64. Поняття договору страхування. Сторони. Предмет. Види.

Стаття 979. Договір страхування

1. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Наведене поняття окрім даної статті ЦК закріплюється також у Законі України "Про страхування". Страхове правовідношення між страхувальником, страховиком і вигодонабувачем є цивільним правовідношенням і підкоряється цивільному законодавству.

Договір страхування є двосторонньо зобов'язуючим. Взаємний характер договору страхування очевидний, оскільки обидві сторони приймають на себе один перед одним зобов'язання-страхувальник — повідомити відомості про об'єкт страхування, сплачувати страхові внески, якщо страхова премія не була сплачена повністю вже при укладенні договору, повідомити страховика про настання страхового випадку І т. ін., а страховик — здійснити страхову виплату тощо.

Цей договір є сплатним, оскільки страхувальник сплачує страхову премію, а страховик — несе ризик настання страхового випадку, а за наявності останнього здійснює страхову виплату.

Як правило договір страхування є реальним, тому що він набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Сторонами договору страхування є страховик і страхувальник. Страховик — це юридична особа, яка має дозвіл (ліцензію) на здійснення страхування певного виду. Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. В договорі, окрім нього самого, можуть приймати участь треті особи — вигодонабувачі, особи, чий інтерес або в чиїх інтересах укладається договір страхування.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Видами добровільного страхування можуть бути:

1) страхування життя; 2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

4) страхування здоров'я на випадок хвороби; 5) страхування залізничного транспорту; і т.д

Види обов'язкового страхування

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування

вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;

3) особисте страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів

добровільних пожежних дружин (команд); 4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини; і т.д.