27. Особи, які найчастіше допитуються в якості свідків при розслідуванні кримінальних справ про контрабанду.

Як свідок особа може бути викликана і допитана лише після поруш. кримінальної справи, а процесуального статусу свідка вона набуває з моменту виклику його для допиту у визначеному законом порядку.

Як свідки можуть бути допитані також працівники правоохоронних органів, зокрема міліції, прикордонної служби стосовно справ про контрабанду стосовно обставин, спричинених затриманням ними підозрюваного чи припиненням злочину, поведінки обвинуваченого в минулому.

Свідками можуть бути також працівники органів, що проводять оперативно-розшукову діяльність, які спостерігали за діями підозрюваного чи обвинуваченого.

Свідками можуть бути також особи, присутні під час проведення слідчих дій на досудовому розслідуванні справи (поняті, спеціалісти, перекладачі та ін.), зокрема у тих випадках, коли виникають сумніви щодо дотримання процесуального порядку проведення таких дій та їх процесуального оформлення (прогалини і неточності в протоколі, недотримання форми тощо), а також з метою усунення розбіжностей в інформації, зафіксованої у протоколі слідчої дії та одержаної під час судового слідства.

Як свідка можна допитувати особу, кримінальна справа щодо якої закрита, проте не закрита стосовно інших осіб – співучасників злочину.

Представники служби в справах дітей, міліції в справах неповнолітніх, підприємств, установ і організацій, у яких навчався чи працював неповнолітній, також можуть бути допитані як свідки у судовому засіданні під час розгляду справи про обвинувачення неповнолітнього (ст. 442, 443 КПК).

28. Особливості одержання свідоцьких показань від осіб, які користуються дипломатичним імунітетом, від оперативних працівників митниць та сбу.

Звільняються від правового обов’язку давати свідчення (факультативний свідоцький імунітет) особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв – без згоди дипломатичного представництва.

Серед працівників консульських установ факультативним свідоцьким імунітетом користуються лише консульські посадові особи (глава консульської установи та особи, яким доручено виконання консульських функцій). Консульські службовці (особи, які здійснюють адміністративно-технічне обслуговування консульської установи) та працівники обслуговуючого персоналу (особи, які виконують обов’язки щодо обслуговування консульської установи) користуються свідоцьким імунітетом лише щодо питань, які торкаються виконання службових обов’язків, та показань, що роз’яснюють законодавство акредитуючої держави.

Працівники дипломатичних та консульських установ позбавляються свідоцького імунітету і допитуються на загальних підставах лише у випадку одержання згоди на це акредитуючої держави.

29. Показання підозрюваного як джерело доказів в справах про контрабанду.

Показання – це повідомлення про обставини, що мають значення для справи, зроблене допитуваним особі, яка провадить дізнання, слідчому, прокуророві, судді. Предметом показань підозрюваного є обставини, що стали підставою його затримання чи застосування запобіжного заходу до пред'явлення обвинувачення, а також будь-які відомі йому обставини у справі.

Не є доказами фактичні дані, повідомлені допитуваними, якщо останні не можуть вказати на їхнє джерело.

Види показань підозрюваного: обмова; самообмова; алібі.

Обов'язок перевірити алібі покладено на органи досудового слідства, прокуратуру та суд. Підозрюваний має право, але не зобов'язаний і наводити докази на підтвердження алібі. Показання підозрюваного є засобом захисту їхніх прав і законних інтересів.

Як підозрювана може бути допитана тільки особа, затримана за підозрою у вчиненні злочину, а також особа, до якої застосовано запобіжний захист до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченої. Підозрюваний вправі давати показання з приводу обставин, які стали підставою для його затримання або застосування запобіжного заходу, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин у справі.

Самообмовою є такі показання підозрюваного, в яких він зізнається у вчиненні злочину, якого насправді не вчиняв. Обмова – це такі показання підозрюваного, в яких він викриває (правдиво чи неправдиво) інших осіб у вчиненні злочину. Алібі – це твердження підозрюваного про те, що він не міг бути виконавцем злочину, бо в момент його вчинення перебував в іншому місці. Обов‘язок перевірки алібі лежить на слідчих органах, прокуророві і суді. З метою застереження від некритичного ставлення до показань, вони підлягають перевірці.