- •Формування інституту дізнання в митних органах України.
- •Митні органи як суб’єкти доказування в справах про контраб.
- •Департамент боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції як орган дізнання та суб’єкт доказування в справах про контрабанду.
- •Начальник митниці, регіональної, спеціалізованої митниці як орган дізнання і суб’єкт доказування в справах про контрабанду.
- •Інспектор відділу дізнання служби боротьби з контрабандою регіональної, спеціалізованої митниці, митниці як особа, що проводить дізнання, і суб’єкт доказування в справах про контраб.
- •Слідчий сбу як суб’єкт доказування в справах про контраб.
- •Предмет доказування в справах про контрабанду.
- •Доказування події злочину в справах про контрабанду.
- •Доказування винності обвинувач. І встановлення мотивів контрабанди як обставин, що підлягають доказуванню.
- •Доказування обставин, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставин, що характеризують особу винного, пом’якшують та обтяжують покарання, в справах про контрабанду.
- •Доказування характеру і розміру шкоди, завданої злочином, а також розміру витрат закладу охор. Здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в справах про контрабанду.
- •Встановлення причин та умов вчинення контрабанди як елемент предмету доказування.
- •Поняття, зміст та складові елементи процесу доказування в справах про контрабанду.
- •Роль версій у процесі доказування у справах про контрабанду та їх перевірка.
- •Використання досягнень науки і техніки в доказуванні контрабанди.
- •Поняття збирання доказів в справах про контрабанду.
- •Слідчі дії як основний спосіб збирання доказів в справах про контр.
- •Слідчий огляд та його значення в доказуванні при розслідуванні кримінальних справ про контрабанду.
- •Фіксація ходу та результатів слідчого огляду при розслідуванні кримінальних справ про контрабанду.
- •Обшук як спосіб збирання доказів при розслідуванні кримінальних справ про контрабанду.
- •Фіксація ходу та результатів обшуку при розслідуванні кримінальних справ про контрабанду.
- •Оперативно-розшукова діяльність та її роль у доказуванні при розслідуванні кримінальних справ про контрабанду.
- •Поняття перевірки доказів в справах про контрабанду.
- •Поняття оцінки доказів в справах про контрабанду.
- •Поняття доказу і джерела доказів. Докази, які найчастіше використовуються при розслідуванні справ про контрабанду.
- •Показання свідка як джерело доказів в справах про контрабанду.
- •Особи, які найчастіше допитуються в якості свідків при розслідуванні кримінальних справ про контрабанду.
- •Особливості одержання свідоцьких показань від осіб, які користуються дипломатичним імунітетом, від оперативних працівників митниць та сбу.
- •Показання підозрюваного як джерело доказів в справах про контрабанду.
- •Показання обвинуваченого як джерело доказів в справах про контрабанду.
- •Свідоцький імунітет.
- •Речові докази в справах про контрабанду.
- •Протоколи слідчих дій як джерела доказів в справах про контрабанду.
- •Документи як джерела доказів в справах про контрабанду.
- •Додатки до протоколів слідчих дій та їх доказове значення.
- •Протоколи з відповідними додатками, складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, як джерела доказів в справах про контрабанду.
- •Відмінність документа і документа як речового доказу.
- •Висновок експерта як джерело доказів.
- •Експертизи, які найчастіше призначаються в справах про контрабанду.
- •Спеціаліст, його відмінність від експерта. Використання консультант. Допомоги спеціаліста при проведенні дізнання у справах про контрабанду.
Відмінність документа і документа як речового доказу.
У найзагальнішому плані під документ. розуміють будь-який об'єкт матер. світу, на якому знаками (буквами, числами тощо) зафіксовано які-небудь відомості про об'єкти чи їх зображення.
Від документів-речових доказів у справах про контрабанду треба відрізняти інші документи, які є самостійним видом судових доказів. Критерієм розподілу, є те, що інші документи, на відміну від документів - речових доказів за своїм походженням і використанням не зв'язані з подією злочину, а також призначені фіксувати або посвідчувати факти в межах тієї компетенції, яку має автор документа.
Таким чином, "інші документи" породжуються не подією контрабанди, а створюються в ході планової, повсякденної діяльності державних і громадських організацій, підприємств, установ, посадових осіб та громадян. Змістом документів – доказів у справах про контрабанду завжди є відомості щодо фактів, які мають правове значення і відображають обставини родового предмета доказування у справах про контрабанду. Джерелом цього виду доказу є автор документа, а способом збирання – витребування або подання слідчому. Рішення щодо можливості використання у доказуванні такого виду доказу залежатиме також від того, чи є дані відносно того, яким чином цей документ опинився в підрозділах, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність; чи дотримані встановлені реквізити службових документів або чи вказані дані про особу, від якої виходить цей документ; чи вказуються джерела поінформованості автора документа.
Висновок експерта як джерело доказів.
Висновок експерта є одним з видів доказів у кримінальному процесі. Він являє собою певні висновки про обставини справи, одержані в результаті дослідження їх експертом на основі його спеціальних знань. Такі висновки використовуються як докази.
Експерт у своєму висновку повідомляє відомості про певні факти, що стосуються справи, наприклад, про належність речовин до радіоактивних, отруйних чи сильнодіючих, наявність підчистки у документі тощо. Висновок експерта, як і будь-який інший засіб доказування, підлягає оцінці на загальних підставах. Це означає, що особа, яка провадить дізнання, та слідчий повинні, керуючись законом і своєю правосвідомістю, оцінювати кожний висновок експерта за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Тому висновок експерта не є обов'язковим для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, і вони, за наявності для цього підстав, можуть відхилити висновок експерта, визнати його неправильним, необґрунтованим, непереконливим і, в разі потреби, призначити додаткову або повторну експертизу. При цьому закон вимагає, щоб незгода з висновком експерта була докладно мотивована в постанові особи, яка провадить дізнання, слідчого чи прокурора або в ухвалі суду. Необхідність такого мотивування пояснюється тим, що висновок експерта ґрунтується на даних науки, техніки, мистецтва або ремесла, і тому відхилення висновку експерта без достатніх підстав не допускається. Залежно від того, як будуть вирішені всі вказані питання, висновок експерта може одержати позитивну оцінку або, навпаки, буде відхилений як необґрунтований, неправильний і непереконливий.