- •Відносини, що регулюються цивільним законодавством.
- •Метод цивільно-правового регулювання суспільних відносин.
- •Функції цивільного права.
- •Загальні засади цивільного законодавства (принципи).
- •Дія цивільного законодавства у часі, просторі та за колом осіб.
- •Види юридичних осіб в залежності від порядку їх створення.
- •Поняття цивільних правовідносин.
- •Види цивільних правовідносин.
- •Цивільна правоздатність фізичної особи.
- •10. Ім’я та місце проживання фізичної особи. Акти цивільного стану.
- •11. Цивільна дієздатність фізичної особи.
- •12. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.
- •13. Умови, порядок і правові наслідки визнання особи недієздатною.
- •14. Умови, порядок і правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім.
- •15. Умови, порядок і правові наслідки оголошення громадянина померлим.
- •16. Поняття, ознаки і види юридичних осіб, її правоздатність і дієздатність.
- •17. Припинення юридичних осіб.
- •18. Філії та представництва юридичних осіб.
- •19. Поняття об’єктів цивільних прав та їх види
- •20. Речі як об’єкт цивільних прав. Класифікація речей, її правове значення.
- •21. Поняття та види правочинів.
- •22. Форма правочину. Способи волевиявлення.
- •23. Поняття недійсності правочину і правові наслідки недійсності правочину.
- •24. Правові наслідки визнання правочинів недійсними.
- •25. Правові наслідки недодержання простої письмової і нотаріальної форми правочину.
- •26. Поняття і види представництва.
- •27. Поняття і види строків позовної давності. Значення позовної давності.
- •28. Початок перебігу строків позовної давності.
- •29. Зупинення перебігу строків позовної давності.
- •30. Перерив строку позовної давності.
- •32. Поняття особистих немайнових прав. Види цих прав.
- •33. Поняття і ознаки юридичної особи, її правоздатність і дієздатність
- •34. Зміст і суб’єкти права власності.
- •35. Форми та види права власності в Україні.
- •36. Підстави набуття права власності.
- •37. Поняття договору пожертви і його відмінність від договору дарування.
- •38. Захист права власності. Поняття і способи.
- •39. Речово-правові способи захисту права власності.
- •40. Віндикаційний позов. Умови, необхідні для віндикації майна.
- •41. Негаторний позов.
- •42. Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, насильства.
- •43. Поняття зобов’язання, його елементи.
- •45. Поняття та види договору.
- •46. Укладення договору. Стадії. Форма договору.
- •47. Поняття і принципи виконання зобов’язань
- •48. Зобов’язально-правові способи захисту права власності.
- •49. Місце і строк виконання зобов’язання.
- •50. Способи забезпечення виконання зобов’язання.
- •51. Неустойка. Види неустойок.
- •52. Поняття, види і функції цивільно-правової відповідальності.
- •53. Поняття вини в цивільному праві. Форми вини.
- •54. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.
- •55. Набувальна давність.
- •56. Поняття договору купівлі-продажу і його відмінність від договору поставки.
- •57. Поняття та ознаки договору найму (оренди).
- •58. Договір ренти.
- •59. Договір лізингу.
- •60. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
- •61. Поняття і види недоговірних зобов’язань, які виникають із правомірних дій.
- •62. Поняття договору перевезення і його юридична характеристика.
- •64. Поняття договору страхування. Сторони. Предмет. Види.
- •65. Поняття договору позики.
- •66. Договір комерційної концесії.
- •67. Поняття договору факторингу. Сторони. Предмет.
- •68. Поняття і види зобов’язань про надання послуг. Відмінність цих зобов’язань від зобов’язань про виконання робіт.
- •69. Сторони, предмет і форми договору доручення.
- •70. Діяльність в інтересах іншої особи без доручення.
- •71. Поняття договору комісії і його відмінність від договору доручення.
- •72. Поняття зобов’язань про зберігання майна і їх види.
- •73. Договір позички як різновид договору найму.
- •74. Договір про спільну діяльність. Просте товариство.
- •75. Відшкодування шкоди в галузі адміністративного управління та у сфері нормотворчої діяльності.
- •76. Поняття і види недоговірних зобов’язань, що виникають із правомірних дій і деліктів.
- •77. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.
- •78. Поняття та види права спільної власності.
- •79. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
- •80. Зобов’язання, що виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави
- •81. Поняття і значення спадкового права.
- •82. Спадкування за законом.
- •83. Спадкування за заповітом.
- •Глава 85 цку.
- •84. Поняття та система деліктів за цк України.
- •85. Право зворотної вимоги до винної особи.
- •86. Різновиди договорів, за якими майно передається у власність.
- •87. Поняття спадкування. Суб’єкти спадкових правовідносин.
- •88. Правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.
- •89. Право на обов’язкову частку у спадщині.
- •90. Поняття права інтелектуальної власності і основні його інститути.
- •91.Обіцянка в цивільному праві.
- •92.Стаття 624. Збитки і неустойка
- •93.Особливості відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами
83. Спадкування за заповітом.
Глава 85 цку.
Кожна дієздатна особа може за життя визначити долю належного їй майна на випадок смерті. Таке розпорядження, зроблене у встановленій законом формі, називається заповітом.
За юридичною природою заповіт — односторонній правочин. У цьому правочині набуває вираження волевиявлення тільки однієї особи - заповідача. Внаслідок такого одностороннього волевиявлення після смерті заповідача у певних осіб, згаданих у заповіті, як правило, виникає право на одержання спадщини.
Цивільним кодексом України до заповіту встановлено відповідні вимоги. Зокрема, оскільки заповіт -- це не договір, а односторонній правочин, за яким права та обов'язки для інших осіб виникають за волевиявленням заповідача, то до заповіту встановлено такі ж умови дійсності, як і до будь-якого договору, а саме:
• заповіт має бути складений тільки дієздатною особою;
• заповіт повинен бути складений у формі, визначеній законом;
• зміст заповіту має відповідати вимогам чинного законодавства.
Заповіт укладається в письмовій формі з обов'язковим зазначенням місця і часу його укладення. Він має бути власноручно підписаним і нотаріально посвідченим. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Нотаріус посвідчує заповіт, написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У населеному пункті, де немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений і при свідках. Свідками можуть бути лише особи з повною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. До тексту заповіту обов'язково заносять відомості про особу свідків.
Зміст заповіту повинен бути складений так, щоб розпорядження спадкодавця не викликало непорозумінь чи спорів після відкриття спадщини. Коли заповіт складено на користь кількох осіб, спадкодавець має право зазначити в ньому, в якій частці кожному зі спадкоємців він призначає майно. При визначенні майна не в рівних частках вони вказуються в арифметичних частках або в процентах. До заповіту можуть бути включені розпорядження також немайнового характеру (про порядок проведення поховання, бажання призначити опіку та інші розпорядження, які не суперечать закону). Тлумачення заповіту може бути здійснено після відкриття спадщини самими спадкоємцями, а у разі спору тлумачення заповіту провадиться судом.
Спадкоємець має право встановити з заповіті сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб.
Заповідач може у будь-який час скасувати заповіт або скласти новий. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, у якій він йому суперечить. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, визнається недійсним, то відновлюється чинність попереднього заповіту. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни та доповнення. Скасування заповіту, внесення до нього змін та доповнень проводяться заповідачем особисто.