- •Відносини, що регулюються цивільним законодавством.
- •Метод цивільно-правового регулювання суспільних відносин.
- •Функції цивільного права.
- •Загальні засади цивільного законодавства (принципи).
- •Дія цивільного законодавства у часі, просторі та за колом осіб.
- •Види юридичних осіб в залежності від порядку їх створення.
- •Поняття цивільних правовідносин.
- •Види цивільних правовідносин.
- •Цивільна правоздатність фізичної особи.
- •10. Ім’я та місце проживання фізичної особи. Акти цивільного стану.
- •11. Цивільна дієздатність фізичної особи.
- •12. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.
- •13. Умови, порядок і правові наслідки визнання особи недієздатною.
- •14. Умови, порядок і правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім.
- •15. Умови, порядок і правові наслідки оголошення громадянина померлим.
- •16. Поняття, ознаки і види юридичних осіб, її правоздатність і дієздатність.
- •17. Припинення юридичних осіб.
- •18. Філії та представництва юридичних осіб.
- •19. Поняття об’єктів цивільних прав та їх види
- •20. Речі як об’єкт цивільних прав. Класифікація речей, її правове значення.
- •21. Поняття та види правочинів.
- •22. Форма правочину. Способи волевиявлення.
- •23. Поняття недійсності правочину і правові наслідки недійсності правочину.
- •24. Правові наслідки визнання правочинів недійсними.
- •25. Правові наслідки недодержання простої письмової і нотаріальної форми правочину.
- •26. Поняття і види представництва.
- •27. Поняття і види строків позовної давності. Значення позовної давності.
- •28. Початок перебігу строків позовної давності.
- •29. Зупинення перебігу строків позовної давності.
- •30. Перерив строку позовної давності.
- •32. Поняття особистих немайнових прав. Види цих прав.
- •33. Поняття і ознаки юридичної особи, її правоздатність і дієздатність
- •34. Зміст і суб’єкти права власності.
- •35. Форми та види права власності в Україні.
- •36. Підстави набуття права власності.
- •37. Поняття договору пожертви і його відмінність від договору дарування.
- •38. Захист права власності. Поняття і способи.
- •39. Речово-правові способи захисту права власності.
- •40. Віндикаційний позов. Умови, необхідні для віндикації майна.
- •41. Негаторний позов.
- •42. Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, насильства.
- •43. Поняття зобов’язання, його елементи.
- •45. Поняття та види договору.
- •46. Укладення договору. Стадії. Форма договору.
- •47. Поняття і принципи виконання зобов’язань
- •48. Зобов’язально-правові способи захисту права власності.
- •49. Місце і строк виконання зобов’язання.
- •50. Способи забезпечення виконання зобов’язання.
- •51. Неустойка. Види неустойок.
- •52. Поняття, види і функції цивільно-правової відповідальності.
- •53. Поняття вини в цивільному праві. Форми вини.
- •54. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.
- •55. Набувальна давність.
- •56. Поняття договору купівлі-продажу і його відмінність від договору поставки.
- •57. Поняття та ознаки договору найму (оренди).
- •58. Договір ренти.
- •59. Договір лізингу.
- •60. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
- •61. Поняття і види недоговірних зобов’язань, які виникають із правомірних дій.
- •62. Поняття договору перевезення і його юридична характеристика.
- •64. Поняття договору страхування. Сторони. Предмет. Види.
- •65. Поняття договору позики.
- •66. Договір комерційної концесії.
- •67. Поняття договору факторингу. Сторони. Предмет.
- •68. Поняття і види зобов’язань про надання послуг. Відмінність цих зобов’язань від зобов’язань про виконання робіт.
- •69. Сторони, предмет і форми договору доручення.
- •70. Діяльність в інтересах іншої особи без доручення.
- •71. Поняття договору комісії і його відмінність від договору доручення.
- •72. Поняття зобов’язань про зберігання майна і їх види.
- •73. Договір позички як різновид договору найму.
- •74. Договір про спільну діяльність. Просте товариство.
- •75. Відшкодування шкоди в галузі адміністративного управління та у сфері нормотворчої діяльності.
- •76. Поняття і види недоговірних зобов’язань, що виникають із правомірних дій і деліктів.
- •77. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.
- •78. Поняття та види права спільної власності.
- •79. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
- •80. Зобов’язання, що виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави
- •81. Поняття і значення спадкового права.
- •82. Спадкування за законом.
- •83. Спадкування за заповітом.
- •Глава 85 цку.
- •84. Поняття та система деліктів за цк України.
- •85. Право зворотної вимоги до винної особи.
- •86. Різновиди договорів, за якими майно передається у власність.
- •87. Поняття спадкування. Суб’єкти спадкових правовідносин.
- •88. Правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.
- •89. Право на обов’язкову частку у спадщині.
- •90. Поняття права інтелектуальної власності і основні його інститути.
- •91.Обіцянка в цивільному праві.
- •92.Стаття 624. Збитки і неустойка
- •93.Особливості відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами
46. Укладення договору. Стадії. Форма договору.
Стаття 638. Укладення договору
1. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Цивільно-правовий договір, будучи видом правочину, являє собою правову форму, у яку втілюються узгоджені волевиявлення сторін. Сам процес узгодження волевиявлень називається укладанням договору.
У частині першій ст. 638 ЦКУ сформульовано загальне правило, згідно з яким договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Оскільки факт укладення договору, за загальним правилом, пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливо визначити, які умови належать до числа істотних. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору. Утім, частина друга статті, що коментується, встановлює загальні критерії для визначення тих чи інших умов істотними.
Існують дві стадії у процесі укладання договору:
1) пропозиція однієї сторони іншій вступити в договірні відносини (оферта);
2) одержання і прийняття пропозиції іншою стороною - акцепт, що вказує на згоду останньої укласти договір на умовах, закладених у пропозиції.
Пропозиція щодо укладання договору може визначатись як оферта, якщо вона відповідає ряду необхідних ознак, зокрема, з оферти має випливати волевиявлення на укладання договору, а не просто наводитися інформація про можливість укладання договору. Оферта має бути адресована конкретній особі.
Для того, щоб договір вважався укладеним, дії однієї сторони (оферента) недостатньо: друга сторона має виразити згоду на укладення цього договору на умовах, запропонованих в оферті. Тому відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) має бути повною і безумовною. Це означає, що акцептант повністю погоджується з тими умовами договору, які йому запропоновані в оферті, і не має будь-яких застережень щодо зробленої пропозиції.
Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦКУ сторони має право самостійно обирати будь-яку форму договору (усну або письмову, письмову просту або нотаріальну), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом. Утім, оскільки недодержання встановленої законодавством форми договору має наслідком його недійсність лише у випадках, передбачених законом у всіх інших випадках договори, укладені з порушенням форми, слід вважати укладеними і дійсними.
Частина 2 ст. 638 ЦКУ, встановлює загальне правило, згідно з яким якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним лише з моменту надання йому обумовленої форми, навіть у випадках, коли законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Зазначене загальне правило конкретизується у наступних частинах цієї статті.
Якщо сторони домовилися укласти договір на письмі, він вважається укладеним з моменту підписання тексту договору всіма сторонами. Утім, слід враховувати, що відповідно до ст. 207 ЦК правочин (в тому числі договір) вважається таким, що вчинений на письмі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У статті 207 не міститься вичерпного переліку таких документів, тому поряд з листами і телеграмами можуть використовуватися й інші засоби зв'язку, наприклад, факсимільний чи електронний. Визначальним фактором при цьому слід визнати можливість достовірно встановити той факт, що даний документ надійшов саме від сторони за договором.
Обов'язковою умовою є наявність на документі (документах) підписів сторін. Підпис на телеграмі засвідчується у встановленому порядку підприємством зв'язку, про що в телеграмі робиться застереження. Копія телеграми, що залишається у відправника, також має бути засвідчена підприємством зв'язку. Електронні документи засвідчуються за допомогою електронного цифрового підпису.
Відповідно до ЗУ "Про нотаріат", нотаріальному посвідченню підлягають правочини, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а за бажанням сторін — будь-які інші правочини (в тому числі, будь-які договори). Отже, сторони мають право посвідчити нотаріально будь-який договір, навіть якщо законодавством не вимагається нотаріальна форма для таких договорів. При цьому нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваного ними договору вимогам закону і дійсним намірам сторін. Такий договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.