69. Необхідна оборона, поняття, умови правомірності.

Ст.27 КУ передбачено,що кожна людина має право захищати своє життя і здоров”я,життя і здоров”я інших людей від протиправних посягань,а ст.41 гарантує непорушність права прив.власності,якого ніхто не може бути протиправно позбавлений.Однією з найважливіших гарантій реалізації громадянами гарантованого КУ права на захист від протиправних посягань є інститут необхідної оборони.Згідно зі ст.36 КК Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.Кожен громадянин,реалізуючи своє право на захист від протиправних посягань на інтереси,що охороняються законом,має право вибору засобів захисту в межах дозволених законом. За допомогою у захисті своїх прав,на які здійснюється посягання,громадянин може звернутися до ін.осіб чи органів влади,а може сам захищати їх.НО згідно з ч.1ст36 “визнаються дії вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи,яка захищається,або ін особи,а також суспільних інтересів та інтересів Д-ви від сус.небезпечного посягання шляхом заподіяння тому,хто посягає,шкоди,необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання,якщо при цьому не було допущено перевищення меж НО.”Суть НО виходячи із законодавчого її визначення,полягає у правомірному заподіянні щкоди особі,яка здійснює сус.небезпечне посягання,особою,яка реалізує своє,гарантоване КУ,право на захист інтересів,що охороняються від сус.небезпечних посягань.Інтереси соби,яка здійснила посягання,теж охороняються законом:заподіяна шкода не повинна перевищувати певних меж,не повинна перетворюватися в акт помсти,самочинної розправи над накою особою.Іншими словами,заподіяна шкода не має перевищувати меж НО.Теорією КП вироблені критерії(ознаки)правомірності НО,які більшістю вчених поділяються на 2 групи:1)умови правомірності НО,які характеризують сус.небезпечне посягання(наявність сус.небезпечного посягання;його реальність(дійсність))2)умови правомірності НО,які характеризують захисні дії,тобто визначають межі захисних дій,щоб вони не перевищували меж НО(можливість захищати лише цінності,безпосередньо названі вКК:інтереси і права особи,яка захищається,інших осіб,інтереси сус-ва,д-ви;шкода має заподіюватися лише особі,яка вчиняє посяганя,а не б-якій іншій особі;захист не повинен перевищувати меж НО).НО недопустима проти правомірних дій службової особи,хоча б ці дії і зачіпали ті чи інші інтереси особи.Це стосується наприклад,дій працівників міліції,які на законній підставі затримують особу.

70. Загальні положення(засади-“я думаю,що теж саме” але ???) призначення покарання.

Необхідною умовою призначення покарання є скоєння особою злочину,прямо передбаченого в КЗ-ні.Лише тоді,коли в ході судового слідства повністю доведено,що підсудний винуватий в інкримінованому йому злочині,коли цьому злочинові вироком суду дана правильна кваліфікація, створюються законні підстави для призначення покарання.Призначення покарання(ПП) базується на відповідних принципах,які виражають загально правові і галузеві,спеціальні принципи КП.Виходячи з цього можна дати таке поняття загальних засад ПП:ЗЗПП-це засновані на загально правових і галузевих принципах КП закріплені законом критерії,якими повинен керуватися суд при призначенні покарання,що відповідає об”єктивним і суб”єктивним ознакам конкретного злочину. ЗЗПП в своїй сукупності включають такі критерії:а)суд призначає покарання у межах,встановлених у санкції статті ОЧцього КК,який передбачає відповідальність за скоєний злочин;суд ПП відповідно до положень ЗЧКК;суд при пп. Враховує характер і ступінь сус.небезпеки вчиненого злочину;суд при ПП враховує особу винуватого;суд ПП з урахуванням обставин справи,що пом”якшують і обтяжують відповідальність;суд ПП керуючись правосвідомістю.Окрім цього суд при ПП,крім зазначених критеріїв,керується загальними і галузевими принципами КП.

71. Поняття та види злочинів у сфері службової діяльності.