськ), протягом усього свого наукового життя займався питаннями динаміки живих організмів. У період з 1919 по 1930 роки ним опубліковано ряд монографій, присвячених цим питанням і в яких викладено основи теорії руху живих організмів, як механічних систем. Він строго математично довів, що для живих організмів залишаються в силі диференційні принципи механіки. Н.Вінер, спостерігаючи та вивчаючи поведінку багатьох об'єктів штучного та природного походження, зауважив певні аналогічні закономірності, які в них відбуваються. Ці закономірності на той час уже були достатньо добре досліджені в різних наукових напрямках. До них можна віднести "Теорію автоматичного регулювання" (Дж.Максвел, І.А.Вишнеградський, А.Стодола - її засновники), "Теорію стійкості" (А.М.Ляпунов), "Теорія інформації" (К.Е.Шеннон), публікації Ярослава Грдини (працював у теперішньому Дніпропетровську), присвячені вивченню динаміки живих організмів із позицій класичної механіки, "Теорія само відтворюваних автоматів" (Дж.фонНейман). Усіх їх заслужено можна вважати попередниками Н.Вінера.

А.А.Ляпунов. Величезний вклад вніс у розвиток теоретичної кібернетики, тобто у вивчення алгоритмів, що описують поведінку керуючих систем. Він підкреслював особливу важливість математичної логіки для розвитку кібернетики. Віктор Михайлович Глушков. Зробив надзвичайно великий вклад у розвиток кібернетики на Україні. Засновник та перший директор Київського інституту кібернетики. В науковому плані вніс великий вклад у розвиток теорії синтезу цифрових автоматів. Б.Н.Петров. Приділяв багато уваги розробці проблеми інваріантності систем автоматичного керування, тобто, узагальненню поняття гомеостазу, який переважно використовувався у фізіології, так і до технічних, економічних та інших систем керування, на які впливають різні збурення.