Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
цивільне право.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
14.09.2019
Размер:
717.31 Кб
Скачать

72. Поняття зобов’язань про зберігання майна і їх види.

Стаття 936. Договір зберігання

1. За договором зберігання одна сторона (зберігай) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

2. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

3. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Договір зберігання належить до договорів про надання послуг. Договір зберігання являє собою дію, направлену на передання майна у власність із наступним обов'язковим поверненням. У більшості випадків договір зберігання є реальним, тобто вважається укладеним із моменту передання речі зберігану. Однак ч. 2 статті, що коментується, передбачає випадки укладення договору, змістом якого є зобов'язання зберігача прийняти річ на зберігання в майбутньому. Це — консенсуальний договір, тому що права та обов'язки сторін виникають у момент укладення договору. Укладення цього договору передбачено законом тільки для осіб, які здійснюють зберігання в якості виконання своєї професійної діяльності.

Договір зберігання може бути як оплатним, так і безоплатним. Причому безоплатність його передбачається, тому що таким він вважається завжди, якщо інше не випливає з договору чи закону. Він може бути одностороннім чи двостороннім. Реальний, безоплатний договір зберігання є одностороннім. Реальний і сплатний договір зберігання — двосторонній; консенсуальний договір також є двостороннім.

Сторонами договору зберігання є поклажодавець і зберігач Як такі можуть виступати будь-які особи. Поклажодавець може не бути власником майна. На зберігання можуть передаватися чужі речі, для цього не потрібні згода або доручення власника речі. Однак останній зберігає можливість повернути свою річ від зберігача, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 ЦК). Зберігач повинний бути дієздатною особою. Він може здійснювати зберігання як професійну діяльність або в окремих випадках як товариську послугу.

Предметом зберігання можуть бути всякі речі, у тому числі документи, цінні папери, які не виключені з цивільного обігу. Предметом договору зберігання не можуть бути тварини. Гроші можуть бути предметом договору зберігання, якщо вони не знеособлюються. У противному випадку вірніше визначати правочин як договір позики (ст. 1046 ЦК) або договір банківського вкладу (ст. 1058 ЦК). Від договору позики, зберігання відрізняється тим, що за договором позики переходить право власності, а при зберіганні — зберігач не має права здійснювати у відношенні речі права власника, не може розпоряджатися переданими йому речами, а повинний їх зберігати.

Видами зобов'язань про зберігання майна є:

  • зберігання речі у ломбарді,

  • зберігання цінностей у банку,

  • зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту,

  • зберігання речей у гардеробі організації,

  • зберігання речей пасажира під час його перевезення,

  • зберігання речей у готелі,

  • зберігання речей, що є предметом спору,

  • зберігання автотранспортних засобів.